Київський авіазавод святкує 100-річчя: історія унікальних злетів

«Державний авіаційний завод № 12» — така перша назва Київського авіазаводу.

 

 

Організований він був за рішенням Ради воєнної промисловості № 15187 від 9 вересня 1920 року на базі розрізнених напівкустарних майстерень з ремонту авіаційної техніки, розташованих на території міста. Саме ця дата вважається і датою заснування авіаційної промисловості України.

«Завод є фактичним засновником авіаційної промисловості в Києві, бо саме після його створення почали організовувати й інші авіапідприємства, кон­структорські бюро, науково-дослідні інститути авіаційної галузі. Київський авіаційний завод можна також вважати засновником цивільної авіаційної промисловості всієї України, адже тут побудовано перший у країні пасажирський літак — чотиримісний К-1», — розповідає провідний інженер одного з відділів ДП «Антонов» Анатолій Федоров, який протягом довгих років досліджував історію підприємства. 

 

За часи свого існування завод одинадцять разів змінював свою назву! У 1922 році він був перейменований на «РЕМВОЗДУХ-6», у 1931 році — на «Завод №43», у 1944 році — «Організація поштова скринька №11». Саме ця назва протрималася найдовше — аж 23 роки.

 

А з квітня 1974 року з’явилася назва «Київське авіаційне виробниче об’єднання» (бо об’єднали з Новомосковським механічним заводом).

 

У грудні 2009 року вже «Київський авіаційний завод «АВІАНТ» приєднали до Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова. У 2018-му ж виробничі підрозділи та інженерні служби підприємства інтегровані у структуру ДП «Антонов».

 

У 1927—1929 році підприємство ремонтувало літаки вітчизняних конструкцій Р-1 і Р-5. Згодом у серійне виробництво запустило перший вітчизняний швидкісний шестимісний пасажирський літак ХАІ-1 кон­струкції професора Йосипа Немана.

 

Цей перший у Європі пасажирський літак із шасі, що прибираються в польоті, мав швидкість 324 км/год, корисне навантаження — до  тис. кг, міг подолати відстань понад тисячу км, максимальна висота його польоту досягала 7 тис. м. Крім того, в 30-ті роки минулого століття завод виконував великий обсяг робіт із ремонту літаків конструкторів Андрія Туполєва, Миколи Полікарпова і Дмитра Григоровича.

 

Під час Другої світової війни, 25 червня 1941 року, завод розбомбили. Підприємство евакуювали до Новосибірська, де на заводі імені В. Чкалова в той час будували винищувачі Як-3, Як-9 конструкції А. Яковлева.

 

Після звільнення Києва завод повернувся з евакуації на територію в районі Святошина, і до закінчення війни тут ремонтували літаки По-2 та складали для фронту новенькі Як-3 і Як-9, машинокомплекти яких надходили до Києва залізницею.

 

Із 1948 року історія заводу поєднана з дослідно-конструкторським бюро Олега Антонова. Саме на Київському авіазаводі в серію запущені первістки родини «Ан» — біплани Ан-2.

 

Тут випускали 18 модифікацій «Аннушки»: транспортний, пасажирський, сільськогосподарський, для гасіння лісових пожеж, для розвідки косяків риб, для виконання наукових і рятувальних операцій у полярних умовах та інші. У столиці України виготовили 3 тисячі 320 таких літаків.

 

1952 року до Києва переїхало й дослідно-конструкторське бюро О. К. Антонова. Протягом 1954—1956 років на заводі побудували дослідний зразок Ан-8 вантажопідйомністю до 11 тонн. Він став першим у країні спеціалізованим військово-транспортним літаком.

 

У 1920—30 роки літаки для ремонту доставляли автомобілямиі навіть кіньми.

Протягом усієї історії Київського авіазаводу тут змінилося 24 керівники. Рекордсменом із перебування на посаді став Генеральний директор Київського авіазаводу Василь Степанченко.

 

Під час роботи Степанченка, Героя Соціалістичної Праці, кандидата технічних наук, лауреата Державної премії УРСР, підприємство випустило понад 3 тисячі літаків із 6 тис. 840 (від Ан-2 до Ан-124 «Руслан» та інших). Ім’ям відомого у світі літакобудівника названа вулиця у Києві та один із літаків Ан-26.

 

Саме Василя Степанченка генеральний конструктор КБ «Антонов» Олег Антонов називав видатним ученим, який здійснив докорінне переозброєння заводу для успішного випуску нової авіаційної техніки. Він також зазначав, що важко знайти два підприємства і двох керівників, які б працювали більш дружно, ніж київський авіазавод і кон­структорське бюро: «Наші підприємства демонстрували світу фантастичні результати у літакобудуванні!». 

 

«При Степанченку завод випускав щомісячно від 11 літаків і більше! Директора Київського авіазаводу можна було побачити на підприємстві навіть о другій годині ночі! Він жив заводом і створював машини, які працювали і працюють досі у 55 країнах світу», — ділиться голова ради ветеранів ДП «Антонов» Валерій Будзинський. 

 

«Сучасний авіазавод на 95 відсотків був створений у 1954—1979 роках завдяки зусиллям Василя Степанченка. Він мав невелику перерву у директорстві, з 1958—1965 рр., коли пішов на підвищення першим заступником Київського раднаргоспу. Але саме при ньому були збільшені вп’ятеро обсяги виробництва підприємства. І його особистою заслугою є величезний внесок у розвиток соціальної сфери», — говорить ветеран авіабудування Анатолій Федоров.

 

За ініціативою Василя Олексійовича були побудовані чудові дитячий табір «Сокіл» і пансіонат «Сокіл» у Кончі-Заспі, Палац культури, стадіон зі спортивним залом, водно-оздоровча база, дитячі садки, лікарня, розгорнуто масштабне будівництво житла власними силами заводу.

 

«Незважаючи на зайнятість, мій батько цікавився музикою, любив ходити до філармонії, був особисто знайомий із найславетнішими композиторами, диригентами, акторами. У рік чорнобильської катастрофи я взяла його в один з елітних будинків творчості композиторів під Москвою, — пригадує донька Василя Олексійовича, заслужений діяч мистецтв України, доктор філософії Галина Степанченко.

 

— Оскільки батько мав звання Героя Соціалистичної Праці, його посадили поруч з іншим Героєм — московським композитором Андрієм Ешпаєм. Коли Ешпай запитав тата, за який музичний твір він отримав нагороду, батько відповів: «За літаки»...

 

«Лише коли дідусь пішов на пенсію — ми змогли насолоджуватися спілкуванням із ним. У 80 років, коли їхав з нами рейсовим автобусом на дачу, сказав, що шкодує лише про те, що «Таврію» не купив», — пригадує внучка Степанченка, заступник директора Міжнародного благодійного фонду «Дитяче серце» Ольга Сушко. 

 

Символічно, що помер Василь Степанченко на своїй роботі від серцевого нападу під час виступу 7 вересня 1995 року на урочистому вечорі, присвяченому 75-річчю авіазаводу. Тоді заводчани скандували: «Степанченко!», а він дав їм останню настанову: «Така держава, як Україна, повинна мати своє літакобудування. Бережіть кадри». 

Київський авіазавод освоїв виробництво унікального, найбільшого на той час літака у світі — Ан-124 «Руслан», вантажопідйомністю 150 тонн. Із 1979 по 2003 рік виготовив 18 таких літаків.

 

У вісімдесятих будував найбільший у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія». А в 1994 році за програмою проведення диверсифікації виробництва тут почалося освоєння виготовлення з авіаційних матеріалів і на основі авіаційних технологій тролейбуса «Київський». До 2008 року на заводі побудували 93 такі тролейбуси, які, в основному, працюють на маршрутах Києва.

 

Частина історії київського авіазаводу пов’язана з виробництвом пасажирського літака Ту-334, до якого підприємство було залучене в 1989 році. Дотепер на заводі майже повністю збереглися оснащення й документація для виробництва цього літака.

 

Із 2004 року почали працювати над виробництвом регіонального реактивного літака Ан-148, а з 2006-го ця програма стала для заводу однією з основних. Крім того, розпочали виробництво двох серійних середніх військово-транспортних літаків Ан-70.

 

Після приєднання у грудні 2009 року «Київського авіаційного заводу «АВІАНТ» до Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова першим проєктом став регіональний реактивний літак Ан-158, призначений для перевезення до 102 пасажирів.

 

Із 2014 року «Антонов» працює у нових економічних умовах, здійснюючи програму імпортозаміни та імпортозаміщення покупних комплектуючих виробів, які раніше надходили з Росії, для побудови літаків сімейства Ан-1Х8, а також переорієнтовується на нові ринки.

 

Нині тут запущено у виробництво п’ять середніх транспортних літаків Ан-178. Напередодні сторіччя заводу завершено стапельне складання літака Ан-178 (серійний номер 006), призначеного для постачання за контрактом з МВС Перу. Термін виконання контракту — 2021 рік. Життя продовжується!