«Газова атака» на Москву: Європа вкотре пробує зупинити будівництво «Північного потоку-2»

Обхідний російський газогін «Північний потік-2», який мав оминути українську територію дном Північного моря, цілком можливо, таки зупиниться на пів дороги.

 

 

І причиною цього може стати зовсім не економічна, а політична причина — спроба Кремля отруїти російського опозиційного політика Олексія Навального.

 

 

Після чого офіційний Берлін, який раніше одностайно виступав за добудову трубопроводу, раптом змінив свою думку і заявив: Росія має відчути тиск західних санкцій, одним з елементів яких і є протидія завершенню спорудження другої гілки «Північного потоку». 

 

Таким чином, російський газ «Новачок», у використанні якого підозрюють російську владу, може зупинити великі обсяги природного газу, які мали рухатися новозбудованою трубою з північних російських родовищ до західноєвропейських споживачів. 

Ситуація навколо отруєння російського опозиціонера Олексія Навального виходить за межі німецько-російських відносин і вимагає єдиної європейської жорсткої відповіді.

 

Про це нещодавно в інтерв’ю телеканалу ARD заявив глава комітету Бундестагу з питань зовнішньої політики Норберт Реттген.

 

«Перегляду потребує буквально все», — наголосив він, назвавши, зокрема, газові поставки і відмову від завершення будівництва газопроводу «Північний потік-2».

 

Адже, за словами Реттгена, завершення будівництва газопроводу «Північний потік-2» на даному етапі може стати заохоченням політики президента РФ Володимира Путіна.

 

«Ми знову зіткнулися з жорстокою і людиноненависницькою реальністю путінського режиму, — заявив політик. — А тому ми маємо вдатися до жорстких кроків, ми маємо відповісти єдиною мовою, яку Путін розуміє — у сфері продажу газу». 

 

Колеги Реттгена погоджуються з цими висновками. Так, голова Мюнхенської безпекової конференції Вольфганг Ішингер, один iз найвпливовіших німецьких дипломатів, заявив, що після отруєння російського опозиціонера Навального таких кроків, як вислання дипломатів, може бути недостатньо.

 

«Якщо ми разом iз партнерами хочемо дати Москві чіткий сигнал, це має торкнутися й економічних відносин. І це означає, що «Північний потік-2» не має лишитися поза увагою», — зазначив Ішингер, наголосивши, що наразі він обирає щось середнє між дипломатичними кроками і тотальним бойкотом. 

 

І це важливий нюанс, адже раніше гер Ішингер виступав за повноцінне продовження діалогу з російським президентом і навіть узяв участь у підготовці скандального «мюнхенського плану» задля припинення війни в Україні, який був вигідний Росії. 

Тим часом із Росії надходить інформація, що тамтешні компанії, які брали участь у добудові «Північного потоку-2», потрохи згортають свою діяльність.

 

За повідомленнями російських ЗМІ, кілька суден, які можуть брати участь у добудові «Північного потоку-2», покинули Калінінград. Але пішли не в бiк недобудованої ділянки газопроводу в датських і німецьких водах, а в Санкт-Петербург.

 

Очевидно, як пишуть російські експерти, завершення проєкту найближ­чим часом не почнеться. Це підтверджують оператор «Північного потоку-2» і Датське енергетичне агентство.

 

При цьому російські журналісти уточняють: iдеться про судна «Іван Сидоренко» та «Балтійський дослідник», які належать Морсрятслужбі Росії. У травні-липні «Іван Сидоренко» разом з іншим судном забезпечення «Газ­пром флоту», «Остап Шеремета», здійснив перехід iз Владивостока до Калінінграда.

 

Їхню майбутню участь у добудові балтійського газопроводу підтверджував заступник секретаря Ради безпеки Росії Михайло Попов, пояснюючи, чому трубоукладач «Академік Черський» на всьому шляху супроводжували російські бойові кораблі.

Утім рішучість німецької влади зупинити спорудження «Північного потоку-2» пояснюють не лише їх турботою про російських же опозиціонерів та свободу слова в цій державі. Газогін ще раніше запідозрили у ... шпигунстві.

 

Тобто в подвійному призначенні: мовляв, російська «труба» може і газ транспортувати, і водночас збирати інформацію про країни, територіями яких проходить. Наприклад, відстежувати флот НАТО. 

 

Цю думку, зокрема, озвучив провідний аналітик Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Максим Белявський, яку опублікували деякі європейські ЗМІ.

 

«Проєкт «Північний потік-2» не має комерційного обґрунтування, — стверджує Белявський. — Росія вже витратила на нього понад 30 млрд. доларів, включаючи будівництво транспортної інфраструктури із Західного Сибіру. «Газпром» може втратити близько 6 доларів за транспортування кожної тисячі кубометрів. Чому тоді були зроблені такі колосальні інвестиції, які в довгостроковій перспективі принесуть збитки? Відповіддю може бути військово-політичний план». 

 

На думку експерта, російська інфраструктура для виявлення підводних човнів уже створена в Балтійському морі.

 

«Безпечна експлуатація підводних газо­проводів можлива тільки при оперативному контролі за їх технічним станом. Це можливо завдяки інформації, що надходить у центр управління за допомогою ліній зв’язку, проведених від спеціальних датчиків, установлених уздовж усієї траси», — пише Белявський, додаючи, що датчики також можна використовувати для аналізу змін морських течій з метою моніторингу переміщень підводних човнів. 

 

«Морські газопроводи можуть бути частиною системи моніторингу військової активності на морі. Таким чином, існує привід для коригування Конвенції з відкритого моря ООН шляхом виключення положень про свободу прокладки трубопроводів», — пропонує він. 

 

З українським аналітиком опосередковано погоджується і польське видання Biznesalert, яке зауважує: загрози, пов’язані з «Північним потоком-2», уже давно аналізує Центр передового досвіду енергетичної безпеки НАТО.

 

«Однак ця тема не входить в офіційний політичний порядок денний через розбіжності між дер­жавами-членами», — уточнює польське видання.

Далі — більше. Як стверджують західні аналітики, підозри і звинувачення «Північного потоку-2» в тому, що проєкт має подвійне призначення, і стали голов­ною причиною тиску США на своїх західноєвропейських партнерів із вимогою заблокувати завершення проєкту.

 

І як відомо, в грудні Вашингтон навіть оголосив санкції за побудову газогону — після чого роботи суттєво уповільнилися. 

 

Власне кажучи, версії про те, що за допомогою газопроводу росіяни стежитимуть за флотом НАТО, а самим будівництвом скористаються для вторгнення, з’явилися ще в 2016 році.

 

Тоді провідний радник «Північного потоку-2» у Швеції Ларс Гренштедт навіть написав статтю «12 міфів про «Північний потік-2», у якій щиро здивувався, яким чином і навіщо розміщувати на підводному газо­проводі прослуховуючі пристрої.

 

«Моніторинг укладання газопроводу буде здійснювати шведська берегова охорона, яка має право робити неоголошені візити на борт трубоукладачів. Крім того, ніхто ще не зміг пояснити, навіщо прослуховувати території з газопроводу». 

 

Улітку 2016 року у Швеції про це, нібито, навіть говорив Джо Байден, американський високопосадовець, який прибув до Стокгольма, аби переконати своїх шведських партнерів, що дешевий російський газ, який їм пообіцяла Москва, у результаті може виявитися троянським конем, пасткою, в яку може потрапити Європа. Публічно він назвав «Північний потік-2» «поганою угодою». Після чого проти будівництва газопроводу активно виступили шведські військові. 

 

Зокрема, командувач Збройними силами Швеції Мікаель Біден заявив своїй телекомпанії, що Швеція повинна подумати двічі перед тим, як дозволити Росії використовувати гавань Готланду.

 

На думку генерала, в будівництво газопроводу будуть залучені російські збройні сили і вони також отримають доступ до шведської інфраструктури, що стане викликом європейській безпеці.

 

Тоді ж міністерство оборони і МЗС Швеції викликали представників регіональної влади Готланду на зустріч, а прем’єр-міністр країни Стефан Левен говорив шведським ЗМІ, що сумнівається в проєкті газопроводу.

 

Тоді ж, чотири роки тому, на цю тему у Швеції навіть розгорівся скандал, і послу РФ навіть довелося давати публічну обіцянку в ефiрі одного зi шведських телеканалів, що «Москва не планує втручатися у внутрішні справи Швеції і при цьому поважає її суверенітет».

Американці, втім, ніколи не приховували свого занепокоєння щодо впертих і не завжди зрозумілих спроб Росії нашпигувати моря та океани «суто господарськими» спорудами. Які є поза політикою і зовсім не заважають «миролюбивій» політиці Володимира Путіна. 

 

Так, зокрема, у 2018 році заступник помічника держсекретаря США Сандра Оудкірк заявила, що Росія може встановити на маршруті балтійського газопроводу розвідувальне обладнання, а в «Наф­тогазі України» нагадали через соцмережі, що глава правління компанії Nord Stream AG Маттіас Варніг — колишній співробітник «Штазі». 

 

Після цього держсекретар США Майк Помпео зателефонував міністру закордонних справ Швеції Маргот Вальстрем і, за словами офіційних представників Білого дому, обговорив iз нею загрозу «Північного потоку-2» для енергетичної безпеки Європи. Тим часом у самій Швеції почали навіть розсилку буклетів, які розповідають, що робити шведам на випадок війни.

 

Після отримання американських аргументів Швеція зайняла відчутну антиросійську позицію. Зокрема, на парламентських слуханнях Маргот Вальстрем заявила, що уряд не підтримує прокладання російсько-німецького газопроводу, але в нього немає законних підстав зупинити проєкт. Після чого Стокгольм видав дозвіл і шведську ділянку «Північного потоку-2» побудували.

 

Відтак, як передбачається, новий газогін має стати практично точним відтворенням першого проєкту — «Північного потоку», по якому планують подавати 55 млрд. кубометрів газу в рік.

 

Експерти цілком слушно запитують: чи є сенс російському газовому монополістові суттєво розширювати свої транспортні потужності у західному напрямку при ринку, що падає.

 

Адже останнім часом Європа купує все менше і менше газу, тенденцію прискорила епідемія коронавірусу, коли ж Захід подолає кризові явища — сьогодні говорити завчасно.

 

Так само, як і важко стверджувати, що після відновлення європейська економіка так само залишатиметься орієнтованою на газ. Утiм ці сумніви зовсім не заважають Москві, яка готова закопувати в морський шельф мільярди доларів... 

 

Чи вийде у неї реалізувати свій проєкт — наразі відповісти важко. Адже, як відомо, Вашингтон намагається зупинити «Північний проєкт-2» всіма можливими дипломатичними кроками, здійснюючи легкий тиск на своїх європейських партнерів — і в Конгресі США сьогодні розглядають проєкт розширення санкцій.

«Північний потік-2», який сьогодні перебуває на роздоріжжі, тим часом уже почав програвати конкурентну боротьбу своєму європейському аналогу — газогону «Балтик Пайп», який просувають Польща та інші європейські країни. Томаш Стемпень, генеральний директор польської компанії Gaz-System, пояснив: у травні 2016 року «Балтик Пайп» відставав від «Північного потоку-2» на 26 місяців.

 

«Сьогодні ця відстань різко скоротилася», — зазначив Стемпень.

 

Якщо точніше, то «Балтик Пайп» буде готовий для транспортування газу з Норвегії в Польщу в жовтні 2022 року.

 

Сьогодні ж, за словами польської сторони, проєкт реалізовують за прискореним графіком і в даний час вiн перебуває на стадії, близькій до фінальної. Усі три дозволи на ведення робіт iз Данії, Швеції та Польщі були легалізовані, а підряднику був наданий будівельний майданчик.

 

За планом, будівництво «Балтик Пайп» дозволить iз 2022 року поставляти газ iз Північного моря до Польщі, а потім і в країни Балтії. До того ж по трубопроводу зможуть транспортувати газ iз Польщі, включаючи поставлений у цю країну скраплений природний газ, у Данію та Швецію.