Чи вiдбудуться переформатування коаліції у парламентi та чергова зміна Кабміну після виборів на місцях?
Ситуація з останніми урядовими рішеннями, у тому числi з новими обмеженнями для в’їзду іноземців, таким очiкуванням неабияк сприяє.
Навіть непричетні до сфери, яку зачiпає згадане рiшення, задаються питанням: а сенс?
А причетні в перші дні після офіційної публікації рішення готові були змести цей уряд до останнього не те що міністра, а навіть малокорисного помічника. Найбільше українців дратують потрійні стандарти влади, недолугість, безперспективність.
Кабмінівський «їжак у тумані»
Отже, чергова «геніальна» ідея Кабміну щодо заборони в’їзду іноземцям на цілий місяць викликала в частини суспільства хвилю невдоволення і нестримного бажання крові — відставки уряду. Напруження в родинах, підвішений стан інвесторів — це лише один iз мотивiв гнiву, що звалився на голови чинних урядовців.
Як керувати бізнесом тим, хто працює в Україні, сплачує тут податки й опинився за кордоном? Або тим, хто здійснює тут гуманітарні місії та проєкти? «Скайпом»? Чи, може, в урядовців є готові не менш «геніальні» інструкції та відповіді?
Згадане рішення уряду Дениса Шмигаля, ухвалене за пропозицією очільника МВС Арсена Авакова, почало спричиняти в Україні непередбачувані наслідки та скандали. І йдеться не лише про західних інвесторів чи топменеджерів, частині з яких МЗС України може видати індивідуальні дозволи у винятковому порядку.
Проєкт Авакова стає катастрофою для тисяч українців зі змішаних сімей, де один iз подружжя є іноземцем, однак офіційно шлюб не зареєстрований. Такі подружжя, за законом, мають право приїжджати та тимчасово проживати в Україні — але тепер, усупереч логіці та міжнародним конвенціям, вони не зможуть перетнути кордон.
Звідки цей нонсенс? Імовірно, це наслідок запаморочення від «успіху». Бо ж президент Володимир Зеленський якось сказав, що не має претензій до роботи уряду Дениса Шмигаля.
Однак, на думку експертів, чинний уряд приречений на роль тіньового громовідводу, покликаного втілювати прикладні ініціативи президента. Але як тільки він перестане ефективно справлятися з відведеною роллю, Володимир Зеленський може попрощатися з ним так само, як зробив це з Кабміном Олексія Гончарука.
Чомусь ні на йоту не дивує ні такий прогноз експертів, ні солiдарна підтримка чинними міністрами цього мороку. Щодо карантинних рішень, то урядовці дивують ними далеко не вперше.
Той факт, що Кабмін лише впродовж літа чотири рази змінював критерії допуску іноземців в Україну, сам по собі свідчить про брак системності, продуманості політики держави та урахування наслідків.
Усе примітивно й очевидно, якот продовження карантину до листопада: вибори пройдуть у масках, і замаскувати, де треба, результати буде легше.
Аваков — наше «фсьо»
Однак досі ці рішення природно ухвалювали за ініціативою МОЗу, і на уряді їх представляв галузевий міністр Максим Степанов.
Чому в даному випадку це право передали МВС i міністру Авакову — питання риторичне, й усі білі нитки на чорному тлі одразу впадають у вічі, однак логіку в цьому урядовому рішенні марно шукати.
Навпаки, ухвалений проєкт є безпрецедентним за масштабами можливих негативних наслідків. Тому, ймовірно, готуватись до відставки треба. Тим паче, за відсутності якихось талановитих, неординарних проривних пропозицій (рішень) перспективність чинного уряду — під великим питанням.
Нагадаємо, Арсен Аваков, представляючи свою ініціативу на засіданні Кабміну, заявив, що Україна обмежує в’їзд іноземців «iз метою недопущення поширення другої хвилі COVID 19».
Це — абсолютна неправда. Навіть той факт, що «протиепідемічні» заходи уряду розробляли у МВС, уже виглядає дивно. Але тут є підстави говорити про умисну фальш.
Навіть якщо вкрай скептично ставитися до аналітиків у відомстві Авакова, складно припустити, що там не розуміли: тотальний недопуск іноземців з усіх країн, включно з епідемічно безпечними, ніяк не допоможе Україні у боротьбі з пандемією.
Профнепридатність — не причина для звільнення
Імовірно, один із варіантів — згадане рішення представляв міністр МВС Арсен Аваков тому, що чинного главу МОЗу Максима Степанова вже двічі намагались усунути з посади народні депутати.
Нагадаємо, вперше звільнення Степанова ініціювала фракція «Голос» ще в травні, коли не пройшло й двох місяців iз дня його призначення. Тоді депутати збирали підписи за відставку, але так і не довели справу до кінця.
Удруге «Голос», заручившись підтримкою «Європейської Солідарності» та частини фракції «Слуга народу», таки зареєстрував проєкт постанови у Верховній Раді про звільнення Степанова. Усього під документом підписались близько 100 народних депутатів.
«Перебувючи на посаді міністра охорони здоров’я України, Степанов Максим Володимирович продемонстрував непридатність до виконання посадових обов’язків, некомпетентність та професійну недбалість», — йдеться у пояснювальній записці.
Нагадаємо, кандидатура Максима Степанова на посаду міністра охорони здоров’я ще з самого початку була негативно сприйнята тією частиною депутатського корпусу, котрий давно охрестили «соросятами». Йдеться про депутатів, які здійснюють в Україні різні проєкти за кошти грантів західних партнерів.
Саме завдяки активності «соросят» країна почула про скандал із закупками захисних костюмів для медиків за цiною, завищеною в два з половиною раза. Зараз перелік обвинувачень розширено.
Зокрема, забезпеченість системи закладів охорони здоров’я протиепідемічними матеріалами на досить низькому рівні сприяла тому, що з початку епідемії захворіло понад 3,5 тисячi медичних працівників. А працівники галузі, залучені до боротьби з COVID 19, не отримали доплати в размірі 300%.
Тоді ж сам Степанов відфутболював претензію до органів місцевого самоврядування, мовляв, виділення доплат залежить від їхніх повноважень та дієвості керівників закладів охорони здоров’я.
Звинувачують Степанова й у проблемах закупок ліків. Відомо, що в попередні роки цим займались міжнародні партнери — ЮНІСЕФ, ВООЗ, IDA Foundation (Нідерланди), Crown Agents (Великобританія), Partnership for supply chain management (США), Global Drug Facility (Швейцарія).
Наразі, як стверджується у депутатському повідомленні, більшу частину державних програм ще навіть не передано до міжнародних організацій. Чим це загрожує хворим гепатитом, туберкульозом, легеневою гіпертензією — питання риторичне.
Одна з ініціаторок депутатського звернення, нардеп фракції «Голос» Ольга Стефанишина, зазначала, що оскільки на даний момент договори з міжнародними організаціями не підписані, Степанов нібито хоче передати закупівлі в тендерний відділ МОЗу, «щоб закупити ліки втридорога через фірми прокладки».
Очевидно, що влітку ніхто відставкою міністра охорони здоров’я в Раді займатись не мав. Актуалізація питання відставки міністра охорони здоров’я, і не тільки його, а можливо, й цілого Кабміну, відбулась днями. Так, глава парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія 2 вересня повідомив, що саме восени слід чекати відставки двох трьох міністрів.
Серед них керівники енергетичного та економічного блоків. Щоправда, наступного дня Арахамія говорив інше: що відставок міністрів фінансів, економіки та охорони здоров’я — Сергія Марченка, Ігоря Петрашка та Максима Степанова — у провладній фракції не планують.
Сага про вибір
Однак нагадаймо, що ще з перших днів роботи уряду Шмигаля в пророцтвах його відставки восени найцікавішим було інше — хто на цей раз має очолити уряд.
Звісно, аби врятувати політичний імідж рядового президента Зеленського, це має бути потужніший політик, ніж ті «фейкові», котрі добряче награлись, вочевидь, сплутавши Кабінет Міністрів України чи то з пісочницею, чи то з акціонерним товариством.
Найбільше розмов точилось довкола постаті експрезидента Грузії Міхеїла Саакашвілі. У нього є ім’я, відоме на міжнародній політичній арені, є свій ресурс в Україні та підтримка закордонних політичних діячів, наприклад колишньої прем’єр міністерки Канади.
Прогнозів щодо складу уряду Саакашвілі є чимало. Кружляли й припущення довкола кандидатури міністра охорони здоров’я. Декотрі навіть пророчили це місце відомому екранному доктору Комаровському, котрий має своє бачення боротьби з коронавірусом i протиепідемічних заходів.
Прихильники Комаровського запевняють, що в його словах є здоровий глузд і логіка, бо світ давно має відповіді щодо коронавірусу, мовляв, це захворювання відоме не перший десяток років. А головне, тими методами, що ними діє МОЗ під керівництвом чинного міністра Степанова, наразі можна всю економіку вгробити.
Отже, про те, що Міхеїл Саакашвілі з певною часткою ймовірності може стати прем’єрміністром, ішлося не один місяць. Однак, як зазначають поінформовані джерела, насправді він не дуже хоче прем’єрства в Україні.
Бо це, враховуючи його вдачу, переросте в абсолютну конфронтацію з президентом Володимиром Зеленським. Адже всі дуже добре знають, що експрезидентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі ще нікому не вдавалось покерувати.
Він завжди діє так, як вважає за потрібне. Крім того, останнім часом у нього почали налагоджуватись стосунки зі своєю батьківщиною. А відтак з’явилася надія на відновлення його вектору розвитку країни після парламентських виборів 31 жовтня.
Є ще один гальмівний нюанс для продовження діяльності на високих посадах в Україні: Міхеїл Саакашвілі, звісно, певною мірою і в гарному сенсі — авантюрист, однак, чого не забрати, він достатньо розумна й талановита людина, щоб розуміти й бачити, що для того, аби реформувати економіку нашої країни, потрібно років десять. І лише на десятому році, за умови інтенсивного реформування, буде результат. У Саакашвілі немає цих 10 років.
Навряд чи олігархи погодяться віддати на 10 років Україну Міхеїлу, щоб він залізобетонно й остаточно замурував вхід їхньому бізнесу в державну годівницю.
Отже, заява Міхеїла Саакашвілі про те, що він хоче повернутися на батьківщину, дещо затьмарила настрій тим українцям, котрі очікують українського прориву в грузинському виконанні. Однак його крутий поворот у бік Тбілісі дійсно може бути вже близько.
Попри те, що чинна влада Грузії заявила про ймовірність арешту Саакашвілі одразу ж по прибуттi, намір політика прозвучав досить переконливо.
Водночас найближче оточення все таки сподівається вмовити харизматичного реформатора попрацювати на Україну. Тим більше що входити в круті піке конфліктів iз президентами для Міхеїла Саакашвілі справа не нова, та й він не з боязких.
А тому виникають запитання, чи не розширює подібною заявою Міхеїл Саакашвілі для себе поле майбутньої прем’єрської діяльності від небажаних команд і втручання з боку ОП?
