Актриса Антоніна Хижняк стала впізнаваною після серіалу «Спіймати Кайдаша». Тільки у прем’єрні дні (2-11 березня 2020 року) його подивилися 10,5 мільйона глядачів.
До початку зйомок Антоніна займалася дубляжем, знімалася в епізодичних ролях, раніше працювала у Київському театрі ляльок, але мрія про кіно завжди була у пріоритеті.І вона набула нового сенсу з роллю гострої на язик і енергійної Мотрі.
Домовитися про час інтерв’ю з актрисою було не просто, по-перше, через насичений графік зйомок, а по-друге — проблеми з ногою. Нещодавно на зйомках Антоніна отримала перелом. Тому на зустріч актриса приїхала з гіпсом.
«До цього знімалася тільки в епізодах, це було і сумно, і боляче...»
Серіал «Спіймати Кайдаша» для вас був трампліном на інший рівень кіноіндустрії? Багато ходили на кастинги?
— Так. До цього займалася і продовжую, власне, працювати у сфері дубляжу. Я була дуже здивована, що Оля Клименко (кастинг-директор. — Ред.), не знаючи мене особисто, покликала на кастинг і довірила таку велику роль. До цього знімалася тільки в епізодах, це було і сумно, і боляче — через те, що беруть лише через типаж, а про те, що ти гострохарактерна актриса, навіть ніхто замислюються.
Тому зіграти у «Кайдашах» — це справжнє везіння для мене. Мені пощастило, за що я вдячна мільйон разів Ользі та Наталі Ворожбит.
Тобто режисери здебільшого орієнтуються на типаж?
— Кіно — це здебільшого типажна історія.
Як бути з талантом? Він зараз нівелюється?
— Мабуть, це питання до продюсерів. Актор живе в іншій площині, вдосконалюється, ходить на проби, сподіваючись на шанс. А хто кого затверджує на роль — не завжди зрозуміла історія.
Чому?
— Є кілька рівнів затвердження — режисер «топить» за одну людину, продюсер — за другу, канал — за третю… Підозрюю, що з «Кайдашами» було так само. Але Наталка й Оля відстоювали мене, тому моя Мотря — це цілком їхня заслуга.
«Кайдашева сім’я» — це шкільний твір, а серіал — це сучасна версія. На кастингу ви згадували оригінальний твір, і чи вплинуло це на подальшу роботу?
— Із самого початку сценарій сприйняла як окремий твір, без прив’язки до оригінального твору. Це новий матеріал і треба створювати конкретний образ. Наприклад, Іра Мак не читала оригіналу, але це їй не завадило відтворити сучасну Кайдашиху. А твір Нечуя-Левицького, коли читають у школі, то, мені здається, у такому віці ще не розумієш глибини трагедії, а сприймаєш як поверхневий чорний гумор.
У вас були власні прототипи Мотрі?
— Усе, що ви бачили на екрані, — то десь на 70% із власних спостережень. У дитинстві я бачила таких людей — з примітивними міщанськими мріями, як у «Кайдашах». Багато взяла від мами — інтонації, якісь фразочки — це все вже у мене «на автоматі».
Зазвичай актор по крупинках складає свого персонажа, а в мене, на подив, одразу образ склався єдиним і цілісним. Це завдяки влучному сценарію, який — мов перлина серед сценарної халтури. Хотілось би, щоб було більше таких сценаріїв. Я знаю, що вони є, але ніхто не хоче ризикувати і знімати, а шкода. Це диво, коли майже вся країна подивилася серіал.
Комусь із глядачів серіал сподобався за насиченість гумору і гостру іронію, але в мене відчуття драматизму і якоїсь безвиході поглиблювалося з кожною серією. Це немов діагноз нашому суспільству.
— Це дійсно трагікомедія: сміх через сльози. І реакція залежить від рівня розвитку і сприйняття конкретної людини.
А щодо вашого сприйняття — який вчинок Мотрі був найбільш незрозумілим для вас як для жінки?
— Таких ситуацій багато. Наприклад, коли Мотря прийшла на Новий рік і почала всіх виганяти з дому. Для мене це незрозуміло. Я б так ніколи не зробила.
«Мені не плювати на думку інших»
Ця робота якось вплинула на ваше життя, може, з точки зору характеру чи відношення до оточуючих?
— Ми в чомусь схожі з Мотрею, але спільних рис мало. Такі дівчата, як Мотря, мене відлякували, з одного боку, а з другого — приваблювали. Я розуміла, що ніколи в житті не зможу робити так, як вони: бути надто впевненою у собі. Але після того як зіграла цей образ, то дійсно стала більш упевненою, конкретною у своїх бажаннях. Коли в житті вмикається певна наглість, то це — захисна реакція, як у Мотрі. Але все одно я залишаюся собою.
Актор має бути гнучким — грати різні ролі й відкривати себе для кіно у різних іпостасях. Радію з того, що вдалося розгорнути уявлення про себе як акторку, і мені зараз пропонують ролі різнопланових персонажів за характером. Роль Мотрі мені подарувала інше уявлення про мої акторські здібності. Як згадую, коли вчилася у театральному університеті, то зірок з неба не хапала. Боляче в цьому зізнаватися, але це гірка правда, як є.
Після ролі Мотрі ваші гонорари зросли?
— Ні. Вони навіть менші. І так у всіх, бо карантин; деякі проєкти згорнули, а інші знімають. Але не так багато. Тому актори знімаються за будь-які гроші.
Під час зйомок Наталка Ворожбит дозволяла імпровізувати?
— Так, інколи не могла спинити нас.
Що було в образі Мотрі вашою фішкою, не за сценарієм?
— Наприклад, Карпа називала «киця». Майже в кожній сцені щось є, бо коли виходиш на майданчик із живим партнером, то він може щось своє сказати не за текстом, і ти теж починаєш імпровізувати. Це іскра творчості — тут і зараз. Підхопити чийсь імпровіз і відповісти вдало — це реально кайф. У нас це було органічно до наших образів. А з Тарасом (Цимбалюк — виконував роль Карпа. — Ред.) комфортно працювати — він підхоплював мої імпровізації і відповідав у тому ж руслі.
Ви для себе розмірковували над тим, як глядач сприйматиме образ Мотрі?
— Я думала, що мене будуть ненавидіти.
Чому?
— Коли прочитала сценарій, подумала: господи, яка ж вона «сучара», і люди так сприймуть. Але глядачі почали писати добрі відгуки, і я зрозуміла, наскільки ця героїня близька до наших жінок: вони класні й круті, бо пізнають себе у Мотрі і не відсторонюються від цього! У Мотрі глядачі побачили дівчину, яка просто хоче щастя, але в неї свої методи — трохи рагульні.
А як з негативними відгуками?
— Були, але мало. Також знавці кіно писали величезні тексти, які мені іноді боляче читати.
Це була певна критика серіалу чи образу Мотрі?
— Критика серіалу в цілому. Деякі тексти зачіпали настільки болісно, що потім кілька днів тримала це в собі. Навіть відкопала в собі «синдром самозванця», суть якого в тому, що ти не пов’язуєш свої зусилля і старання зі своїм успіхом. Але «відрощувати» броню і брехати, що мені пофіг на те, що кажуть, — це не моє. Якщо щось зачіпає, то болюче це сприймаю, а це означає — я жива людина і мені не плювати на думку інших людей.
Тобто ви мало стикаєтесь із хейтом у соцмережах?
— Так. Можливо, я живу в своїй «рожевій бульбашці», де більшість людей — мої однодумці, які мене люблять. Іноді боляче вибратися з цього кола, але це точки росту. Головне — це баланс — сприймати іншу думку, але не втрачати себе. Тривалий час намагалася бути для всіх доброю і зручною... Після Мотрі я не боюсь бути такою, якою є. І робота над собою ще триває.
Президентом треба отаку Мотрю
Ви лайкозалежна людина?
— Мені приємно, але для мене це не ціль. Запитують — чого я не «качаю» профіль, не беру рекламу. Але мені це не треба. В мене є 9 тисяч підписників, які набуті органічним шляхом. Може, згодом буду займатися серйозніше своїми сторінками. Я людина настрою: можу за день зробити 5 сторіз, а потім два тижні взагалі нічого не викладати, тому що мені не хочеться. Є такі питання у житті, про які я не готова розказувати. І робити зі свого життя шоу на широкий загал — не моє. Я не блогер, а актор, який іноді відкриває ширму. Коли я відповідаю на коментарі, то деякі дивуються, мовляв, а може, це не ви, а хтось веде ваш акаунт? Якби була така людина, то все було б красиво. Іноді у соцмережах підписники мене просили записати відеопоздоровлення для когось — коли був час я це робила. Після «Кайдашів» мені писали такі відгуки, які я буду перечитувати в найтемніші часи свого життя. Вони будуть мене надихати і рятувати. За цей час дійсно я відчула підтримку мільйонів українців, і мені нічого не страшно. Це надихає. Я до цих пір не хотіла нікуди їхати звідси, а тепер і поготів, бо українці своєю добротою надихають.
До речі, у соцмережах були коментарі, мовляв, наступним президентом треба отаку Мотрю. Як вам такий виклик?
— Це для мене влучний і точний жарт, але не більше! Приємно, що так сприйняли мого персонажа, але з іншоїго боку: ми вже один раз повірили телевізору, і що тепер?
Ви побачили за останній час, що в нашій країні змінилося на краще чи навпаки?
— Мені не подобається, що відбувається в країні за останні роки. Наприклад, у кіно. По-перше, ситуація навколо обрання голови Держкіно. По-друге, ми могли б знімати щось своє класне і вкладати гроші в себе. Натомість адаптуємо іноземні формати або знімаємо проєкти російською і продаємо за кордон. Це мене не влаштовує. Але я розумію, що за цим є продюсери, які дають гроші. Я хочу гордитися тим, що роблю для своєї країни.
Якби у вас була можливість зіграти з голлівудською зіркою, то хто б це міг бути?
— Це мої улюблені актори — Метью Макконахі, Меріл Стріп, Майкл Фассбендер. Коли б я їх побачила, то спочатку вмерла б від щастя, потім попросила автограф, а потім вмерла б другий раз.
З дитинства тільки у діда чули українську
Ви маєте коріння з Донбасу — хто і звідки?
— Це родичі по татовій лінії — півсела Новоукраїнка (Мар’їнський район) — Хижняки. Минулого року з братом їздили до дідуся.
Це контрольована Україною територія, але лінія фронту недалеко. Як там змінюється життя, за вашими спостереженнями?
— Я б не сказала, що воно змінюється. Але бачу по своєму дідуся — як його це все пригнічує, йому боляче спостерігати події в нашій країні. Страшно, коли іноді чутно вибухи.
Які стереотипи, пов’язані з Донбасом ви на власному досвіді можете спростувати?
— Наприклад, щодо мови. З дитинства ми тільки у діда чули українську мову, бо Київщина дуже зрусифікована. І, до речі, васильківський суржик є у Мотрі від мене. У селі завжди говорили більш-менш українською. Тому говорити, що на Донеччині винятково російськомовне населення, неправда.
Найближчим часом збираєтесь до родичів?
— Хотіла, але через карантин і зламану ногу поки що прийдеться зачекати.
Судячи з ваших фото в Instagram на карантині ви займалися активно спортом, заради ролі чи для себе?
— Карантин для мене був, як темні часи: втрата орієнтирів, стимулів. Якби сказали, що це на три місяці, може, легше було б, а так невизначеність пригнічувала. Як наслідок — розслабилася, а потім стала на ваги і вирішила: досить. Почала активні тренування з тренером. До того ж мені сказали, що 31 травня в нас початок зйомок серіалу «Слід», де я граю роль капітана поліції, а не капітана пончиків. Так з’явилася мета, і я проводила жорстку роботу над собою. Це не тільки спорт, а й зниження калорій, відмова від солодощів. Хоча іноді дозволяла щось солоденьке, бо коли зміна триває 10-16 годин, важко дотримуватися правильного харчування і зберігати форму. Зараз уже знов набрала вагу через набряк і перелом ноги. Тому в пріоритеті — правильне зростання на нозі, реабілітація. І потім уже знов буду жорстко працювати над собою.
А які мастхевні штуки для збереження краси і форми працюють для вас?
— По-перше, потрібен здоровий сон. Від якості сну, як уже довели численні дослідження, залежать і стан шкіри, і витривалість м’язів, режим харчування і багато чого. Але з ненормованими робочими змінами не завжди виходить дотримуватися цього.
По-друге, це харчування — треба їсти сезонні фрукті та овочі, бо це вітаміни і мінімум калорій. І зараз я просто насолоджуюсь літом — це моя пора, коли сонце і вода надають енергії та сил. (Інтерв’ю записали в останні дні серпня).
