Як діди хліб пекли: у чигиринському «Зерноленді» туристам пропонують неймовірну подорож у часі

Просвітницько-розважальний комплекс «Зерноленд» у селі Івківці Чигиринського району Черкащини — приклад того, як можна успішно розвивати внутрішній туризм в Україні.

 

 

Кілька років тому на батьківщині Богдана Хмельницького та Максима Залізняка його організував історик та краєзнавець Назар Лавріненко.

 

 

Спочатку в селі він відкрив етнографічний музей. І це дало поштовх до зведення хостелу та пекарні, відродження кузні, гончарні, папірні, а також відкриття майстерні верхової їзди.

 

Для українців подорож до «Зерноленду» — це можливість поринути у минуле своїх предків, а для місцевих жителів — це нові робочі місця і віра в майбутнє.

 

Івківці Медведівської ОТГ, розповідає «УМ» Назар Лавріненко, від яких до Чигирина 28 кілометрів, не зовсім звичайне село.

 

Його площа — найбільша в районі, хати тут розміщені не вулицями, а групками на відстані одна від одної, ніби хуторами. Археологи ствер­джують, що людські поселення на території села з’явилися понад 2 тисячі років тому.

 

За переказами, в місцевому кургані «Семидубова Гора» є поховання військового діяча. Існує припущення, що саме там покоїться прах Богдана Хмельницького, викрадений із Ільїнської церкви вірними побратимами гетьмана напередодні вторгнення в Суботів польського війська.

 

 

А ще славляться Івківці й своїм 300-літнім храмом Покрови Пресвятої Богородиці. Також у селі пишаються тим, що вони — земляки очільника національно-визвольної війни 1768 року Максима Залізняка. 

 

Свого часу село входило до Київського воєводства Херсонської губернії, а вже з 1800 року — до складу Черкаського повіту. Селяни в Івківцях здавна були знаними хліборобами. У 20-х роках минулого століття тут діяли аж 26 млинів! Нині зберігся один — «Одинцівський». 

 

А ще предки нинішніх жителів села були вмілими гончарами та столярами. Про те, як майстерно вони виготовляли вози, люди знали далеко за межами села.

 

 

Івківці не стояли осторонь і в роки Визвольних змагань, вони входили до Чигиринської Радянської Республіки суботівського отамана Свирида Коцура, потім — до складу Холодноярської Республіки.

 

Славне минуле в сучасній історії цього села заграло новими барвами вже в новому тисячолітті. 

 

У 2008 році тут відре­ставрували старовинний вітряк, того ж року восени жителі та учні села, активісти Черкаської обласної громадської організації «Молодь за відродження села», якою керував Назар Лавріненко, студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, працівники філіалу «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» посадили на пагорбі біля вітряка «Сад пам’яті Максима Залізняка»,  в тому самому урочищі Семидубова Гора, сім дубів. Тепер через село проходить туристичний маршрут «Батьківщиною Максима Залізняка».

 

Загалом в Івківцях є що подивитися. У селі досі є хати, вкриті соломою, можна побачити будинок священника, збудований на початку XX століття. І найцікавіше — тут діє просвітницько-розважальний комплекс «Зерноленд», заснований Назаром Лавріненком. 

У цьому комплексі є цікавий етнографічний музей, розміщений у переобладнаному приміщенні колишнього кормозапарника.

 

Вікна його прикрасили віконницями зі старих хат і розмалювали, тож музей тепер добре видно здалеку. Він став упізнаваним туристичним об’єктом черкаського регіону. 

 

А експонати для нього кандидат історичних наук Назар Лавріненко почав збирати шість років тому, у 2014-му.

 

Він каже, що чимало старовинних речей люди в селах, зокрема і в Івківцях, зберігають на горищах. Вони їх не лише не використовують, а з часом й забували про них. Деякі речі купував у людей, деякі вони приносили самі, а щось знаходив у старих покинутих хатах.

 

«Діємо за принципом: якщо беремо з двору якусь річ, то маємо заплатити господарям хоча б 10 гривень. Але більше 200 гривень ніколи не платимо», — зазначає Назар Лавріненко.

 

Серед цікавих експонатів у музеї можна побачити старовинні терези, діжки з липового дерева, токарний верстат, бодні.

 

Є тут навіть дерев’яний холодильник, який слугував людям без електрики — в ньому, як пояснює Назар Лавріненко, є секція для льоду. В українських музеях таких експонатів небагато набереться.

 

Чимало в музеї приладдя для приготування їжі, виготовлення борошна, є безрамковий вулик початку XIX століття, показують туристам скриню, якій більше 200 років, прядку та верстат, на якому в селах ткали рядна. 

 

Усіх експонатів у музеї дозволяють торкатися руками. Тож туристам подобається покрутити радіолу, поставити платівку на старому патефоні, взяти до рук піку — символ Коліївщини.

 

У музеї старожитностей можна походити, приміром, iз коромислом на плечі, як це робили наші прабабусі, навчитися виготовляти перо з гусячого і писати ним. 

 

Зараз у музеї почали збирати ще й портрети жителів села Івківці. І це теж буде цікава експозиція, у якій закарбоване життя одного українського села.

 

Екскурсія у «Зерноленді» триває 5 годин. У її програмі, окрім оглядин етнографічного музею, — відвідини 100-літнього вітряка, Семидубової Гори, гори Стрілиці, з якої вікривається мальовничий краєвид аж до самих Черкас.

 

Також тут туристам покажуть, як кують залізо, як печуть хліб у власній пекарні, як працює папірня, гончарня, навчать петриківському розпису, випіканню жайворонків iз тіста, виготовленню ляльки-мотанки, їздити на конях верхи, проведуть майстер-клас із ткацтва і сукання нитки.

 

А якщо забажаєте проїхатися на 100-річному фаетоні, який привезли аж із Вінницької області, то будь ласка. І не лише на фаетоні, можна й на тракторі Т-25 та на УАЗику.

 

Тут можна постріляти у тирі з лука, арбалета та рушниці, заспівати пісень під гітару, побачити тварин у контактному зоопарку, пограти у давні українські забави, скуштувати апетитних українських страв і наливок. 

 

Під час карантину, поки туристів не було, у «Зерноленді» часу не гаяли й перекрили альтанку, змайстрували стіл для гри шайбою. Також тут є достатньо альтанок, мангалів, шампурів i вугілля, можна привозити з собою страви й відпочивати родинами. Тож розваг для відвідувачів — на будь-який смак.

 

Загалом «Зерноленд» може прийняти одночасно до ста людей. І якщо ви надумаєте тут заночувати, то в недавно збудованому хостелі на 25 осіб буде вам зручно — там є вода, туалет, газова плита, холодильник, мікрохвильова піч. За бажанням вам приготують сніданок, обід чи вечерю.

 

Тут також є садиба мірошника, де можна переночувати родині. Хата з усіма зручностями розташована в лісі, тут немає сусідів. Можна приїхати і зупинитися хоч на рік. 

 

«Наш товар — це емоції наших відвідувачів. Бо вони — наші інвестори, кожна копійка, залишена ними в «Зерноленді», — це інвестиція в наш розвиток», — наголошує Назар Лавріненко.

 

А ще — це робочі місця. При максимальному завантаженні в «Зерноленді» може працювати близько 20 осіб. Усі місцеві — з Івківців, Медведівки, Головківки. Це екскурсоводи, майстри, кухарі.

 

«Мій капітал — це мої руки. А ще — ентузіазм моїх односельців», — каже пан Назар.

 

До просвітницько-розважального комплексу «Зерноленд» у селі Івківці їдуть люди з усієї України, періодично приїжджають й іноземці. 

 

«Працюємо кожен день, втілюємо в життя ідеї, щоб людям було цікаво приїжджати до нашого «Зерноленду», — підсумовує Назар Лавріненко.