«95 квартал» кличе: потужний потенцiал нацiї та iмпотентна влада

Другий рік поспіль президент-комедіант зневажає історичну пам’ять і національні почуття українців.

 

Всіляко демонструючи зневажливе ставлення до країни, яку через збіг фатальних і містичних обставин випадково очолив у 2019 році. 

 

Відсутність належного громадського спротиву заохотила  монаршого шоумена і на святкуванні 29-ї річниці незалежності України потоптатися по національній символіці.

 

Адже в кольори священного Державного прапора був пофарбований подіум, із трибуни якого президент проголошував популістсько-демагогічну і досить конфронтаційну та демобілізуючу промову, спрямовану на розкол українського суспільства.

 

Запитання викликала й та обставина, що в парламентсько-президентській республіці у «президії» заходу, як це протокольно визначено в розвинених демократіях, не були представлені спікер парламенту та прем’єр-міністр.

 

Це демонструє очевидність узурпації влади В. Зеленським. Виконання у досить суперечливому «шоу» пісень на мові країни-агресора надавало події відчуття, що реставрація малоросійського совка вже відбулася. (Недолугі пояснення з цього приводу міністра культури лише посилюють враження).

 

Такі обставини лише на тлі капітулянтського загравання з ворогом під прикриттям «безсмертного полку» колишньої радянської колоніальної адміністрації (Кравчук, Фокін та ін.), підозр у державній зраді посадовців офісу президента та вмонтування у суспільну свідомість отрути бездуховності й меншовартості наводять на думку, що В. Зеленський навмисно провокує потужний протестний рух, щоб таким чином створити «пристойні» умови відходу під тиском від влади.

 

Адже внаслідок неспроможності бути ефективним управлінцем, стає все очевиднiшою його ностальгія за шоусвітом, у безодню якого він намагається зіштовхнути всю країну, турбореформуючи її у посміховисько і міжнародного ізгоя.

 

Тому В. Зеленському дійсно варто повернутися у звичне та комфортне середовище, щоб і надалі долати бастіони близької йому «високої» культури «руского міра».

 

Впевнений, що українська нація не матиме з цього приводу заперечень, якщо таке відбуватиметься десь на московських корпоративах. Зволікання з подібним рішенням несе гаранту і його соратнику І. Коломойському ризик повторити долю панамського диктатора генерала Нор’єги, якого США за злочини проти Американської держави і власного народу свого часу заґратували на тривалий термін.

 

Проте до дуумвірату і в Україні існують законні претензії, незважаючи на особливості президентського імунітету. З огляду на невтішні перспективи В. Зеленському варто було б узяти до уваги приклад із головного героя голлівудського кінофільму «Король Ральф».

 

Як відомо, за сценарієм, керівник американської рок-групи несподівано стає королем Великобританії. Але зрозумівши, що статус короля несумісний iз його звичним способом «вільного» життя в шоу-бізнесі, музикант відмовляється від титулу на користь досвідченого у державних справах кузена.

 

І потім — визначальною ідентифікаційною рисою українців є невмируще почуття гумору, що дозволяє успішно долати всілякі труднощі впродовж багатьох століть. Але українцями категорично не сприймаються спроби владних безбатченків трансформувати Вітчизну в комедійний фарс.

 

Тим паче що цьогорічний багатотисячний марш Незалежності недвозначно подав сигнал імпотентній владі про те, що українська нація має потужний потенціал єдності, щоб дати рішучу відсіч будь-яким намаганням згорнути українське відродження, капітулювати перед російським агресором і «п’ятою колоною» та загальмувати стратегічний курс України в Європейський Союз і НАТО.

 

Влада і суспільство зобов’язані усвідомити, що політична боротьба не повинна руйнувати архітектуру побудови української, демократичної, соборної, заможної та обороноздатної України.