Книжка шведського психолога із соціальних комунікацій Томаса Еріксона «В оточенні психопатів» (Х.: Фоліо) — такий самий вибуховий ексклюзив на українському читацькому ринку, як перекладені останніми роками психологічні студії Сібе Шаапа, Кларіси Пінколи Естес або Станіслава Комарека.
Кожна з них не лише маркує вищий рівень самопізнання людини, а й пропонує інструментарій інтелектуального вдосконалення. Від медіаграмотности до психозахисту.
Психопат — це не побутова лайка. І навіть не захворювання. Це психосоціальний феномен, який почали вивчати лишень від 1960-х років. Еріксон пише, що «психопатія є не менш поширеною, ніж шизофренія», але спричиняє набагато серйозніші суспільні проблеми.
«На мій погляд, психопати відповідальні за низку дуже ризикованих підприємницьких проєктів, за шахрайства, здирництва, пограбування, організовану злочинність та торгівлю наркотиками. Окрім того, вони також відповідальні за величезні страждання, спричинені нескінченною низкою жорстоких війн, безліччю вбивств і зловживань, зґвалтувань, педофілії, жорстокого поводження з дітьми, тортур і торгівлі людьми».
Автор вживає коректне означення «відповідальні», бо психопати нечасто самі вдаються до відвертого криміналу — зазвичай вони непомітно-переконливо спрямовують на криву стежку інших.
Так, це не хворі, а холодні, тверезо мислячі й цілеспрямовані особистості з виразним кримінальним ухилом. Здатні бути злочинцями в будь-якому «жанрі». Універсальні злочинці. Психологи злочинного світу.
Почитайте минулорічний роман Жана-Крістофа Ґранже «Земля мертвих» (Х.: Клуб сімейного дозвілля) — персонаж на прізвище Собєскі є чудовою психопатичною ілюстрацією.
«Психопати брешуть з легкістю, наче дихають... Брешуть без причини. Їм просто цікаво обманювати інших», — це ніби Еріксонова характеристика отого монстра з французького роману. І ще: «Психопати нізащо не беруть на себе відповідальність, ніколи».
Зазвичай психопати — зовні вельми привабливі особини (як отой Собєскі). Легко входять у довіру. Діють через емоції, котрих самі позбавлені. Принаймні емпатії — позбавлені стовідсотково.
Паразити емоційної сфери. Переконлива симуляція почуттів, адреналін від руйнації, немає гальм. Привабливі відморозки. Чисте зло, яким рухає єдине — жадання влади.
«До психопатів не можна застосовувати звичайну логіку. Психопат думає, що має право на свої зловживання, тому що вважає себе вищим за всіх нас», — такий собі привіт Фрідріху Ніцше. Психопати, як Чужі.
Власне, книжка Еріксона — маніпуляційна протиотрута, засіб виживання у світі постправди, де психопати почуваються, ніби риба у воді.
Головна порада автора — віднайти коріння власних прихованих страхів, бо саме через них психопати й маніпулюють людьми. Здавалося б, нічого нового — класичне «спізнай себе самого». Але ми ще не жили в такі насичені брехнею часи. Шведський науковець зважає на це і виписує рецепти.
Застерігає: психопатові найлегше запопасти людину через сім’ю. Моя власна родина свого часу зазнала саме такої руйнівної атаки.
Коли дочитала до твердження автора, що першочерговими об’єктами знищення для психопатів є саме ті, хто знається на їхній ідентифікації, хто має проти них імунітет, знається на захисті від них, — тоді впізнала власні тогочасні виснажливі двобої.
На точному Еріксоновому аналізі причин і наслідків мого власного досвіду й базується моя довіра до шведського дослідника.
Наш автор пише, що психопатів — від двох до чотирьох відсотків населення (чоловіків серед них удвічі більше). Здавалося б, небагато. Але й отих Чужих спочатку були одиниці.
Провідники-протектори дегуманізації, легалізації Зла розмножуються, як кролики. До всього, «величезна кількість психопатів займає керівні пости в урядах і, без сумніву, у вищих чинах армій багатьох країн світу». Вони — чудові актори. До речі, Зеленський також добрий актор.
Торік видавництво «Фоліо» випустило першу книжку Томаса Еріксона «В оточенні ідіотів», котру можна вважати за такий собі приквел до теорії психопатів.
Ще один сьогорічний переклад, «Мій бос — ідіот», є ніби професійною локалізацією загальної теорії. Усі ті книжки маркуються як «науково-популярна література». Це — точно: наукові дослідження подано цілком читабельно.
