Острів Джа: чим запам'ятається поїздка на безлюдні українські Мальдіви

Найбільші в Україні острови — Тендрівська коса та Джарилгач — iз 20-х років минулого століття стали заповідниками дикої природи.

 

Цікаво, що в перекладі з кримськотатарської мови «Джарилгач» означає порятунок», а, згідно з легендою, вдихнула в нього життя сама богиня Артеміда.

 

Щороку тисячі туристів їдуть насолодитися первозданною красою «українських Мальдівів» та відвідати Національний природний парк «Джарилгацький».

 

Багатьох вабить перспектива погріти ноги в найчистішому білому піску, який буквально «співає» під ногами під час прогулянки по дюнах незайманного острова Джарилгач.

 

А ще тут можна побачити два незвичайні за своєю архітектурою маяки, один із яких спроєктував учень самого Ейфеля.

 

Єдиний недолік — це досить скромна інфраструктура, хоча є на острові Джарилгач i своє джерело з найчистішою прісною джерельною водою.

 

Дістатися на Джарилгач можна винятково водним транспортом: від 35 хвилин на моторному човні до однієї години, якщо вибрати плавзасобом пасажирський кораблик.

 

Залежно від комфорту плавзасобу, ціни на поїздку з курортного Скадовська на острів Джа також будуть різнитися: від 160 гривень в обидва боки та вище.

Чорне море у Херсонській області за своєю красою нічим не поступається знаменитим курортам Іспанії, Туреччини та окупованого Криму.

 

Незважаючи на свою назву, воно завжди різне: вранці — блакитне, вдень — смарагдове, а ввечері — майже біле й зливається за кольором із м’яким пісочком на пляжі.

 

Акваторія Чорного моря у районі острова Джарилгач складається з безлічі піщаних кіс, які тягнуться по всій території.

 

Тому відпочивати з дітьми тут просто чудово та відносно безпечно — на мілководді вода зберігає тепло впродовж усього дня, та й місця для веселих ігор предостатньо. При бажанні можна знайти на підводній косі таке місце, що в обидва боки буде видно лише море та сонце.

 

Навіть новачок тут отримає неперевершені за ефектністю екзотичні фотознімки, щоб потім гордо демонструвати друзям, які будуть губитися у здогадах: у якій же точці світу зняли таку неймовірну красу?

На відміну від традиційних пляжів на материковій частині, на острові 

Джарилгач небагатолюдно, є природна тінь від дерев просто біля води, а також можливість побачити не лише зграйки дельфінів, а й інших представників дикої природи.

Всіх туристів, які приїжджають на Джарилгач, захоплює можливість погладити диких тварин, коли вони прибиваються до наметів туристів у пошуках їжі.

 

На цьому фантастично прекрасному острові можна зустрітися з гордими оленями, муфлонами, а також побачити неполохливих зайців та майже ручних диких кабанів.

 

Чимало тут зустрічається й екзотичних червонокнижних представників флори та фауни, наприклад, непримітний на вигляд метелик iз грізною назвою Сатир Залізний.

 

Спеціальні таблички попереджають туристів, що водяться тут i досить отруйні павуки, змії та інші комахи, яких краще не турбувати.

 

Адже якщо людина сама не спровокує агресію мешканців піщаних дюн, то навіть небезпечний каракурт поводиться цілком пристойно: він просто спостерігає за тим, що відбувається.

 

Особисто я на острові Джарилгач зібрала чудову колекцію з екзотичних мушель, такі не зустрінеш на загальному пляжі: вони великі та дуже яскраві.

 

Тут дуже легко дихається, зміцнюється імунітет, а нервова система заспокоюється: всі політичні чвари здаються такими далекими та несуттєвими перед величчю Чорного моря й Вічності.

 

На острові Джа є де розгулятися, адже його протяжність орієнтовно становить 42 кілометри. А дві рукотворні та незвичайні для безлюдного острова будови розташовані поруч та чимось подібні до легендарних нью-йоркських веж-близнюків.

 

Щоправда, один iз маяків — скромний та добродушний велетень, якому мало приділяють уваги, проте він гідно відтіняє красу свого більш знаменитого та мереживного «брата», який вірою та правдою служить людям й у наш час.

 

Технічне оснащення, а також каркас для будівництва маяка привезли на острів Джа у 1902 році з самого Парижа. Його висота перевищує 24 метри, а видимість ліхтаря з верхньої точки досягає майже 15 миль, і це світло доходить аж до берегів Криму.

 

За словами заступника голови Скадовської райдержадміністрації Сергія Павленка, 60 років тому на безлюдному острові Джарилгач вирував настільки потужний шторм, що 100 метрів прибережної території опинилися під водою.

 

Внаслідок цього маяк опинився просто біля води Чорного моря, й відтепер металева конструкція тримається за рахунок сходів: до них поки що солона вода не добралася, плюс загальну конструкцію підтримують міцні бічні опори.

 

У Скадовську розповідають історію про дзвін, який колись був на цьому маяку. Кажуть, існує акт передачі його від адміністрації Джарилгацького маяка до Севастополя.

 

Є версія, що це не простий дзвін i що раніше він був на одній iз веж Нотр-Дам де Парі, а потім, під час війни 1812 року, його переправили до Російської імперії, звідки він і потрапив на маяк острова Джарилгач.

 

На оглядовий майданчик маяка, з якого відкривається розкішна панорама не лише на весь острів Джа, а й на причорноморське узбережжя Південної Херсонщини, ведуть 105 сходинок, але з 2005 року вхід сюди, на жаль, закритий для туристів.

 

Попри те, що Джарилгацький маяк має історичну цінність, періодично порушується питання про його демонтаж через руйнування будівлі.

 

Проводити реконструкцію на безлюдному острові у сучасних реаліях українського життя виявилося неможливим: ніхто з можновладців не хоче виділяти на роботи майже 9,5 мільйона гривень, хоча дехто з тутешніх чиновників безсоромно роз’їжджає на крутих дорогих іномарках.

 

На щастя, місцевим краєзнавцям поки що вдається стримувати божевільні наміри про демонтаж споруди, вони зуміли довести, що мереживна будова з бетону та металу — візитна картка причорноморського Скадовська.

Щоб повноцінно оцінити красу українських Мальдівів у серпні, на острові Джарилгач слід переночувати хоча б одну ніч.

 

Адже саме наприкінці літа, від Першого та до Третього Спаса, в небі можна спостерігати найкрасивіший зорепад року під назвою «Персеїди».

 

Це нічне шоу люди спостерігають уже понад дві тисячі років, а перші згадки про Персеїди зустрічаються у древніх рукописах від 36 року нашої ери.

 

Візуально джерело потужного зорепаду знаходиться у центрі сузір’я Персея, внаслідок чого він отримав свою прекрасну назву. Завдяки небувалій насиченості (від 60 до 120 «падаючих зірок» на годину) він увійшов до трійки найбільш видовищних явищ на зоряному небі.

 

Якщо в місті побачити божественну красу Всесвіту заважає штучне освітлення, то тут, на безлюдному острові, усіяний зірками небосхил утворює неповторне шатро над Чорним морем.

 

І від заходу до світанку тут можна «зловити» оком добрий десяток метеоритів, які всю ніч діамантовим розсипом доповнюють природну красу острова Джа.

 

Мені, наприклад, пощастило за пару годин побачити цілих сім «падаючих зірок» із сузір’я Персея.

 

Унікальність серпневого зорепаду полягає у тому, що візуально метеори летять по небу повільно, їх можна бачити на нічному оксамиті кілька секунд. Отож цілком можна встигнути придумати та загадати заповітне бажання.

 

Загадкові метеори залишають за собою у небі довгий шлейф, схожий на хвіст комети, й не поспішають гаснути: прикрашають собою зоряне небо над Україною.

 

Тож я встигла загадати досить багато бажань не лише особистих, а й навіть помолилася про мир в Україні та здоров’я для всіх людей, що живуть на Землі.