Гіркі фарби Голодомору: у Києві розповідають про художника-емігранта Віктора Цимбала

У Києві до 18 вересня триватиме виставка «Рік 1933. Шлях додому».

 

 

Це історія про народженого в Україні Віктора Цимбала, життя якого проходило у різних країнах світу, та його «Рік 1933» — чи не найпершу свого часу картину про геноцид українців, яка нещодавно, у лютому, була привезена до нас зі США.

 

 

Митець-емігрант, живучи на трьох континентах та у п’яти країнах, завжди залишався українцем. 

 

Це перше експонування його картини «Рік 1933» в Україні і масштабна розповідь про шлях митця.

 

На виставці в Музеї Голодомору представлені й інші твори одного з кращих графіків Південної Америки, ілюстратора таких відомих брендів, як General Motors, Ford, Shell, Kodak, Martini, National City Bank of New York, Nestle. До речі, впродовж життя Віктор Цимбал був дописувачем багатьох часописів. 

 

Віктор Цимбал.

 

Народився 1901 року в селі Ступичне нині Черкаської області. Мистецьку освіту почав опановувати в II Київській гімназії ім. Кирило-Методіївського братства.

 

Юнак буремного 1917 року записався до Студентського куреня, члени якого сходилися в клубі «Родина» на Володимирські вулиці. Не став учасником бою під Крутами лише тому, що батько категорично, силою, не пустив. 

 

Вступивши добровольцем у 1917-му в армію Української Народної Республіки, дійшов до Кам’янця-Подільського, поступив до Старшинської школи і брав участь у боях до листопада 1920 року.

 

 

Інтернований і перебував у таборах полонених вояків УНР у Польщі. 1923 року Віктор Цимбал переходить кордон і знаходить кращі умови для життя й праці в чеській Празі.

 

Там навчається в Мистецько-промисловій школі, яку успішно закінчує в 1928 році з нагородою одномісячної стипендії до Італії.

 

Згодом удосконалює вміння у празькій Українській студії пластичного мистецтва, де вчився, зокрема, у Сергія Мако й Івана Мозалевського. 

Саме у Празі українець Віктор Цимбал здобув собі перше визнання, ставши найкращим графіком Чехословаччини.

 

Під тиском тривожних новин художник переїхав до Аргентини, а в 1960 році — до США. Ставши на ноги, митець на свої кошти відкрив українську школу в Буенос-Айресі, працював для Товариства «Просвіта», малював і писав для україномовних видань, робив декорації до українських вистав. 

 

Особливою віхою для Віктора Цимбала був початок 1930-х. У 1933 році він організував збір коштів для допомоги біженцям з УРСР, які тікали від голодної смерті, повідомляють у Музеї Голодомору.

 

Українці, яким вдавалося перетнути кордон із Румунією, опинялися під загрозою репатріації до Радянського Союзу, тому фінансова допомога, безсумнівно, рятувала їм життя. 

 

У 1933 році художник розпочав роботу над картиною про винищення українців голодом. Уперше представлена в 1936-му, картина Віктора Цимбала «Рік 1933» є, імовірно, першою картиною на тему Голодомору.

 

Під час першого експонування роботи того ж 1936 року в Буенос-Айресі вона викликала неабиякий резонанс — прихильники комунізму протестували під дверима галереї. Ця картина вважається вершиною досягнень митця в поєднанні глибокого історіософського змісту зі зрілою мистецькою формою. 

 

Віктор Цимбал є одним iз перших митців, які працювали у стилі «видрапуваної техніки». Мав виставки у Буенос-Айресі (1936, 1948, 1956, 1959), Нью-Йорку (1960, 1961) і Детройті (1961, 1963).

 

Творчість Віктора Цимбала позначена сильним впливом символізму: олійні композиції «Три душі», «Катаклізми», «Рік 1933», краєвиди з Патаґонії.

 

Йому належать графічні портрети, зокрема Тараса Шевченка, В’ячеслава Липинського, Данила Скоропадського, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. Малював численні політичні карикатури для гумористичного журналу «Мітла» у Буенос-Айресі — з Борисом Крюковим — і є автором сатиричних творів «Лукоморія», «Репатріація» та інших. Пішов у засвіти художник у квітні 1968 року.

 

Разом iз картиною «Рік 1933» Віктора Цимбала Українська вільна академія наук (УВАН) у США подарувала Україні монографію за редакцією відомого українського художника і мистецтвознавця Святослава Гординського «Віктор Цимбал. Маляр і графік», видану в Нью-Йорку 1972 року, а також книгу спогадів дружини художника Тетяни Михайлівської-Цимбал «Спогади. Моє життя на еміграції» з дарчим написом Дори Винницької, доньки світлої пам’яті викладачки УВАН у США Марії Іщук-Варварової, яка була співавторкою вказаного видання.

 

Олеся Стасюк, директорка Національного музею Голодомору-геноциду, переконана:

 

«Передача і повернення мистецьких та історичних цінностей, пов’язаних із Голодомором, в Україну є дуже важливим процесом для створення єдиного й цілісного Музею Голодомору. Неможливо оцінити вартість картини Віктора Цимбала — твору, що був написаний через три роки після вчинення совєцькою владою геноциду українського народу. Це полотно у 1936 році розповідало нашу історію там, за кордоном, в Америці. Одним із ключових завдань команди музею сьогодні є пошук та збирання унікальних артефактів, що стосуються 1932–33 років, в Україні та за кордоном».