Тримаю в руках багатосторінкову щоденну газету, в якій надруковано рейтинги всіх українських президентів.
Ця газета, як і «Україна молода», користуючись даними соціологічної групи «Рейтинг», надала суспільству цю інформацію, але є одне «але»… Пані Тетяна Пархомчук в «УМ» обґрунтовано аналізує ці рейтинги, виходячи зі здобутків, яких досягли президенти нашої держави, перебуваючи на цій посаді, тоді як інше видання подає лише сухі цифри відсотків.
Стає зрозуміло, хто ж замовив «Рейтингу» ці рейтинги, адже, як визначила «Україна молода», українська політика — це вид шулерства, особливо в передвиборчий період.
Надавши найвищу оцінку діяльності Леоніда Кучми на посаді президента, «Рейтинг» не показує реальні результаті його роботи, тоді як «УМ» оцінила форми і методи його правління, адже є що оцінювати — Леонід Данилович перебував на посаді глави держави два терміни.
Я звертаюся не лише до соціологічної служби «Рейтинг», а й до ведучих телеканалів Медведчука, Мураєва: не займайтесь політичним шулерством, бо ваші передачі побудовані за сценарієм Москви. Тільки й чуєш на цих каналах прізвище Порошенка (так само, як свого часу шельмували президента Ющенка), а шоу побудовані за принципом — хто голосніше крикне, тому й слово.
Складається враження: якби не було Порошенка, то не було б про що говорити, тоді як у державі проблем — вище голови. Свою лепту внесла і Марина Ставнійчук, тисячу разів повторивши на каналі «Наш» прізвище п’ятого президента в негативному контексті, чим і зіграла на руку «Рейтингу».
«УМ» проаналізувала заслуги Леоніда Кучми, які українці, опитані «Рейтингом», оцінили, піднявши на найвищу сходинку п’єдесталу серед усіх президентів.
Проте до цього доробку треба було б ще додати, що товариш Кучма фактично обеззброїв Україну, з його благословення в країні утворився клас олігархів.
Це він породив Вітю Януковича, якого віднайшов у шахтарському краї і посадив у крісло прем’єр-міністра.
Його заслуга у висуванні Володимира Литвина, який у парі з Юлією Тимошенко всіляко обливав брудом Ющенка. Їм мало було нівелювати авторитет Віктора Андрійовича у суспільстві — потрібно було фізично його знищити.
Чи не за це «Рейтинг» «намалював» Віктору Ющенку аж 6 відсотків підтримки? Після такої оцінки «суспільства» мені прийшли на згадку події 29 травня 2001 р., що відбувалися в Києві у день зняття Верховною Радою з посади голови уряду Віктора Андрійовича.
Зі всієї України в столицю прибули тисячі людей, які прийшли з гаслом «Кучму геть!» під стіни Верховної Ради, тоді як у парламенті комуно-слухняна більшість знімала з посади кращого за часів незалежності прем’єр-міністра. Тоді марш на підтримку Ющенка зібрав тисячі українців — людей різного віку, різних професій.
Поряд із нашою групою офіцерів ішла жінка у вишитій сорочці й плакала. «Вам погано?» — спитав хтось із нас. І почули у відповідь: «Так Ющенка ж розпинають. Тому мені не тільки погано, а й страшно».
Оцінюючи, за «Рейтингом», діяльність Ющенка як президента у 6%, хочу запитати тих, хто опитував, і тих, хто відповідав: «За ким із президентів як за людиною плакали люди?» — дайте відповідь!
Історично правда склалася так, що в той період були люди-патріоти, які відстояли Україну як державу, люди, які боялися вкотре втратити незалежність України, готові віддати своє життя за неї.
Так і відбулося — Помаранчева революція, Революція гідності, війна на Донбасі. Все це сучасна «зелень» забула! У сучасної «біомаси», як назвав її батько зеленого президента, одна думка — гроші, тому й не випадково у фракції «Слуг народу» в даний момент уже 21 депутат-мільйонер, як заявив Олег Ляшко.
Тішить бодай те, що ті 6 відсотків, які віддали свої голоси за президента Ющенка, — патріоти України, отже, є надія.
Група «Рейтинг» не забула і про Віктора Януковича, за даними якої він набрав 9% (!). Виходить, є люди, які вважають, що Янукович ще мало нам приніс біди. Війна, здача Криму, зрештою, Межигір’я — все забули?
Цікаве питання, а за які заслуги перед Україною шостий президент — Зеленський — посів другу (після Кучми) сходинку почесного президентського п’єдесталу?
Пропіаривши себе перед виборами — «кінець епохи бідності», він приніс нам ту бідність, «закінчення війни на Донбасі» — заключив перемир’я, під час якого продовжують гинути наші захисники.
Як тут не згадати завжди доречного і завжди правдивого у своїх передбаченнях Шевченка: «Бідніють люди на землі, Ростуть і висяться царі!»...
Нещодавно на одному антиукраїнському каналі академік, професор Віталій Журавський давав оцінку депутатці від «Слуг», яка перемогла його у змаганні за мандат по Малинському округу Житомирської області.
Пані Тетяна Грищенко працювала раніше в нього хатньою робітницею, але не справлялася зі своїми обов’язками, тож він звільнив її.
Коли ж стала депутатом парламенту, то запропонувала пану Журавському… працювати у неї помічником. Слуги обирають собі слуг? Ось вам яскравий приклад, як шостий президент втілює у життя ленінські заповіти, щоб державою керували куховарки.
Що ж, вітаю житомирян, які довірили керування державою і своїми долями десятьом депутатам від «Слуг народу». Працелюбність зеленої команди можна проілюструвати яскравими прикладами.
Так, «слуга народу» від Бердичева Богдан Коцак, колишній учитель, «шаленою» працею в парламенті лише за якихось чотири місяці зумів заробити 433 тисячі гривень — а там, дивись, за рік і мільйонером стане. Та ж є з кого приклад брати: за минулий рік шостий президент задекларував 28 мільйонів прибутку.
Як бачимо, збідніле розумом суспільство зовсім загубило орієнтир на власне покращення життя — йому потрібен тільки пустий сміх на глум над собою від 95 кварталу.
Ну що ж, майже 30 років ходимо по колу, але, на жаль, не по спіралі. 30 років — це вже не підлітковий вік, а час дорослішання, то коли ж наше суспільство врешті стане зрілим?
