Журналісти центральних i регіональних видань узяли участь у престурі Тернопільщиною під назвою «Чи можливе життя без інтернатів?».
Зокрема, вони побували в Теребовлянському навчально-виховному комплексі, Бережанській обласній комунальній загальноосвітній школі-інтернатi з поглибленим вивченням трудового навчання, Збаразькій обласній комунальній школі-інтернаті для дітей, хворих на туберкульоз, та в кількох будинках сімейного типу.
Поїздка відбулася в рамках проєкту Міністерства соціальної політики України «Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей у Тернопільській області» і ставила за мету інформувати суспільство про необхідність реформи інтернатної системи та максимального охоплення дітей усіма можливими сімейними формами виховання (прийомні та патронатні сім’ї, опікунство тощо).
Розвитком цього на Тернопільщині посилено займаються вже півтора року, відколи область стала однією з чотирьох пілотних щодо реформування інтернатних закладів i забезпечення оптимального життя і виховання дітей поза ними.
Одним iз пріоритетних напрямів є розвиток патронатних сімей i допомога сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах, аби забезпечити можливість дітям повернутися до рідних.
Про результативність таких зусиль свідчить красномовний факт: від початку реалізації проєкту кількість вихованців інтернатних закладів області зменшилася більше ніж на третину. Однак дізналися журналісти під час туру і про низку проблем.
«Буває, комусь просто легше не піклуватися про дитину, а віддати її до інтернату, — зазначив, зокрема, керівник проєкту Володимир Кузьмінський.
— Тож ми повинні насамперед простимулювати батьків більше займатися своїми дітьми і позбавитися такого явища, як соціальне сирітство, коли діти перебувають в інтернатах, не маючи для цього фактично жодних підстав чи якихось передумов».
Станом на 1 липня в Тернопільській області налічувалося 960 дітей iз відповідним статусом — 236 дітей-сиріт i 724 дитини, позбавлених батьківського піклування.
Всього на Тернопільщині 19 інтернатних закладів різного типу, де цілодобово перебуває 1240 дітей.
Однак лише в десятої частини з них (за результатами моніторингу, проведеного в рамках проєкту) справді немає батьків. У решти ці батьки з тих чи інших причин не здатні забезпечити дітям належні умови вдома.
