Підготовка до місцевих виборів іде повним ходом. Вона в усіх регіонах виокремила дві категорії гравців на виборчих перегонах.
Перша — достатньо сильна каста, з упевненою фінансовою подушкою безпеки.
У цих гравців давно сформовано власні команди, в безперервному режимі діють піар-групи, чітко виставлено фокус, визначено цілі й прописано кінцеву мету.
Друга група. Тут ресурсу менше, однак її представники мають суттєву перевагу у власному бекграунді — це ідейні бійці.
Вони наразі лише уважно придивляються, вивчають пропозиції різних партій. Оскільки часу до дня виборів — 25 жовтня — не так багато, то, вочевидь, фінальний вибір робитимуть через два, максимум три тижні.
Усе прораховано й усі попередньо полічені, однак вуха господарів iз-за подушок починають стирчати ще з моменту виборчопідготовчих танцювальних розминок.
Але всіх без винятку дещо бентежить реформа місцевого амоврядування та робота нормативно-правових структур, що бувають дуже необхідними під час неоднозначних ситуацій.
Мерських коней на переправі виборець не міняє?
Наприклад, щодо конкретики кандидатур претендентів на крісло столичного голови, зокрема претендентів від провладної команди.
Відомий своєю суперечливою та скандальною для часів війни лояльністю до «проватних» лідерів думок, журналіст і редактор Дмитро Гордон давно взаємодіє з командою Зеленського.
Тому він запевнив, що раніше заявлені від «слуг народу» кандидати (Микола Тищенко та Олександр Ткаченко) на пост київського міського голови не балотуватимуться.
А роблячи певний прогноз, Гордон зазначив, що у чинного градоначальника Віталія Кличка достатньо високий рейтинг — 37%, крім того, балів столичному меру додає те, що він добре й організовано проявив себе під час початку дії карантину.
Коли декотрі мери інших міст розгубились, а центральна влада почасти поводилася неадекватно, Віталій Кличко продемонстрував зібраність, продуманість і чіткість. Тобто, в нього є всі шанси успішно перейти виборчий рубіж і продовжити почату в столиці роботу.
Однак щодо київського міського голови Віталія Кличка в словах Дмитра Гордона звучать і застереження. Він заявив, що в останній момент — у вересні — на виборчій сцені можуть з’явитись нікому не відомі гравці й сплутати всі карти.
Прикметно, що серед партій у столиці, за останніми соціологічним даними, впевнено лідирує «Європейська Солідарність».
Приблизно такі ж шанси, як і Віталій Кличко в Києві, на мерства мають чинні голови міст Харків i Дніпро — Геннадій Кернес i Борис Філатов.
А команда експрем’єра Володимира Гройсмана на Вінниччині може не лише знову «взяти» Вінницю, а й легко покрити всю область. Нового потенціалу, завдяки колишньому досвіду, там хоч відбавляй.
І є те, що об’єднує всіх — і учасників, і вболівальників, і спостерігачів за виборчими гонками. По-перше, учасники перегонів активні в процесі зведення в одне ціле понять і сенсів, кожен на своїй хвилі, але час піджимає, і ці хвилі необхідно вже якнайшвидше синхронізовувати. По-друге, всі без винятку хочуть впливати на процес, навіть ті, хто не має місця в будь-якому списку.
Цей спорт у політиці — біг iз перешкодами — подекуди хоч і сприймається на рівні серйозних чемпіонатів, але без очікування якихось несподіванок та ексцесів. Ну хіба що зливи «чорного піару» можуть викликати неприязнь, але не дуже вплинути на результат виборів.
Хоча є застереження, що нинішні місцеві вибори проходитимуть у складних умовах через зміни виборчого кодексу та пандемію коронавірусу, тому базою на цих виборах має стати довіра між усіма суб’єктами виборчого процесу. Такі висновки зробив представник ЦВК Андрій Гевко, зазначаючи водночас, що організація голосування і підрахунку голосів виборчими комісіями проходитиме непросто.
«І що воно таке, той тримандатний округ?».
Діжка децентралізаційного дьогтю
Проте, незважаючи на застереження, здається, нічого не віщує аж занадто несподіваних неприємностей: бо все ж шляхи раніше ходжені й давно відомi, навіть з оновленнями виборчого законодавства хтось уже розібрався, а хтось розбиратиметься на ходу, тому, як вбачається, змогли б загалом обійтися без правових ступорів.
Якби не «свіжевичавлена» децентралізаційна реформа з укрупненням районів, що принесла справжній ґвалт!
Якщо влада і не планувала організовувати неадекватність, то все вийшло само собою.
Як уже повідомляла «УМ», під час голосування у Верховній Раді за децентралізаційну постанову вдалося «нашкребти» 238 при мінімально необхідних 226 голосів. Жодного на підтримку постанови не дали ОПЗЖ, «Європейська солідарність», «Батьківщина» і «Голос».
Депутат від партії «Європейська солідарність» Ірина Геращенко назвала цей документ «антиконституційною постановою, яка не має нічого спільного з реальною децентралізацією».
«Над містами обласного значення тепер створили ще й надбудови у вигляді районів, не дослухавшись громад, не давши при цьому функціональних повноважень, ресурсів і прав, — заявила народний депутат Ірина Геращенко.
— Також за 100 днів до виборів суттєво змінені правила гри, а узаконений слугами бюлетень створює масштабне поле для фальсифікацій. Там зафіксовано норму про трафаретне визначення свого кандидата, вона незрозуміла навіть самим депутатам. Регіони шоковані постановою про екзотичний переділ районів».
«Прийняття постанови фактично знищує місцеве самоврядування. Через подібне «укрупнення» районів віддалені села, периферійні населені пункти будуть просто позбавлені засобів для повноцінного життя. Ми оскаржуватимемо ці рішення в суді», — заявив народний депутат Вадим Івченко від фракції «Батьківщина».
Постановою передбачено, що межі районів буде встановлено по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району.
Отже, за ухваленою 17 липня постановою Верховної Ради «Про утворення та ліквідацію районів» №3650, на понад утричі скорочено їх кількість. Ліквідовуються наявні 490 районів та утворюються 136 нових.
Адміністративно-правовий колапс
Зазначена реформа змінить повноваження і державних органів та може вплинути на діяльність бізнесу. Тому врегулювати все потрібно до виборів, адже все взаємопов’язано.
Як зазначають правники, на перший погляд, суто територіальна реформа кардинально змінить підходи до територіальних повноважень державних органів і не тільки.
Це може ускладнити як функціонування бізнесу, так і життя пересічних українців. Хоча саме вибори до місцевих органів влади спонукали до поспіху в ухваленні постанови без обговорення та серйозного фахового аналізу.
«Пункт 6 постанови зобов’язує Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади привести власні нормативно-правові акти у відповідність до цієї постанови.
Тобто у закони України (як такі, що приймаються винятково Верховною Радою) треба вносити зміни окремо, а це поки не ініціювалося», — зазначив правник юридичної компанії ESQUIRES Віктор Зальотін.
Нагадаємо, що закон має вищу силу, ніж постанова (навіть постанова Верховної Ради), тому без внесення змін у закони постанова не діятиме.
Якщо ж до 17 жовтня 2020 року (саме три місяці з дати прийняття постанови надано органам виконавчої влади для внесення зміни у свої нормативно-правові акти) жодних змін не внесуть — можемо отримати справжній адміністративний колапс.
Окремо зупинимося на тому, які ризики це може викликати. У судовій системі, куди звертатимуться під час та після виборів чимало невдоволених результатами, законодавцю слід вирішити питання щодо нормативного оформлення ліквідації судів та переведення суддів або їх звільнення; визначити судів-правонаступників; вирішити долі процесуальних документів, які подавалися в суди, що будуть ліквідовуватися; забезпечити новi та збільшенi районнi суди приміщеннями та персоналом тощо.
Бо якщо залишити судоустрій у тому самому стані, що й нині, то суди перелаштують під нове районування без належного законодавчого супроводу — і захистити свої права стане надто складно, а в окремих справах цим почнуть зловживати. Паралельно постанова про утворення та ліквідацію районів може визнатися неконституційною, й тоді реформу слід відмінити.
Ускладнюватиметься ефективна робота й нотаріату. Адже, за законом, у разі зміни адміністративно-територіального поділу України, у результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса ввійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.
Тобто ще до прийняття постанови територія діяльності нотаріусів була під питанням, тепер же зовсім незрозуміло, до якого нотаріуса можна звертатись, аби потім правочин не було визнано недійсним, і наскільки часто нотаріуси відмовлятимуть у вчиненні нотаріальних дій на цій підставі.
Насправді перелік органів, що потребуватимуть реформування, — набагато довший. Однак навіть на цих прикладах можна пересвідчитись у серйозності та масштабності потенційної проблеми.
Гальма реформи й непораховані виборці...
Отже, з прийняттям постанови Верховна Рада додала роботи собі та виконавчим органам влади.
Чи варто сподіватися, що ще до прийняття постанови було визначено подальшу долю згаданих державних органів та уповноважених осіб в аспекті меж їхніх повноважень — час покаже.
Інакше встигнути привести законодавство у відповідність до виборів не вистачить часу, і необхідна реформа перетвориться на чергову загальноукраїнську гальмівну систему.
Ми зробили децентралізацію, не знаючи повноваження гілок державної виконавчої влади, тобто укрупнених районів, їхнього представництва на місцях, які ці функції будуть, які повноваження у них залишаться, а що буде передано органам місцевого самоврядування.
«Цікавою» є ще одна деталь: саме в рік виборів Кабінет Міністрів відмовився від плану проведення перепису населення у 2020 році та, можливо, й у 2021-му. Про це повідомив міністр Кабінету Міністрів Олег Немчинов.
«Якщо ми будемо проводити класичний перепис населення, як це прописано в програмі дій уряду та президентської передвиборчої програми, то це не цей рік точно і, можливо, не наступний», — сказав Немчинов.
Міністр пояснив, що проведення класичного перепису ускладнено загрозою розповсюдження коронавірусного захворювання. І, окрім цього, зіштовхнулось із проблемою фінансування.
Гадаємо, більшою мірою на небажання, аби широкий загал знав реальну кількість мешканців України, а відтак — і електоральні цифрові показники, впливають вибори, а не те, що перепис стане жахливою загрозою розповсюдження коронавірусу. Адже в електорату від любові до ненависті — один крок. Це й демонструє соціологія — рейтинг влади котиться донизу.
