Журналісти з Полтави свого часу мали змогу ознайомитися з тим, як жила й розвивалася Засульська об’єднана територіальна громада, створена наприкінці 2016 року.
Вона об’єднала 11 сільських рад (38 населених пунктів) і, займаючи площу майже 60 тисяч гектарів, до травня цього року налічувала понад 18 тисяч жителів, відтак була найбільшою сільською ОТГ в Україні.
Престур організувало Полтавське представництво Асоціації міст України в межах проєкту «Пульс», за підтримки USAID.
«У 2016 році, коли відбувалися громадські слухання, був намір створити об’єднану громаду з центром у селі Засулля в межах усього Лубенського району, — інформував про амбітну мету голова Засульської ОТГ — 62-річний Сергій Бондаренко.
— Але тоді якраз була призначена нова очільниця Лубенської райдержадміністрації (нині чиновниця вже звільнена). А як людина має сприймати новацію, внаслідок якої під нею починає хитатися крісло? Успіхи ОТГ викликали тільки лють у кабінетах районного керівництва, а невдачі — радість. Тож можна сказати, що наша об’єднана громада утворилася не завдяки допомозі органів влади, а всупереч її деструктивним діям».
Розпочали з оптимізації: закрили п’ять шкіл
Коли вiд самого початку існування новоствореної ОТГ усі заклади освіти (12 шкіл і 10 дошкільних закладів) були передані в її відання, на ту пору держава їх стовідсотково утримувала.
«До об’єднання спільна сума бюджетів усіх сільських рад, що стали потім старостинськими округами, становила приблизно 16 мільйонів гривень, а коли ми порахували ймовірні надходження в 2017 році, виходило близько 35 мільйонів. Отож ми раділи, що матимемо кошти на розвиток території, — пригадує Сергій Бондаренко.
— Аж тут нагорі вирішили, що з 2017 року держава виділятиме кошти лише на зарплату вчителям, а утримання закладів ляже на плечі ОТГ. Відтак оті кошти, на які розраховували, змушені були вкласти у сферу освіти. Раніше в районі була така практика: якщо школа, де навчалося багато учнів, отримуючи субвенцію від держави, мала якийсь фінансовий резерв, його забирали й віддавали малокомплектним школам, де коштів зазвичай не вистачало».
Майже рік проводили роз’яснювальну роботу. Багато хто сприймав інформацію про закриття шкіл негативно.
Тоді керівництво ОТГ вирішило піти іншим шляхом: не закривати, а понизити ступінь п’яти шкіл, які мали найгірші показники в навчанні і при цьому тягнули на себе найбільші витрати з місцевого бюджету, зробивши їх початковими.
Але на 1 вересня у цих початкових школах не виявилося жодної заяви від батьків. Ті, хто бунтував проти закриття шкіл, вирішили віддати своїх дітей до перспективніших навчальних закладів.
Так, Засульська сільська рада врешті-решт ухвалила рішення про закриття п’яти шкіл і ще одного дошкільного закладу, де було 13 працівників і 6 дітей.
«То був нелегкий крок, — резюмує голова ОТГ. — Я житель села Солониця. І коли у 2008 році там закривали восьмирічку, сам боровся за неї цілих три роки. Реформа з децентралізації дала нам можливість поглянути на ситуацію з господарської точки зору: а чи є сенс витрачати шалені кошти на опалення порожніх класних кімнат, утримувати приміщення навчального закладу, який не дає якісних знань?
Закривши оті п’ять шкіл, ми вийшли на значну економію коштів. Якщо у 2017 році мали на розвиток 182 тисячі гривень освітньої субвенції, то у 2018-му у зв’язку з оптимізацією отримали понад 3 мільйони. Це дало нам можливість поліпшити матеріально-технічну базу тих закладів освіти, які функціонують. Фактично в усі ці заклади було придбано мінімум по три інтерактивні дошки, не говорячи вже про комп’ютери, ноутбуки тощо. У підвезенні учнів задіяні як дев’ять шкільних автобусів, так і транспортні засоби перевізників. Завжди повторюю: наше завдання — не утримувати школи за будь-яку ціну, а надати можливість нашим дітям одержувати якісні знання».
Директор опорного навчального закладу — Засульського ліцею — Анатолій Савенков говорить, що їздив на всі зібрання з приводу закриття шкіл і виступав перед людьми, аби заклад освіти, який він очолює, нарешті почав розвиватися. Це стало реальністю.
«Наші учні завжди демонстрували добрі результати на обласних і всеукраїнських олімпіадах. І при цьому ми дожилися до того, що навіть сучасних комп’ютерів не мали. Бо щороку в нас забирали десь 2 мільйони гривень освітньої субвенції й перекидали школам, у яких фінансування вистачало тільки до кінця зими, — пояснив директор ліцею. — А зі створенням ОТГ розпочалося нове життя».
Журналістам показали сучасний лінгафонний кабінет англійської мови, в якому кожен учень має змогу індивідуально працювати з комп’ютером, адже їх тут аж 20, реконструйовану читальну залу бібліотеки, новий спортмайданчик і справжню гордість — власний історико-краєзнавчий музей «Історія Посульського краю», у трьох залах якого відтворено історію Засулля від найдавніших часів до кінця Другої світової війни.
«Історія Засулля багатогранна, часто переплітається з історією всієї України. Скажімо, усі ми знаємо Михайлівський Золотоверхий собор — один із символів Києва, який неодноразово відроджували. А будівництво його пов’язане з нашою територією. Бо в 1107 році між селами Солониця й Войниха київські князі розбили військо непримиренного ворога Київської Русі — половецького хана Боняка. На честь цієї перемоги якраз і побудували згаданий собор.
Однією із трагічних подій в історії Засулля є повстання Северина Наливайка. Я довго виношував проєкт створення музею, — поділився Анатолій Савенков, — і врешті доля мені усміхнулася — не так давно познайомився з представниками американської благодійної організації, яка опікується питаннями Голокосту (а в Засуллі під час Другої світової війни гітлерівці розстріляли понад 4 тисячі євреїв). За кошт цієї організації ми зробили першу залу, присвячену пам’яті жертв Голодомору, бо наше село дуже постраждало й від цього геноциду».
Як зробити так, щоб і вівці були цілі, і вовки нагодовані?
Голова ОТГ розповідає, що якщо заклади освіти й культури районна рада передала в підпорядкування об’єднаної громади практично одразу, то медичні заклади передавала зі скрипом — багато депутатів виступали проти цього.
Урешті-решт для обслуговування жителів найперше в медичній сфері області в Засуллі створили некомерційне комунальне підприємство «Центр ПМСД».
Проте й тут не обійшлося без оптимізації чисельності штату, внаслідок чого опустіло чимало приміщень сільських ФАПів.
Зазвичай ми рідко доїжджаємо до малих сіл, що входять до складу ОТГ, адже всі значні зміни, викликані децентралізацією, відбуваються у великих населених пунктах.
Проте в одному з таких сіл — Олександрівці — живе ненька моєї колеги. Коли в селі, де лишилися, вважай, самі пенсіонери, був ФАП, фельдшер робила їй прописані лікарем ін’єкції, міряла артеріальний тиск.
Окрім усього, там можна було придбати ліки, що, як відомо, мають здатність швидко закінчуватися. Нині ж, коли приміщення ФАПу опустіло (при цьому бібліотеку, якої вже практично ніхто не відвідує, зберегли), літні люди (особливо самотні), за словами жінки, покинуті напризволяще. Бо, аби добратися до амбулаторії, що в Засуллі, потрібно їхати з пересадкою в райцентрі Лубни, а транспортне сполучення не витримує жодної критики. Селяни в Олександрівці поговорюють навіть про вихід із ОТГ. Тож, виходить, малі села від децентралізації отримали самі мінуси?
«Ми не закрили фельдшерсько-акушерських пунктів, лише скоротили медиків, які там працювали, — терпляче пояснював голова ОТГ. — Тепер туди в певні години за графіком виїжджають працівники Центру ПСМД. Оптимізація — то був вимушений крок. Бо, коли підприємство отримало кошти від Національної служби здоров’я, виявилося, що їх не вистачає навіть на виплату мінімальної заробітної плати медикам. Але ж, щоб втримати хороших спеціалістів, потрібно гідно оплачувати їхню працю. Отже, довелося піти на скорочення медперсоналу. Перед цим ми неодноразово відвідували фельдшерсько-акушерські пункти. Скажімо, приїжджаємо до села — а двері ФАПу замкнені, було таке, що взимку навіть стежка в снігу до вхідних дверей не прочищена. Тобто туди ніхто не приходив: ні фельдшер, ні пацієнти. І при цьому медпрацівник справно отримував зарплатню в розмірі 7—7,5 тисячі гривень. Оцей аналіз і підвів нас до думки про скорочення медичного персоналу середньої ланки».
«Половини сіл не стане, — прогноз вiд Сергія Івановича. — Якщо там лишилися лише пенсіонери, самі розумієте, їхній життєвий ресурс — 15-20 років. Наш обов’язок — надати якісні послуги й цим людям, ми не повинні ставити на них хрест. Водночас не можемо й розпиляти кошти бюджету. І от який вихід у цій ситуації? Як зробити так, щоб і вівці були цілі, і вовки нагодовані?»
Журналістів повели й на будівництво нової амбулаторії (нинішня розташована в іще дореволюційній, хоч і добре збереженій будівлі), тут уже зведені стіни й дах. Проте голова ОТГ ходом будівництва не задоволений.
«Чомусь виконавцем робіт стала харківська фірма — ТОВ «Компанія «Рембудгарант», — ввiв представників засобів масової інформації в курс справи Сергій Бондаренко. — У нас великі зауваження до будівництва амбулаторії. Проте вплинути на ситуацію не маємо змоги, бо замовником є департамент будівництва, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації».
За словами Сергія Івановича, якби кошти передали ОТГ, у керівництва громади була б можливість самостійно провести тендер. У такому разі навряд чи обрали б отакого недбалого підрядника.
«Спершу не сприймав децентралізації, а згодом став її прибічником»
Одним із найважливіших завдань на найближчі роки очільник громади ОТГ вбачає утилізацію продуктів життєдіяльності. Тож коли трапилася можливість за спільні кошти місцевого й обласного бюджетів придбати сміттєсортувальну лінію, у Засульській ОТГ просто не могли її проґавити.
А от державну субвенцію на розвиток інфраструктури вирішили використати на закупівлю нової техніки для сільського комунального підприємства «Сяйво», яке працює на теренах об’єднаної громади. У підсумку, за три роки придбали її понад 20 одиниць. Наявна техніка дає можливість вирішувати питання водопостачання, водовідведення, благоустрою території.
«Для сільського голови призначений отой синій трактор, — змушений зізнатися Сергій Іванович. — Знаєте, коли телефонує староста із Шершнівки й повідомляє про те, що перевізник відмовляється везти ввечері людей із райцентру до села через те, що дорога заметена снігом, я переодягаюся, замикаю кабінет, сідаю до кабіни трактора і їду розчищати замети.
Мушу сказати, я вигідний комунальному підприємству тим, що мені зарплату не потрібно платити. Єдина витрата — на дизпальне. Річ у тому, що я і механік, і вчитель. Був час, коли займався власною справою — ремонтом автомобілів. Заробляв гроші, бо потрібно було трьох дітей вивчити. А до того три роки обіймав посаду директора ПТУ № 53 у селі Войниха, створив його, по суті, з нуля. Був учасником Майдану. Відверто кажучи, децентралізації спершу не сприймав, але, вникнувши в її суть, зрозумів, що за нею майбутнє, і став її прибічником».
Будучи на перших порах дотаційною, Засульська об’єднана територіальна громада перетворилася на цілком спроможну.
Якщо за першого року її існування власних надходжень до бюджету було 38 мільйонів гривень, а загальні доходи становили 78 мільйонів, то незабаром тут вийшли на майже 80 мільйонів гривень власних надходжень і 110 мільйонів загальних доходів. Ось така переконлива арифметика.
«Ви й самі можете зробити висновок, що в нашій громаді відбулися значні зміни. Попри розмови, що така громада, мовляв, не має права на існування, що вона повинна стати мало не донором громади Лубен. У нас через це опускаються руки», — зауважує Анатолій Савенков.
Його підтримує й Сергій Бондаренко: «Це дуже тривожить усіх членів громади. Я мав розмову в Мінрегіоні, і мені прямо сказали: Литвяківський старостинський округ, мовляв, відійде до майбутньої Вовчицької ОТГ, а вашу громаду об’єднають із громадою Лубен. Я твердо переконаний: примусового об’єднання, всупереч волі громади, не повинно бути».
P.S. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження перспективного плану територій громад Полтавської області» від 13 травня 2020 року, Засульська ОТГ увійшла до складу Лубенської ОТГ. І «розчинилася»?
