Цей музей настільки вражає, що відверто бракує слів, аби передати весь розмай захоплення.
Для унаочнення повторюся за тисячами тих, хто відвідали цю експозицію і залишили у «Книзі відгуків» таке чи дуже схоже побажання: «Тут неодмінно має побувати кожен свідомий громадянин нашої держави».
«Становлення української нації» — музей справді унікальних сучасних технологій. Більшість його експонатів — у 3D-вимірному виконанні. Відвідувача тут зустрінуть понад 100 фігур видатних українців, і вони настільки реальні, ніби постали з фантастичної епіки про реінкарнацію.
Не звичні «тюссовські» воскові боввани, а диво новітніх технологій, покрите кібершкірою, на якій не те що жили — найменші капіляри і мікропори проступають.
Мимоволі ловишся на бажанні заговорити до них чи заради звичної чемності бодай привітатися. Але... вони не схильні до розмови. Зате красномовно говорять стенди, діорами, мапи, художні полотна. І навіть звуки, голоси та... запахи. Від сивого Трипілля, від часів праматері Київської Руси-України...
Радіогід (а він тут доступний вісьмома мовами) запевняє: все в експозиції аж до дрібниць відтворює тогочасне буття, за літописами, документальними раритетами, спогадами очевидців, описами авторитетних істориків, археологів, етнологів. Вигляд славетних представників нації, їхнє вбрання, навіть вік — тут не поза історичним часом. Усі вони, поодинці чи групами, — в епіцентрі відомого дійства, реальної події.
А я мимоволі перетворююся на космічного прибульця — у своїх сучасних адідасівських кросівках. Схоже, вони вже потроху звикли до нас, невідомих прибульців, рівноапостольні князі Ольга, Володимир і Ярослав, козацький предтеча Святослав Хоробрий і засновник Січі Байда Вишневецький, Григорій Сковорода і Тарас Шевченко, Леся Українка і Соломія Крушельницька, Нестор Махно і Михайло Грушевський, Симон Петлюра і Степан Бандера, Андрій Мельник і Андрей Шептицький...
Хоча ні, вони й досі дивляться на мене в тих кросівках iз німим подивом чи зачудуванням. І тільки безстрашний бойовий козацький полковник, що поштиво став позаду славного Богдана Хмеля на церемонії приймання послів у Чигирині, раптом підбадьорливо... підморгнув мені. Реально! Не вірите — сходіть і переконайтеся самі. Вже потім на сайті музею побачила, що експонати дійсно можуть «оживати». Отже, не привиділося!
Це музейне диво, в яке можна зануритися в Києві на території меморіального комплексу «Батьківщина-мати», творила потужна команда — понад 50 фахівців різних галузей.
Але навряд чи відбувся б цей масштабний проєкт, якби не величезне подвижництво, велика пожертва і справжній громадянський подвиг однієї людини — українського підприємця, дослідника історії і мецената Валерія Галана.
«Наші недруги протягом багатьох століть усіляко «допомагали» нам забути нашу історію, забути, хто ми є і хто наші предки, а особливо ті сторінки історії, які є гордістю українського народу і на яких ми мали б виховувати наших дітей, онуків, наш народ український! — пише він у соціальній мережі. — Нам, українцям, давно пора витворити Божу національну ідею, навколо якої об’єдналися б українці у всьому світі».
На цьому стоїмо! Герої музейного простору живуть не лише реальним історичним часом, не лише спільною отчиною, а отією спільною, зримою, великою ідеєю, що творить незбориму Націю.
Крістіна ЧАГАРНА,
студентка Київського університету імені Бориса Грінченка
