Шановна редакціє! Давно передплачую «Україну молоду», вважаю її дуже інформативною та потрібною газетою.
Часто роблю копії окремих статей, передаю їх патріотам, депутатам місцевого рівня. Вашій газеті бажаю розширення й розвитку та чекаю на цікаві новинки. Надсилаю вам свої роздуми щодо нинішньої ситуації в країні.
Українська держава будується в дуже складних умовах. Теперішня наша влада малопрофесійна і з «совковою» свідомістю. Немає повного порозуміння і спільної політичної думки між різними гілками влади: РНБО, Міністерством закордонних справ, Кабінетом Міністрів та офісом президента. Часто виступи окремих представників влади неузгоджені, що шкодить міжнародному іміджу країни.
В умовах затяжної війни з РФ Україна повинна виробити спільну політику в питаннях зміцнення військової потуги, міжнародного іміджу та об’єднання українців усередині країни. За тривалі періоди після Помаранчевої революції та Революції гідності за демократію та європейський вибір українське суспільство зробило багато кроків у питаннях деокупації та декомунізації — тобто зроблено певні зрушення в гуманітарній політиці.
З великим запізненням, але все ж було прийнято Закон про українську мову як державну. Зроблено значний прорив в українському національному кінематографі, розширено вживання української мови у ЗМІ, зроблено значні кроки в донесенні правди про історію визвольних змагань, про голодомори та репресії (у цьому велика заслуга Українського інституту національної пам’яті), значно покращено програми для шкіл і вишів, у політології. Але бачимо, що українцям не вистачає об’єднання та згуртованості, щоб захистити наші національно-патріотичні досягнення.
Як бачимо, новий уряд Д. Шмигаля значно скоротив витрати на гуманітарну сферу: українську пресу, видавництво книжок, кінематограф — культуру взагалі. Тобто є нерозуміння того, що під час затяжної гібридної війни виграє та влада, яка може об’єднати нашу націю і зробити її сильнішою.
Мене також дивує, чому наші дипломати на всіх рівнях не розповідають про те, що у війні Росії проти України загинуло понад 13 тисяч українських військових та волонтерів, а ще 25 тисяч залишилися інвалідами. Також значні жертви є і серед цивільного населення, понад 2 мільйони українців стали біженцями. І це все великим тягарем лягає на наш бюджет.
Причиною війни на Донбасі та сепаратизму в Криму Росія вважає українських націоналістів та утиски російської мови на цих територіях. Хочу сказати, що українська Конституція надає дуже багато прав національним меншинам (хоча Україна є мононаціональною державою), і це не йде в жодне порівняння з Конституцією наших сусідів — РФ, Польщі, Румунії, Угорщини.
За весь період існування Російської імперії (як царської, так і радянської) українську мову забороняли й утискували понад сотнею різних указів та циркулярів. За весь час незалежності України російську мову ніде й жодного разу не забороняли.
Упродовж становлення української державності — з 1991 р. до наших днів — ми не спромоглися на програму повної національної деокупації та декомунізації, тому й наступаємо на ті самі граблі, адже будуємо державу на ліберальній ідеології, а не на національно-патріотичній.
Добре знайомий з тим, як на початку ХХ століття, після розвалу Російської та Австро-Угорської імперій, будувалися нові держави — Польща, Чехія, Угорщина, Фінляндія тощо. Усі вони формували свою державність на націоналістичній політиці, і їм Європа була не указ.
Керівництву ж нашої держави пропоную вчитися на успіхах держави Ізраїль, яка утворилась у 1948 р. і згуртувала свою націю на основі історичної мови іврит та тисячолітній історії єврейського народу, тепер же має великі успіхи в економіці, медицині, військовій справі.
Восени цього року в Україні відбудуться місцеві вибори, тому звертаюсь до співвітчизників об’єднатись і вибрати патріотів із числа ветеранів російсько-української війни та з числа української еліти.
