Ясно, що нічого не «Ясно»

Рік минув від дня «коронування» нового президента. Обіцяного пониження тарифів нема (кажуть, кандидат у президенти, як завжди, жартував), підвищення зарплат також не спостерігається, та й боротьби з олігархами не видно.

 

Бо яка ж там боротьба, коли їхні статки тільки зростають. Ось і недавно прем’єр-міністр заявив, що тарифи на електроенергію будуть підвищувати не лише для промисловості, а й для населення. І це в той час, коли ціни на електроенергію в Україні значно вищі, ніж у ситій та багатій Європі!

 

Та й чого б її вартість підвищувати, коли в нас атомної енергії вдосталь і вона досить дешева, у порівнянні з цінами, за якими нам її продають? Але ж ні — така дешевизна не до вподоби олігарху, який скупив усі обленерго в країні, ТЕЦи, а шахти й так були в його власності вже давно, тож будемо коптити небо вугіллям, щоб пан олігарх зміг прикупити собі ще кілька палаців за кордоном.

 

А тут ще нова «фішка» — забаганка-цяцянка — у пана з’явилася зелена енергетика. Це, звісно, чудово — збереження довкілля, зменшення шкідливих викидів тощо.

 

Але що виходить: однією рукою він розвиває вітряні та сонячні електростанції, отримуючи від держави надприбутки, а другою — своє вугілля використовує на своїх же теплових електростанціях, забруднюючи повітря продуктами згоряння. І виходить, що плюс на мінус дає нуль для екології, та тільки не для нього!

 

Та все б нічого з тим нулем, якби це безпосередньо не торкалося нас усіх, адже платити за ці панські витребеньки будемо ми, з власної кишені.

 

Пів року тому вирішила якось «мінімізувати» свої витрати бодай на електроенергію. Гадала собі, що просто заміни звичайних жарівок на енергозберігаючі замало. Побутову техніку також по змозі замінила на клас енергозбереження А+, а то й А++.

 

Та, думаю собі, чи не замінити ще й електролічильник на дворежимний — день/ніч. Сказано — зроблено: економити так економити. Пішла у відповідну контору (раніше це було «Київенерго», потім ДТЕК «Київські електромережі», а тепер і взагалі «Ясно»).

 

Сказали написати заяву, озвучили суму, від якої я трошки отетеріла (ну яка там економія, коли потрібно заплатити 2500 грн за лічильник та послугу його встановлення), але рішення мною було вже прийнято заздалегідь, тож вирішила не відступати — треба йти в ногу з життям. Лишень насторожило те, що лічильник мав прийти на «Нову пошту» окремо, а вже після його отримання потрібно було зателефонувати в службу обслуговування «Ясно» і замовити його встановлення. 

 

Після отримання посилки на пошті була не те що здивована, а обурена: стривайте, я ж замовляла лише лічильник, а на додачу мені ще й «впарили» чотири енергозберігаючі лампи (до речі, у квартирі жодного цоколя, під який ці лампи підійшли б — тобто доведеться їх або викинути, або комусь просто віддати, а це, на хвилинку, — десь гривень 200) та розетка з механічним таймером, яка також коштує понад 200 грн і мені не потрібна наразі. Тобто зайвих 400 з гаком гривень — ось така «економія» ще до встановлення лічильника.

 

Дзвоню в «Ясно», щоб запитати, що це за «подарунки», які я не замовляла, а мені відповідають, що від них це не залежить, бо є ще інтернет-магазин «Ясно», який і формує ці замовлення. Тобто ясно, що нічого не ясно, знайти крайнього неможливо. Та й це ще не все.

 

Після отримання посилки подзвонила в енергетичну компанію, щоб приїхали встановити прилад. Записали адресу, сказали чекати дзвінка, коли прийде майстер.

 

Я лишень попрохала зателефонувати заздалегідь, щоб уточнити час і дату, адже ми всі працюємо і вдома нікого може не бути (це ще до карантину було). Пройшло десь зо три тижні. Дзвінок десь о 20.00: завтра об 11.00 буде майстер.

 

«Але ж чекайте, ви не попередили, а поставили перед фактом! Я не зможу навіть відпроситися з роботи, бо вже вечір». — «Нічого не знаємо, ми просто оператори, а диспетчерська майстрів уже не працює, відмінити не можемо». Ось вам і турбота про клієнта. 

 

Резюме дуже невтішне: гасло «Клієнт завжди правий» щодо наших монополістів у сфері енергетики не працює від слова «взагалі». За свої гроші ви можете отримати тільки головний біль, купу проблем і зіпсовані нерви.

 

 

Знайти правду неможливо, оскільки Петро киває на Івана і далі по колу. Доки держава не наведе лад в енергопостачанні, поки у нас будуть монополісти у цій сфері, чекати на якесь покращення для населення не варто.