Варто побачити: заповідник «Гетьманська столиця» показує зібрані за чверть століття скарби Батурина

Результати археологічних досліджень були узагальнені у численних наукових роботах і дали можливість Володимиру Коваленку, Юрію Ситому разом iз Сергієм Дмитрієнком реконструювати в малюнку Батуринську фортецю та її Цитаделі середини XVII — початку XVIII ст. І 26 жовтня 2007 року під час робочого візиту Президента України Віктора Ющенка до Батурина було ухвалено рішення про відтворення Цитаделі. 

 

Трохи пізніше, 21 листопада 2007 р., за указом Президента «Про деякі питання розвитку Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» та селища Батурин» №1131 було ухвалено рішення про здійснення заходів щодо розвитку території Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Безпосередньо планувалося у 2008 р. проведення комплексних робіт iз відтворення об’єктів Цитаделі Батуринської фортеці, а саме гетьманського будинку, дерев’яної церкви Воскресіння Господнього, скарбниці та фрагмента оборонної стіни з вежами та в’їзної брами.

 

У грудні 2007 року інститут «УкрНДІпроектреставрація» почав працювати над проєктом відтворення разом iз групою науковців, до якої увійшов і Володимир Коваленко.

 

В липні 2008 р. Олександр Коваленко говорив такі слова: «Я, заплющивши очі, бачу все це, як воно б мало бути на початку листопада. Мені здається, це буде достатньо вдала спроба не реставрації, не реконструкції — тут є дуже серйозні смислові нюанси — це відтворення. Причому відтворення, яке базується на принципі обережного ставлення до культурного шару».

 

В листопаді того року постала Цитадель — в ній багато сенсів, у фундаменті ж її — робота Батуринської археологічної експедиції. 

 

Археологічна експедиція мала унікальну можливість дослідити будинки та маєтки українських гетьманів: Дем’яна Ігнатовича, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Пилипа Орлика та Кирила Розумовського. І завдяки її роботі до міста прикована увага всього світу.

 

Територія заміської резиденції Івана Мазепи на Гончарівці досліджувалася в 1995—1997 рр., 2001—2019 рр. Точна дата її закладання невідома, але це відбулося до 1700 р., адже Самійло Величко у своєму Літописі стверджує, що навесні 1700 р. гетьман уже мешкав на Гончарівці. 

 

На початку досліджень iшлося лише про гетьманський палац. Вдалося встановити його розміри — 19х14 м. І до сьогодні триває дискусія, скільки поверхів мав будинок — був одноповерховим чи триповерховим, як на знаменитому малюнку Фрідріха-Вільгельма Берхгольца 1744 р., що зберігся у Національному музеї Стокгольму. 

 

Із часом на території було виявлено й інші споруди — церкву та службові приміщення Гончарівки. Дерев’яна тридільна церква розташовувалась за 30 м на північний захід від палацу і мала розміри 21х13 м.

 

Флігель палацу являв собою дерев’яну будівлю зрубної конструкції розміром 9,5х10 м iз великим i глибоким господарчим підвалом. Він стояв за 36 м на південь від палацу. Службовий курінь мав розміри 19х5 м і каркасно-стовпову конструкцію.

 

Указом Президента Віктора Ющенка окреслювалася необхідність відбудувати комплекс заміської резиденції гетьмана Івана Мазепи. У 2009 році «Заміська садиба І. Мазепи на Гончарівці» отримала статус пам’ятки археології місцевого значення наказом Міністерства культури і туризму України, що стало важливим результатом роботи експедиції.

 

Ще одним унікальним археологічним об’єктом стала садиба Пилипа Орлика, який переїздить до гетьманської столиці у 1699 році, а вже у 1706-му стає генеральним писарем за гетьманства Івана Мазепи. А 5 квітня 1710 року Пилипа Орлика оберуть гетьманом Війська Запорозького в екзилі.

 

Визначити розміщення садиби Пилипа Орлика науковцям допомогла випадкова знахідка березня 2014 року — кахля з зображенням гербу родини Орликів «Новина», якій належну увагу приділили історики заповідника. Після перемовин iз власниками земельної ділянки в 2016 році по вулиці Шевченка розпочалися ґрунтовні дослідження. 

 

Археологам на чолі з Віталієм Жиголою вдалося виявити залишки великої згорілої споруди, яку ідентифікували як житло Пилипа Орлика.

 

Подальші дослідження 2017-18 років дали змогу віднайти фрагменти фундаменту шириною близько 1 м. Верхній шар фундаменту змурований iз цілої цегли, яку після руйнації будівлі майже повністю розібрали. Виявлено поділ будівлі на дві кімнати внутрішньою дерев’яною стіною. 

 

За цеглою і пічними кахлями Юрій Ситий датує житло П. Орлика 1700-1708 роками. Під час розкопок у 2017 — 2018-му виявлено багато уламків кахлів. Їх аналіз дозволив припустити, що покої Орлика мали щонайменше дві печі. Одна була облицьована дорогими кахлями з вишуканими рельєфними рослинно-квітковими орнаментами, фарбованими білою, зеленою, синьою та жовтою поливою.

 

Другу ж піч прикрашали теракотові кахлі без емалі зі схожими рельєфними рослинними візерунками і слідами побілки. На деяких кахлях полива обгоріла. Це свідчить про спалення резиденції Орлика, очевидно — під час погрому Батурина московським військом.

 

Найважливішою знахідкою під час досліджень садиби Пилипа Орлика є полив’яна ках­ля з зображенням родинного герба. Це на сьогодні єдине відоме кольорове зображення герба гетьмана Орлика. Раніше були відомі лише сургучні відбитки з печаток iз його гербом, що зберігаються у Швеції.

Археологічні дослідження мали вагомий вплив на реконструкцію історичного минулого Батурина та його розвиток. У 2009 році відкрито Музей археології Батурина, де представлені цінні оригінальні експонати, що були віднайдені під час досліджень. Ідея відкриття профільного музею на базі заповідника визріла ще в 2001-му.

 

Її активно підтримало керівництво Батуринської археологічної експедиції в особі Володимира Коваленка, Володимира Мезенцева та Юрія Ситого. 

 

У рамках виконання Комплексної програми збереження пам’яток заповідника «Гетьманська столиця» з травня 2005 по лютий 2008 року тривали ремонтно-реставраційні роботи по Воскресенській церковнопарафіяльній школі (1904 р.), в приміщенні якої й було заплановано розгорнути нову експозицію.

 

Над створенням експозиції майбутнього музею працювали і науковці заповідника «Гетьманська столиця», які підготували наукову концепцію і тематико-експозиційний план.

 

Основою експозиції стали археологічні надбання з Батурина та його око­лиць та експонати, що задля втілення концепції музею були зібрані співробітниками НІКЗ «Гетьманська столиця» з усієї України. 

 

Організація Музею археології — це прояв високого професіоналізму всіх структурних підрозділів заповідника «Гетьманська столиця», що в результаті створили сучасний музей, де представлено понад п’ятсот оригінальних експонатів.

 

Урочисте відкриття Музею археології Батурина відбулося 22 січня 2009-го, у День соборності України, президентом Віктором Ющенком. За період свого існування Музей археології Батурина став невід’ємною частиною Національного заповідника «Гетьманська столиця», окрасою центру міста, що з роками не втрачає популярності серед шанувальників історії.

 

25 років систематичних археологічних досліджень Батурина виховали цілу плеяду науковців та вчителів-істориків, для яких Гетьманська столиця в серці назавжди. Кожний сезон розкопок збагачує наші знання про славну історію і культуру столиці Гетьманщини та приносить цінні археологічні матеріали про драматичну долю цього українського міста.

 

Бажаєте доторкнутися до української історії? Тоді запрошуємо стати учасником розкопок! Вам потрібно мати патріотизм, ентузіазм, запал.

 

Погодившись, ви матимете чудову нагоду отримати нові уміння та навички, налагодити нові знайомства та зв’язки. Після перших днів розкопок розумієш, що археологія у твоєму серці вже назавжди.

Прийміть наше запрошення — і знайомство з Батурином захопить вас і стане незабутнім моментом вашого життя.