Українські бойки: фестини та конгреси як чинник самоорганізації та консолідації

На початку 90-х років ХХ ст. iз проголошенням незалежности України бойківська спільнота почала активно самоорганізовуватися, зокрема, шляхом створення громадських організацій (ГО) культурологічного та господарчого спрямування, а також завдяки проведенню Всесвітніх бойківських фестин та Світових конгресів бойків.

 

Перші Всесвітні бойківські фестини відбулися 1992 року в Турківському районі Львівської области з ініціятиви Турківського районного товариства «Бойківщина», яке очолював знаний фахівець-культуролог Петро Косачевич. Нині він голова Всеукраїнського громадського товариства «Бойківщина ХХІ століття» та Міжнародної ГО «Світовий конгрес бойків».

 

Другі Всесвітні бойківські фестини відбулися 1997 р., Треті — 2003 р., Четверті — 2007 р., П’яті — 2012 р., Шості — 2017 р. У 2005 р. на Турківщині проведено Перший, у 2010 р. — Другий, у 2015 р. — Третій Світовий конгрес бойків. 

 

2010 року в Міністерстві юстиції України було зареєстровано Всеукраїнське громадське товариство (ВГТ) «Бойківщина ХХІ століття», а 2012 р. — Міжнародну громадську організацію «Світовий конгрес бойків».

 

У контексті змістового наповнення цих подій наведемо приклад організації П’ятих, ювілейних, Всесвітніх бойківських фестин, які відбулися 1—5 серпня 2012 р. на території Турківського району як базового та сусідніх із ним Старосамбірського, Дрогобицького і Сколівського районів. Організаторами фестин виступили Міністерство культури України, Львівська обласна рада та обласна державна адміністрація, а також Турківська районна рада і районна державна адміністрація, ВГТ «Бойківщина ХХІ століття».

 

У рамках фестин проводилися мистецькі, літературно-краєзнавчі, туристичні та спортивні конкурси, науково-практичні конференції, виставки-презентації місцевих громад Турківського району та сільськогосподарських обслуговувальних кооперативів Львівщини, Івано-Франківщини, Закарпаття і Буковини (Чернівеччини), виставки образотворчого мистецтва, науково-технічної творчости, а також захопливі дитячі заходи. У всіх цих дійствах брaли участь місцеві мешканці, гості, глядачі з усієї України та з діяспори — разом понад 100 тисяч осіб.

 

На належному організаційному й науковому рівні пройшла Міжнародна науково-практична конференція «Історичний, духовний, культурний та соціяльно-економічний розвиток Бойківщини: минуле, сучасне, майбутнє».

 

На конференції з пленарними доповідями виступили: протосинкел Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ о. Григорій Комар (тема: «Роль Церкви у духовному розвитку бойків»), головний лікар Львівського обласного центру здоров’я Юрій Островерха («Народна медицина Бойківщини, оздоровлення, відпочинок, здоровий спосіб життя»), керівник проєктів ГО «Агенція економічного розвитку Турківщини» Оксана Павлик («Розвиток зеленого туризму на Бойківщині»), вчитель, кандидат історичних наук Василь Комарницький («Розвиток освіти на Турківщині (на прикладі села Комарники)», директор і заступник директора Інституту соціології Варшавського Університету ім. кардинала Стефана Вишинського — проф. Тадеуш Бонк і проф. Януш Міжво («Моральне виховання, підготовка молодої сім’ї та підростаючого покоління до суспільного життя»), провідна фахівчиня Управління туризму та курортів Львівської обласної державної адміністрації Оксана Погорілко («Програма розвитку туристично-рекреаційного комплексу на Львівщині»), директор Львівського центру науки, інновацій та інформатизації, кандидат технічних наук Михайло Яворський («Формування інноваційної інфраструктури в гірських районах у контексті реалізації проєкту «Сталий розвиток Турківської транскордонної зони») та ин.

 

Доповідачі на пленарному і секційних засіданнях привернули увагу присутніх до потреби щільної співпраці влади, громад, ділових кіл, освітян та духовенства у сфері формування інноваційно-інвестиційних проєктів розвитку гірського краю та підготовки високопрофесійних і високоморальних виконавців для успішної реалізації цих проєктів.

 

У рамках Фестин відбувся змістовний навчальний семінар-презентація «Кооперація як форма інноваційної діяльности та двигун економічного розвитку сільських громад Бойківщини: стратегічний розвиток обслуговувальних кооперативів (СОК)». 

 

Захід був організований у смт Бориня Турківського району на базі СОК «Вулкан», який був створений за сприяння Міжнародної благодійної організації «Добробут громад» у 2007 р. і який сьогодні об’єднує понад 70 родин.

 

Очолює кооператив успішний підприємець і краєзнавець Богдан Комарницький. У цьому навчальному проєкті взяли участь керівники обслуговувальних кооперативів Чернівецької, Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей. На семінарі відбулася презентація інноваційної бізнес-ідеї створення кооперативом «Вулкан» автентичної сироварні-ресторану туристичної спрямованости з традиційними бойківськими стравами.

 

Із великим зацікавленням учасники семінару обговорили також проблеми використання в гірських поселеннях нових технологій дешевого екологічного будівництва, впровадження ефективних технологій виготовлення повітряних та водяних сонячних колекторів, природного обробітку ґрунту, впровадження методик правильного і раціонального харчування дітей у школах.

 

Усі учасники семінару були одностайними в тому, що кооператив на сьогодні є одним iз найефективніших механізмів об’єднання мешканців сільських громад навколо розв’язання спільних проблем без огляду на політичні, релігійні та инші чинники. 

 

Розвинути село через кооперацію, гарантувати продовольчий достаток населення шляхом виробництва власних екологічно чистих продуктів харчування, їх переробку та реалізацію краще, ніж кооперовані селяни, не зуміє ніхто. 

 

Бойківська земля багата на видатних особистостей. Однією з них був священник, етнограф і просвітитель о. Михайло Зубрицький, який народився 22 жовтня 1856 р. у с. Кіндратів (Турківщина), тривалий час (1881—1914) служив душпастирем у с. Мшанець на Старосамбірщині, помер 8 квітня 1919 р. в Берегах Долішніх (тепер село у межах Польщі — належить до ґміни Устріки Долішні Підкарпатського воєводства). 

 

Життю і творчості М. Зубрицького було присвячено науково-творчий захід біля його пам’ятника в с. Кіндратів та конференцію «Михайло Зубрицький в історії с. Мшанець». У виступах учасників цих заходів було відзначено, що о. Михайло Зубрицький не тільки чесно й сумлінно виконував душпастирські обов’язки, а й активно працював на ниві громадського та культурного розвитку рідного краю. У 1892 р. він відкрив у Мшанці «Просвіту».

 

Провадив там різнобічну просвітницьку роботу, сприяв відкриттю читалень «Просвіти» в навколишніх селах. Постійно дбав про розвиток шкільництва, виховання дітей, домагався поліпшення матеріяльного забезпечення учнів і вчителів, сприяв організації промислових шкіл. Як відомий учений, автор понад 330 наукових праць о. М. Зубрицький 20 липня 1904 р. був обраний дійсним членом історико—філософської секції Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. 

У рекомендаціях зазначеної конференції прозвучали тези, що на сьогоднішній день лідери громад в особах голови місцевої ради, директора школи, священника мають організовувати серед людей, особливо серед молоді, роботу з дослідження діяльности історичних особистостей, що народились у поселеннях Бойківщини, і створювати під знаком цих імен культурно-просвітницькі осередки, які сприяли б розвиткові й самоорганізації громад в умовах сучасної Української держави та глобальних викликів ХХІ століття. 

 

Дискусії, які відбулися на зазначених та инших заходах під час Бойківських фестин, дають підставу зробити попередні висновки щодо подальшого вдосконалення діяльности громадських організацій Бойківщини у справі започаткування процесів самоорганізації та інноваційного розвитку громад, а також активізації співпраці українців-бойків у межах усієї України та зарубіжжя, а саме:

 

— налагодити системну співпрацю з науковцями львівського Інституту регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України, які розробили наукові основи формування та шляхи реалізації гірської політики в Україні та законопроєкт «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку вгірських зонах України» (зареєстрований у Верховній Раді України за № 4102 18.02.2016 р.);

— сконцентруватися на формуванні і реалізації горизонтальних проєктів у сферах культури, освіти, туризму (пішого, кінного, лижного, велосипедного), розвитку підприємництва та інноваційної діяльности у середовищі Всеукраїнського громадського товариства «Бойківщина ХХІ століття», яке має свої осередки у 17 областях України;

— сприяти створенню інноваційних бізнес-інкубаторів для допомоги в реалізації новаторських бізнес-ідей, зокрема у сфері сільськогосподарської кооперації. Трактувати сільськогосподарські обслуговувальні кооперативи як інноваційні осередки місцевого економічного та культурного розвитку; 

— подбати про впорядкування виробничої (дороги, тротуари, майдани тощо) та соціяльної (народні доми, бібліотеки, стадіони тощо ) інфраструктури поселень (міст, містечок, сіл, присілків), а також про розв’язання проблеми вивезення сміття;

— створювати СОКи з метою надання допомоги родинним і фермерським господарствам у питаннях енергоефективности, в освоєнні екологічно безпечних інноваційних технологій виробництва, переробки молока, м’яса, грибів, ягід тощо і в реалізації сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

— працювати над повноцінним збереженням розмаїття карпатської флори і фауни;

— організовувати ефективну громадську протидію браконьєрству, незаконному масовому вирубуванню карпатських лісів та сприяти раціональному залісненню територій; 

— організовувати приведення до належного (европейського) стану потоків, річок, озер на територіях громад;

— подбати про належне збереження наявних та території громади пам’яток природи;

— ідентифікувати кожну видатну історичну особистість, яка народилася на Бойківщині і зробила вагомий внесок у розвиток краю, України, стала носієм імени европейського чи й світового рівня.

 

Організовувати музеї, проводити науково-практичні і творчі заходи, які стимулювали б процеси самоорганізації територіяльних громад з урахуванням прикладів життя та діяльности цих особистостей;

 

— стимулювати написання і допомагати у публікації об’єктивних досліджень історії окремих бойківських поселень (міст, містечок, сіл, присілків, хуторів) та знаних бойківських родів; 

— у бойківських поселеннях та на прилеглих до них територіях впорядкувати і належним чином позначити місця та об’єкти, пов’язані з історією цих поселень, боротьбою їх мешканців за свої права, за свободу, соборність і державну незалежність України. Те ж стосується місць і об’єктів, згадуваних у народних переказах, легендах, піснях тощо;

— стимулювати і підтримувати науково-практичне дослідження Бойківщини за широким спектром природничих, соціяльно-економічних, гуманітарних та ин. наук, співпрацювати у цьому аспекті з Асоціацією органів місцевого самоврядування (АОМС) «Єврорегіон Карпати-Україна». Першою ластівкою такої співпраці є поданий у 2019 р. ГО «Агенція регіонального розвитку «Перспективи Стрийщини» (виконавчий директор Юрій Комарницький) на конкурс ініціятив місцевих карпатських громад організований АОМС проєкт «Забезпечення розвитку територій та громад гірських районів Карпат шляхом популяризації історико-культурної та природної спадщини Бойківщини» (автори Василь Прусак та Михайло Яворський, Львівське обласне об’єднання організацій роботодавців).

Карпатський регіон — це «мала вітчизна» не лише бойків, а й гуцулів і лемків. Свого часу «Науково-культурологічне товариство «Бойківщина» (Дрогобич) виступило з ініціятивою створення громадської організації під назвою «БоГуЛем», яка б координувала діяльність товариств цих субетнічних різновидів українства у різних сферах (етнонаціональній, соціяльній, культурній, освітній, економічній тощо) суспільного життя в Україні, у сусідніх країнах та в країнах поселення (у діяспорі).

 

Питання було погоджене з авторитетними представниками цих груп в Україні, ЗСА і Канаді, а також із керівництвом Івано-Франківської области.

 

Тодішній голова тамтешньої облдержадміністрації Михайло Вишиванюк з ентузіязмом сприйняв ідею створення «БоГуЛем» і публічно пообіцяв ініціяторам допомогти приміщенням, оргтехнікою і навіть кадрами. 

 

Однак через різні причини зареєструвати «БоГуЛем» на державному рівні та розгорнути діяльність цієї організації не вдалося. Ідея залишилася нереалізованою, попри те, що різноаспектне значення її реалізації актуальне і самоочевидне.

 

Гадаємо, що створення такої регіональної «транскордонної» громадської організації на часі. Вона, зокрема, посилила б роль громад у реалізації Стратегії розвитку гірських територій Львівської области на 2018—2020 рр., затвердженої рішенням сесії Львівської обласної ради від 5 грудня 2017 р., №565, та Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020—2022 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2019 р., № 880. За межами України «БоГуЛем», крім иншого, протидіяла б винародовленню, денаціоналізації тамтешніх українців. 

 

Організація, як знаємо, множить силу. Вона потрібна і для збереження, впорядкування життя та процвітання трьох субетнічних українських гілок — бойківської, гуцульської, лемківської, а тим самим і цілого розлогого дерева української нації в Україні та за її межами. Але не тільки.

У сьогоднішніх умовах гібридної війни путінської Росії проти України діяльність, пов’язана з бойківськими фестинами та конгресами, має поширюватися на південно-східні області України, в яких проживають родини вихідців із нашого гірського краю.

 

Для того, щоб допомогти людям iз Донеччини, Луганщини, Криму ментально повернутися в Україну, здійснити гуманітарну реінтеграцію, необхідно достукатися до сердець українців різних груп, які там проживають, зокрема, бойків, лемків та гуцулів.

 

Численні представники цих групп, особливо бойківської, московсько-радянським режимом були насильно переселені туди у 50-ті роки XX століття для роботи в шахтах, на заводах, фабриках, у радгоспах і колгоспах.

 

У цьому напрямку потрібна виважена державна гуманітарна політика, яка, зокрема, має базуватися на партнерстві державних інституцій із чинними громадськими організаціями українців: «Бойківщиною», «Гуцульщиною», «Лемківщиною» та ин.

 

Доцільна кооперація бюджетних і небюджетних ресурсів для організації поїздок культурно-мистецьких, освітньо-просвітницьких і ділових пропагандистських груп із Львівщини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Тернопільщини, Волині, Буковини, Поділля у Донецьку та Луганську області.

 

Реалізація таких проєктів допоможе здобувати перемогу у війні в культурно-інформаційному просторі — у ЗМІ, бібліотеках, кінотеатрах, концертних залах, у навчальних закладах... Це неодмінно стане елементом контенту, який Україна транслюватиме на окуповані території через інтернет, мобільний зв’язок, безпроводове радіо, ефірне телебачення тощо.

 

Всесвітні Бойківські фестини та конгреси мають також стати одним з інструментів української публічної (народної) дипломатії в инших країнах, майданчиком, на якому ми показуватимемо світові свої досягнення у культурно-мистецькій, промислово-підприємницькій, науково-інноваційній та освітньо-просвітницькій сферах. Карпатський досвід діяльності ГО бойків, гуцулів, лемків може бути використаний иншими територіяльно-етнографічними спільнотами українського народу: поліщуками, подолянами, степовиками тощо. 

 

Нові перспективи успішного розвитку українства у цьому аспекті виникають зі створенням 19 грудня 2019 р. громадської організації «Україна-2050». За словами її чинного президента, донедавна президента Світового конґресу українців (2008—2018), юриста світового рівня, почесного доктора НУ «Львівська політехніка» та Києво-Могилянської академії проф. Євгена Чолія (Канада), «Україна-2050» є дуже добре позиціонована, щоб допомогти Україні та українській діяспорі максимізувати користь від їхнього взаємного співробітництва та підвищити змістовну взаємодію.

 

Це буде досягнуто, між иншим, підтримкою широких контактів з якомога більшою кількістю українців шляхом проведення живих та віртуальних міських засідань, симпозіумів та інших заходів, спрямованих на встановлення та висвітлення пріоритетів українського народу».