Формат дискусії, який організував для учасників туристичного ринку Харківський пресклуб, ідеально віддзеркалив ситуацію, в яку потрапила ця галузь із суто об’єктивних причин.
Спікери бачили і слухали один одного через монітори комп’ютерів, укотре переконуючись у тому, що їхній «продукт» — не піца, доставку якої можна замовити телефоном.
Тобто у їхньому випадку без прямого контакту зі світом грошей не заробиш, але він і надалі вперто демонструє свою тотальну закритість. Як мінімізувати очевидні збитки і що буде далі?
Пошук відповідей на ці запитання поступово вийшов на рівень дискусії про наші звички, ментальність і варіанти розвитку внутрішнього туризму загалом, що і не дивно.
Карантин таки змусив багатьох підприємців думати інакше та глибше, оскільки завтра усталені методи ведення бізнесу можуть і не спрацювати.
Коли нарешті поїдемо?
Віцепрезидент української Асоціації туристичних агенцій Максим Дереза не вірить у настання глобальних змін після карантину, тому не виключає, що кордони для туристів відкриються уже в першій половині літа.
Звичайно, спочатку, на його думку, будуть введені усілякі заходи безпеки, як-то масковий режим, вимірювання температури, ретельна дезінфекція і обмеження кількості людей на одному квадратному метрі. Але згодом піде певне послаблення, оскільки наполовину заповнені готелі, ресторани і літаки не принесуть очікуваного прибутку.
«Думаю, все відіграється назад, якщо ми навчимося жити з таким зовнішнім фактором, як коронавірус, — каже він. — COVID-19 сприйматиметься як звичайнісінький грип чи будь-яка інша хвороба у цьому світі. Тобто ми навчимося подорожувати, розуміючи, що він є».
У свою чергу, професійний мандрівник, засновник та ідеолог відомого руху One life Артемій Сурін впевнений, що зовнішній туризм «став на паузу» щонайменше до вересня, тому українським компаніям варто переглянути свої бізнесові стратегії, шукаючи резерви всередині країни.
Звичайно, люди, які давно звикли до морських берегів Туреччини та Єгипту, можливо, й не пристануть на подібні пропозиції, а ось любителі активного відпочинку шукатимуть такі варіанти для мандрів, як тільки запрацює міжміське транспортне сполучення.
«Для України я тут бачу дуже непогані можливості, щоб скористатися даною ситуацією, — каже Артемій. — Внутрішній туризм у нас кульгав дуже сильно. І ось нарешті все це можна виправити і підтягти. Принаймні ще місяців три-чотири працювати із зарубіжжям буде дуже складно».
До речі, точних офіційних прогнозів щодо цього теж немає. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба днями повідомив, що Україна прийматиме рішення з відновлення міжнародного авіасполучення, орієнтуючись на епідеміологічну ситуацію в інших країнах. Але навіть після відкриття кордонів туризм, на його думку, вже не буде колишнім. «Ми не можемо впливати на рішення інших країн, але будемо готові діяти оперативно у відповідності до їхніх рішень, враховуючи епідеміологічну ситуацію в Україні та за кордоном, — повідомив він. — Думаю, туристичний сезон влітку відбудеться, але він точно не буде таким, як у минулі роки. Він гарантовано буде обумовлений низкою протиепідеміологічних заходів».
А що у нас?
Директор Харківського обласного організаційно-методичного центру туризму Валентина Холод каже, що у професійних туристичних колах країни вже давно ведуться дискусії зі спробами передбачити посткарантинні тенденції. Думки традиційно розійшлися, але більшість експертів нинішню ситуацію розглядає як певний шанс саме для вітчизняних операторів ринку.
«Виникли такі передумови, що ми очікуємо сплеску на цьому напрямку, — каже вона. — Думаю, що буде розвиватися сільський туризм і відпочинок на природі, оскільки люди втомилися сидіти по квартирах і мають мотивацію відновити фізичні та психічні сили саме у такий спосіб. Подорожі, найвірогідніше, будуть організовуватися невеликими групами. Можуть стати популярними, скажімо, родинні вікенди».
А ось Максим Дереза не готовий підтримувати внутрішній бізнес навіть у тих умовах, що склалися сьогодні, оскільки, на його думку, цього «продукту» в Україні просто немає.
«Звичайно, у нас є місця, куди можна поїхати машиною, витративши купу грошей, — уточнив свою позицію він. — Але співвідношення ціни, якості інфраструктури і решти всього свідчить про те, що цього ринку в нас просто не існує в принципі. І якщо йтиметься про необхідність перепрофілювання організованого бізнесу на внутрішній туризм, то відсотків 90 компаній просто закриються.
Інші змушені будуть скоротити штат наполовину, але й тим співробітникам не буде з чого платити зарплату. Саме тому я не вірю в успіх вітчизняного туризму і, навпаки, вірю в те, що в липні літаки вже полетять. І ось тоді всі компанії, які намагатимуться заробляти свої п’ять копійок внутрішніми турами, одразу ж перекинуться на виїзні».
На користь зарубіжних учасників ринку сьогодні говорить і той факт, що європейські країни в умовах затяжної пандемії приділяють неабияку увагу засобам безпеки, чого не скажеш про вітчизняні реалії.
За словами Максима Дерези, чимало його друзів на травневі свята (вважай, у розпал карантину!) їздили до Одеси, на узбережжя Азова та до Святогірська, і скрізь готелі були забиті туристами.
«Про яку безпеку може йтися згодом, якщо навіть зараз про неї ніхто не дбає? — дивується він. — Я патріот і люблю Україну, але оскільки внутрішній бізнес не готовий надавати якісний сервіс, то не потрібно йому платити гроші. Підтримувати варто лише тих, хто продає якісний «продукт».
Чи можна карантин назвати шансом?
Коли йдеться про вітчизняний туризм, учасники дискусії часто говорять про брак державної стратегії, а також грошей, що мають виділятися на її реалізацію. З першою нібито все гаразд, бо відповідний документ уже ухвалили на термін до 2026 року. А ось із фінансами — дійсно проблема.
За словами Валентини Холод, передбачені бюджетом на розвиток галузі скромні 240 мільйонів гривень і досі не надійшли у розпорядження Державного агентства розвитку туризму. Втім очільниця відомства Мар’яна Олеськів телефонувала недавно регіональним підрозділам й повідомила, що гроші у другій половині року таки будуть. То ж, можливо, ще залишиться час для розвитку в рамках відпущеного потенціалу.
Але водночас усі учасники дискусії звернули увагу і на проблеми, які набагато глибші, ніж традиційний брак коштів.
«Ментальність українських учасників ринку така, що вони хочуть швидко, за місяць-два, «зрубати» максимальну кількість грошей, — каже Максим Дереза. — Але геть не переймаються тим, як вкласти частину коштів в розвиток сервісу, аби той реально відповідав вартості послуг. Скажімо, минулого року ми за три дні в Одесі витратили майже 700 доларів, оскільки туризм — це не тільки готелі, а й ще багато всього — транспорт, кафе-ресторани, гіди, компанії, що зустрічають та возять. І всі ці послуги коштують дуже недешево. Тобто у нас існує ще й певна культурно-ментальна складова, яку теж треба змінювати».
У свою чергу, Артемій Сурін і на цю проблему дивиться оптимістичніше, пов’язуючи зміни у туристичній галузі з розвитком держави в цілому. На його думку, вже зараз зрозуміло, що про швидкі темпи не йдеться, але все не так безнадійно, як може здатися на перший погляд.
«У мене був досвід, коли я кілька років прожив не в Україні, а в Америці, — каже він. — Повернувшись, автоматично пригадав Харків 15-річної давності. Відмінність очевидна. Місто стало різноманітним, з точки зору появи різного сервісу, кафе, ресторанів. Тому я впевнений, що і внутрішній туризм розвиватиметься за тією ж схемою. Інша справа, що є багато питань до темпів і способів розвитку. Було б добре, якби людям, що загоряться цією справою, дали попрацювати певну кількість часу задля створення відповідних умов».
Внутрішній туризм, на думку експертів, дійсно нагадує сьогодні кривеньку качечку, яка потребує бодай мінімальної турботи. Скажімо, держава могла б знизити ставку НДС для даного бізнесу, як це зробили фактично всі країни Європи і Китай, або, наприклад, створити економічні зони зі спеціальними умовами для інвесторів, що свого часу вивели із застою туристичну галузь Грузії. Найбільше ж «кульгає» сьогодні в Україні зв’язок.
Усі, хто пробував самотужки прокласти шлях до цікавих історичних і природних об’єктів, не раз стикалися з відсутністю пристойних доріг, зручного громадського транспорту й елементарного телефонного зв’язку. У багатьох туристичних місцях і досі слабкий інтернет, або його немає зовсім. Туристи ж наразі дуже вибагливі до умов, які стали для них звичними. Валентина Холод каже, що за кордоном сьогодні навіть намети видають із ліжками, кондиціонером і Wi-Fi.
Чиє небо відкриється першим?
В ЄС наразі вже обговорюють варіанти відкриття кордонів, але з багатьма обмовками. Найвірогідніше, спочатку дозволять контакт між територіями, де спостерігається схожа епідеміологічна обстановка, а вже потім — між усіма країнами Європейського Союзу. Терміни державні інституції встановлюватимуть самостійно. Польща, наприклад, залишатиметься закритою до 12 червня, Греція — до 1 липня.
Австрія та Німеччина вирішили діяти синхронно. Тобто після 15 червня дозволять поїздки в обидва кінці своїм громадянам, а потім, можливо, і найближчим сусідам.
Франція вже відкрила бронювання квитків на міжнародні поїзди, але йдеться про подорожі в липні та серпні. Іспанія планує відкрити кордони у липні, але при цьому введе обов’язковий двотижневий карантин для іноземців. Італія, яка постраждала від пандемії чи не найбільше, готова приймати туристів уже з 3 червня, проте тільки з ЄС та Шенгенської зони. Проте італійські чиновники попередили — якщо вірус знову стане активним, влада одразу поверне суворі карантинні заходи.
Морські узбережжя Туреччини стануть доступними вже після Рамадану, святкування якого завершилося 24 травня. Першими у цій країні відкриються готелі і туристичні зони, що отримали сертифікати про відсутність коронавірусу.
