Трускавецьке провалля: чи дійсно відомий курорт може втратити лікувальні джерела

Міжнародний курорт Трускавець може стати епіцентром міжнародного скандалу.

 

 

Таким є один із прогнозованих варіантів розвитку карстоутворення на Стебницькому родовищі калійної солі.

 

 

Внаслідок розмивання підземними водами соляних пластів, у 2017 та 2020 роках тут стались два великі обвали землі по 1,0 млн тонн. 

Спрогнозувати вірогідність, місце та масштаб наступних обвалів можливо лише при наявності достовірних геофізичних даних, яких немає. Українські науковці не мають ні достатніх технічних можливостей, ні досвіду розв’язання подібних проблем: так буває, коли при розподілі бюджету депутати розглядають науку як тягар, а не як вигідну інвестицію. 

 

А німецьку дослідницьку компанію K-UTEC, яка достатньо знайома зі Стебницьким родовищем (проводила власним коштом тут у 2010-2013 рр. серйозні дослідження в рамках Європейського проєкту МABUWU ) і передбачила точне місце першого провалля, до вирішення проблеми не допускають. І зовсім не з міркувань економії: німецькі геологи пропонують дослідити територію родовища за свої ж кошти.

 

Зеновій Варивода, кандидат технічних наук, член-кореспондент Академії гірничих наук України, директор Стебницького ДГХП « Полімінерал» з 1989 до 2001 рр. коментує: «Ми можемо припустити можливі сценарії розвитку цього явища. За найгіршими прогнозами, неконтрольований великооб’ємний обвал може спричинити потрапляння мінералізованої води у басейн річки Дністер, яка є майже єдиним джерелом прісної води для Молдови. Непридатними до пиття стануть і криниці місцевих мешканців. Обвали землі супроводжуються техногенним землетрусом. Землетрус в 6 балів і вище може спричинити деформацію водоносних горизонтів у регіоні Трускавця. В тому числі — до втрати курортом лікувальних джерел».

 

Надто тривожна перспектива, щоб вимовляти її вголос. Тож уся увага львівських екологів прикута до тріщин шляхового покриття дороги Дрогобич — Трускавець. Вирішують переносити інфраструктуру: водогін, ЛЕП, а це — мінус 23 млн грн із держбюджету. Далі — дорога.

 

Уряд обіцяв виділити на будівництво 250 млн грн. Розробленням і втіленням проєкту займається Служба автомобільних доріг України. Переносити дорогу вирішують попри с. Модричі — 100-200 метрів на захід від існуючої дороги.

 

Проєктно-кошторисну документацію складає недавно створена Київська проєктна організація ТОВ «Сінк плюс міжнародна інжинірингова і консалтингова компанія», засновник якої працював раніше у САД у Львівській обл. Геотехнічне обґрунтування на будівництво дороги на закарстованій території надав Івано-Франківський інститут нафти і газу.

Не всі науковці висновок франківців вважають адекватним: використовуваний в експертизі метод зондування не показує глибинних пустот, а єдиний доступний у нас метод експериментального буріння на глибину 200 м при проєктуванні не використовували.

 

Новозбудована траса може бути більш небезпечною, ніж існуюча. Або ж значно дорожчою від задекларованої суми. 

 

Цю інформацію стурбовані науковці озвучують на екологічних «круглих столах», засіданнях екологічних комісій, форумах, шляхом листування — як об стіну горохом. Лише Укравтодор із деяким розумінням поставився до схвильованості науковців та ніби не заперечує внесення коректив до проєкту.

 

Проте незабаром зареєстрував проєкт на порталі державних закупівель. Ціна на корективи та додаткове буріння в кошторис не закладена — 240 млн грн. Торги заплановано на 21 червня.

 

Задля емоційної рівноваги доцільно озвучити і найбільш оптимістичний сценарій Зеновія Вариводи: «Схоже на те, ще провалля 2017 р. утворилось внаслідок східних водопритоків. 2020 р. — західних. В обох випадках обвали перекрили собою водопритоки до рудника. Вода могла вже заповнити всі порожнини, але карстоутворення тільки призупинилось.

 

Вода зі сторони Модрич до Рудника №2 текла двома підземними руслами. Звідси — дві тріщини дорожнього покриття. Інша ж товща землі під дорогою може бути й цілісною. Якщо це так, то відпадає необхідність перенесення дороги. Якщо є можливість, то можна перенаправити водяний потік із Модрич. Після цього вода перестане текти і утворювати карсти». 

 

Отже, геологічні вишукування дозволять передбачити ймовірні катастрофи та, можливо, зекономити державний бюджет. Чому ж тоді не запросити німецьких дослідників?

 

Може через побоювання, що причиною обвалів німці визначать мокру консервацію соляної копальні. Тоді її автори з ВАТ «Гірхімпром» будуть вимушені відповідати за свою некомпетентність. Або ж побоювання, що безпечнішим і вигіднішим виявиться варіант укріплення теперішньої дороги, а проєкт на 240 млн стане не актуальним.

 

Юлія ГАСІЙ