Подільське: наймолодший сільський голова кличе на Черкащину

Перша збережена писемна згадка про це поселення — власність Моцока — була залишена 267 років тому. Мине ще 34 роки, і в «Описах Київського намісництва» 1787-го з’явиться назва «Подольской хутор». Документальні джерела кінця XIX — початку ХХ століття фіксують обидві назви — Подільське і Моцоківка.

 

Роду Моцокiв приписують походження із балканських народів. Його основоположник — Георгій (Юрица,Юр’їця), дослужився до полковника у 1676—1708 роках у так званих компанійських (вільнонайманих) полках за гетьманів Іванів Самойловича та Мазепи.

 

Син Моцока-старшого народився близько 1700 року. Був кур’єром та ад’ютантом гетьмана Війська Запорозького Данила Апостола, а згодом полковим хорунжим переяславським (1734—1765).

 

Архівні джерела свідчать, що у 1775-му Григорій Георгієвич Моцок, уже вдівець, проживав у Золотоноші. Мав 85 підданих: півсотні з них — у містечку мешкання, 25 — у Гельмязові, 10 — у селі Велика Каратуль.

 

Його син Микола, народившись у 1744 році, службу розпочав 22 травня 1761-го полковим канцеляристом і поступово просувався сходами військових звань уже російської імперської армії: був значковим товаришем (1766—1768), полковим хорунжим переяславським (1768—1772), а потім полковим обозним переяславським (1772—1780). Брав участь у турецькому поході.

 

У 1782 році Микола Моцок отримав 4 хати в хуторі поблизу Золотоноші й 30 куплених душ у селі Дворячне Золочівського повіту Харківського намісництва. Другий син Григорія Моцока Семен (народився 1750 р.) — прапорщик Азовського піхотного полку, підпоручик у відставці, проживав у Великій Каратулі (це за півсотні кілометрів від Подільського, нині Київська область), у двох повітах мав 37 хат.

 

Подільському випало в історії бути і в складі Піщанської волості, про існування якої на території нинішніх України та Росії  в XIX — першій чверті XX століття, пам’ятають не всі. Переписом 1926 року Подільське зафіксоване як село, що належало Коврайській сільській раді (така існувала до 2018-го, на відстані 10 км, а відтоді ввійшла в новостворену ОТГ). Трохи не 100 років тому в Подільському було 108 дворів і мешкала 481 особа.

 

Нині Подільське схоже на частину райцентрів в Україні, де є й кількаповерхові багатоквартирні будинки. А все тому, що у 1960-х  було утворено племінний радгосп-репродуктор «Подільський». Господарство спеціалізувалося на продукуванні яєць племінних курей м’ясних порід для бройлерних фабрик усієї України. 

 

Уже в наступному десятиріччі збудували потужний птахокомплекс на 72 тисячі голів птиці. Прибуток підприємства тоді, пишуть, перевищив мільйон карбованців, тож розвивалася і соціальна сфера. Було збудовано дев’ять двоповерхівок, будинок культури, школу, дитсадок, фельдшерсько-акушерський пункт.

 

У 1978 році було утворено виокремлену Подільську сільську раду. Бо до того населений пункт належав Новодмитрівській сільській раді. Утім уже з 1990-х почався господарсько-виробничий спад. Птахівництво вдалося відродити завдяки приватним фірмам, які взяли в оренду пташники, але це зовсім інші масштаби.

 

Якщо раніше виробництво працювало у кількох десятках приміщень, то нині діючими лишилися лише два. А решту напівзруйнували — напіврозібрали, обставивши кредитно-банкрутними схемами, що не може не відлякувати від цих територій потенційних інвесторів.

 

У 2017-му Подільське втратило ще 30 робочих місць, тому що закрилася тваринницька ферма. Бо великі агровиробники, які орендують землі, націлені на менш витратне і прибутковіше для себе виробництво, яким є вирощування кукурудзи і соняшника. Розвиток і добробут сіл їм не часто болить.

 

Хвацький і амбіційний — так характеризували 22-річного Артема Кухаренка, коли він тільки став сільським головою. У Подільському — близько 780 мешканців. За юного кандидата віддали свої голоси 80 відсотків виборців.

 

Попередній очільник був на посаді 17,5 року, в останні перегони не включався. Береться — хай робить, такою була позиція подільчан. «Якщо пообіцяв — маю зробити», — коментував Артем.

 

Через понад чотири роки у наймолодшого свого часу сільського голови (трохи згодом його випередив 21-річний Віталій Дяків, що очолив Давидів біля Львова) стало менше оптимізму, але його не полишає надія зробити село комфортним місцем для життя і роботи молодих людей.

 

Один із все ще не реалізованих задумів — у приміщенні занедбаного садочка створити швейну майстерню на 15 робочих місць, де б виготовляли, зокрема, еко-сумки, які би рятували довкілля від поліетилену.

 

Мама Артема Валентина Олександрівна за фахом педпрацівник, батько Володимир Петрович — механізатор, депутат сільської ради, громадський помічник дільничного інспектора та ще й грає на гармошці. Тож і вокальний талант сина від початку мав підґрунтя. І допоміг, у прямому значенні слова, наспівати на кілька добрих справ, скажімо, облаштування дитячого майданчика.

 

Артем Кухаренко на власні очі не раз бачив, як живуть у Європі. Був вражений побаченим у 6-тисячному німецькому містечку Каппельродек, куди возили на екскурсію його разом з іншими учасниками міжнародного форуму «За Демократію-2016» у Страсбурзі.

 

Той населений пункт займає таку ж площу, як Подільське, — 1700 гектарів. Утім річний бюджет містечка — 15 мільйонів євро, а українького села — 800 тисяч гривень, що було приблизно 28 тисяч євро.

 

«Оглянувши тоді інфраструктуру Каппельродека, його охайні, квітучі вулиці, затишні житлові будинки з контейнерами для роздільного сортування сміття, я подумав: курс гривні до євро цілком відповідає реаліям. Ми у 28 разів живемо гірше, ніж європейці...»

 

Ще одне незабутнє враження тієї поїздки — шок у Страсбурзі іноземців, коли вони ознайомилися з опублікованими саме перед тим деклараціями наших «верхів». Співрозмовники-європейці не приховували свого здивування. Вони просто не могли втямити: як у бідній країні, що просить грошей по всьому світу, можуть бути такі багаті чиновники?!

 

До молодого колеги з Польщі Патріка Бланьє за свою каденцію Артем Кухаренко двічі їздив і двічі приймав його у Подільському, зокрема, коли у них виступала Ніна Матвієнко. Не раз Артем бував і на сході України, де ділився досвідом лідерства.

 

Власними силами зробити косметичний ремонт у Будинку культури, провести освітлення на центральній вулиці, трохи підлатати дороги, осучаснити школу — усе це, каже Артем, більше нагадує роботу завгоспа. Та й односельців не так багато активних, як би хотілося. Тому ще не визначився, чи хоче знову претендувати на посаду сільського голови. Роздумує про роботу за фахом — учителем історії, утім, точно у своєму селі.

 

* * *

 

«Село Подільське радо зустріне кожного! — каже Артем Кухаренко. — Будинків та квартир вистачить для всіх бажаючих. А гостинність та доброзичливість моїх односельчан нікого не залишать байдужими. Запрошую усіх до нашої дружньої Подільської громади!» У розпалі сезонні роботи на присадибних ділянках.

 

«І, звісно, моя родина —не виняток, — каже молодий сільський голова. — 60 соток землі, можливо, й не багато, але вистачить, щоб забезпечити всю сім’ю найнеобхіднішим для повноцінного життя в умовах незвичайної та складної ситуації, яку зараз переживає наша країна. Психоз закінчиться, коронавірус ми подолаємо, а економіку країни, на жаль, буде підірвано. Тому саме зараз ми маємо працювати на всю силу». Контактний телефон: 04737-65142. Подільське чекає! 

 

Підготовлено за сприяння ініціатора руху «Купи хату на селі» Віталія СКОЦИКА, лідера політичної партії «КРАЇНА» 

Редактор сторінки Валентина САМЧЕНКО