Не встигли українці вивчити ім’я нового керівника медичної сфери України і ще довго перепитували б, хто це, якби він сам не постарався своїми неоднозначними й дивними для дипломованого лікаря й міністра охорони здоров’я першими на новому посту висловлюваннями щодо коронавірусної ситуації в Україні, що викликають більше подив, ніж вносять ясність.
Хоча, як показує кар’єрний шлях — сходження по щаблях влади то під одним знаменом імені певного олігарха чи політика, то вже різко під іншим, мереживне переплетіння позицій та кутів поглядів — звичний стан для «далекого від політики», як стверджують його прибічники, Максима Степанова.
Однак якою б не була гойдалка його сходження, фоновий політичний бекграунд Максима Степанова — це тісні зв’язки з Ігорем Коломойським.
Униз по драбині, що веде вгору
Його кар’єра розвивалась досить стрімко. Так, у 90-х роках за короткий час він пройшов шлях від санітара до виконавчого директора АОЗТ «Енергосервіс АТ», причому це все проходило паралельно з навчанням спочатку в Донецькому медичному університеті, що він закінчив у 1998 році, а потім — у Київському національному економічному університеті.
Уже в 2003 році Степанов у Києві обіймав посаду першого заступника голови Державної податкової адміністрації, котрою у той час керував Микола Азаров, а з 2008-го по 2010-й роки був першим заступником «губернатора» Одеської області.
З 2010 року — директор ГП «Український державний центр транспорту «Лиски», а в 2011-му став директором Державного підприємства поліграфкомбінат «Україна», який друкує паспорти. За часів його керівництва комбінатом підприємство почало також друкувати ID-карти.
Усі дороги ведуть до Коломойського
Частина політичної біографії Максима Степанова не менш цікава. Його називали й прихильником помаранчевих лідерів, і «контролером» від «регіоналів», і близьким до скандально відомого олігарха Ігоря Коломойського. Останнє — найочевидніше, оскільки про це свідчить низка фактів.
У свій час Степанов вів спільний бізнес з Ігорем Діденком, котрого вважають людиною Ігоря Коломойського. Так, у 2007 році Діденко й Степанов були співзасновниками підприємства «Укрмінерал», що займається видобутком декоративного каменю, вапняку, глини й крейди. Пізніше в документах серед засновників фірми фігурував брат «губернатора» — Ігор.
Брат Максима Степанова також був адвокатом Діденка, коли його судили по газовій справі «РосУкрЕнерго» за розтрату чужого майна в особливо великих розмірах. А з 1999-го по 2000-й роки Степанов очолював ДП «Торговий дім «Газ України», що входить у структуру НАК «Нафтогаз». Останнім у той час керував Ігор Діденко.
Окрім цього, кумом і близьким другом Степанова є інша наближена до дніпропетровського олігарха людина — екс-«губернатор» Одещини Ігор Палиця. Він давній соратник Коломойського і відповідає за паливно-енергетичний комплекс.
Невдячний чи далекоглядний?
Ці хитросплетіння зав’язків лише демонструють клубок, із якого й вишиваються ділові стібки. Однак найгучнішою можна вважати історію з кар’єрного шляху Максима Степанова, пов’язану з відставкою з посади одеського «губернатора» в квітні минулого року.
Тоді він відмовився залишати посаду голови області, порушивши указ президента Петра Порошенка. «Я сильна людина і зможу витримати будь-який тиск», — зауважив тоді «губернатор».
Степанов у телеефірі заявив, що його відсторонення було пов’язано з результатами першого туру президентських виборів в Одеській області. Порошенко тоді відповів, що причин для звільнення багато.
Головна — в тому, що Одещина найбільше впала в економічному рейтингу областей України, зайнявши третє місце з кінця. Крім того, є питання про ефективність використання коштів, бо ця область мала пріоритетні позиції серед інших у фінансуванні, заявив Порошенко.
Зрештою, Степанов таки залишив посаду. Екс-депутат Верховної Ради, політолог Євген Філіндаш заявив, що головною причиною звільнення Степанова стало його небажання організовувати мережу з фальсифікації виборів на користь Порошенка.
Недоброзичливці п’ятого президента тоді зловтішались: «Степанов кинув Петра».
Прихильники Порошенка заперечували, мовляв, Максим Степанов виявився просто невдячним і переметнувся на бік набираючого шаленими темпами рейтинг коміка — нинішнього президента Володимира Зеленського. Нагадавши при цьому, як без великих зусиль Максим Степанов перейшов на посаду через усі офіційні бар’єри. Про це свідчить хоча б тодішній конкурс, що його має проходити за процедурою претендент на пост «губернатора».
Те, як його проходив Степанов, звернуло на себе увагу опозиційних ЗМІ. У ході конкурсу в журналістів склалось враження, що Максим Степанов завчасно знав запитання, які йому ставитиме конкурсна комісія, та й презентація нового «губернатора» значно відрізнялась від презентацій інших кандидатів. Вона була надрукована на горизонтально орієнтованому аркуші, а на полях розташовано візерунок, на основі чого й робився висновок про те, що конкурс, по суті, є профанацією.
І ось результат такого легкого протягування Степанова в крісло «губернатора» Одеської області — після першого туру виборів Одещина дала найнижчий показник за чинного тоді президента Петра Порошенка. Щоправда, тоді все це пояснювалось тим, що Одеська область — один із регіонів, найбільш опозиційних до «майданної» влади.
Після відсторонення від посади Степанов у своєму Facebook опублікував: «Забезпечив чесні вибори. Відсторонений?», супроводжуючи свій пост хештегом #чесні вибори, чим натякав, що його примушували до фальсифікацій. А чи хтось ставив запитання — чи все ти зробив на практиці в такому відповідальному регіоні, як «губернатор» «майданного президента», чи все доносив до людей, щоб бути чесним, насамперед перед самим собою?
Очевидно, це дуже складні питання для звичайних «рєшал» при владі.
Дайош тендери?
Стати міністром у Максима Степанова були шанси ще в уряді Олексія Гончарука, він міг зайняти пост після Уляни Супрун. За даними екс-нардепа Сергія Лещенка, кандидатуру Степанова намагався проштовхнути голова МВС Арсен Аваков.
Не склалось. Тоді на посаду міністра в останній момент призначили Зоряну Скалецьку — її вважають людиною нинішнього голови Комітету охорони здоров’я та досвідченого управлінця у медичній сфері Михайла Радуцького. Коли звільнили Скалецьку, кандидатура Степанова знову виринула в списку претендентів. Однак міністром став Ілля Ємець, якого нещодавно звільнили.
І от тепер третя спроба для Максима Степанова стала успішною.
Такою ж успішною вона обіцяє бути й у роботі, що б там не говорили недоброзичливці, навіть якщо й вони посвячені в тонкощі роботи медичних високопосадовців.
А вони стверджують про те, що одразу ж по призначенню Степанова міністром була оформлена нова медична фірма. Однак, це ще ні про що не говорить. Ну, саме час для почину бізнесу в такі скрутні часи. Але чомусь не покидають певні асоціації.
Як відомо, найрозповсюдженіший механізм для «розпилу» державних коштів для участі в тендерах, отримання державних замовлень і бюджетних грошей та аби було куди закидати оплату послуг чиновників разом з безготівковими відкатами, саме створення нових фірм. Інколи в ролі номінальних власників таких компаній використовуються громадяни без постійного місця проживання, студенти, люди похилого віку.
