Топ-новина перманентно передвиборчого сезону в Україні: за даними поінформованих джерел «України молодої», президент Володимир Зеленський неодноразово був готовий піти у відставку.
Але кожен раз його оточення ставало кам’яним муром на цьому визвольному для успішного сатирика й артиста шляху.
Отак і довелось Володимиру Олександровичу домучитись аж до цілого року перебування на посаді Василя Голобородька, тобто президента.
Уся країна на кону. І в заставі у конфігурації різновекторних олігархів, а тепер ще й у коронавірусу.
Не будемо зараз вдаватись у детальний аналіз того, що воно таке насправді, цей вірус із короною та тотальний карантин — чи сама по собі чергова пошесть — випробовування та природне самоперезавантаження землі; чи штучно викликаний захід, що є найбруднішою грою глобальних світових еліт за всю історію людства задля перебудови світу й економіки по-своєму. Бо задача, навіть якщо брати до уваги просто чергову пошесть без теорії змови, виявилась надважкою для української влади.
Президенту не вдалось пригальмувати бульдозерні олігархічні процеси — протиборчі бізнесові сторони викотились із правового поля, як схрещені їжачки з пологої поляни, а це загрожує призвести до невідворотності в кореневих економічних взаємодіях.
Отже, реформи ще до карантину провалено — економіка в глибокому піке. Бізнес, виробництво карантиннозупинено, зате ломбарди й обмінники працюють. Несіть свої грошики, що на «чорний» день залишили, сюди.
Несіть і свої коштовності (а ломбарди, як і обмінники, не пустують), бо хліба вже незабаром не матимете за що купити. І це ще добре, коли є що нести на обмін. А коли немає? Мародерство може не забаритись.
У правовому відношенні суспільству проїхали розпеченою праскою по найчутливіших місцях — кримінальні провадження проти активістів і патріотів. Чого варте лише останнє — проти журналістки, активістки Майдану, колишньої депутатки Тетяни Чорновол?
Звісно, це може бути оманливим враженням, але чомусь видається, що новий генеральний прокурор наразі виглядає як середній палець Банкової, що тендітно по-жіночому показує всім невдоволеним свій останній доказ позаправової готовності. От саме такі алюзії довкола цього стабілізуючого фактора.
Чекати якихось рятівних сценаріїв Кремля уже не доведеться. Епідемія обнулила всі досягнення двох десятиліть перебування при владі Путіна. Нафта знову коштує копійки. Глобальна економічна криза видаляє, за визначенням Джона Маккейна, «бензоколонку, котра намагається видати себе за країну».
Відтак подешевшав і сам диктатор Путін. Його пропагандистська машина вже стає задорогим задоволенням, тому йому незабаром буде не до загарбницько-ідеологічних маніпуляцій зі світом.
В Україні почнуть зникати проросійські партії, проросійські телевізійні канали, пропагандисти з соціальних мереж.
Тож, може, справді, Володимире Олександровичу, повертайтесь у більш рідну й зрозумілу для вас стихію шоу-бізнесу, причому навіть не українського. Бо за такої ситуації незабаром учорашні куми — соратники Путіна — святкуватимуть зі смолоскипами день народження Степана Бандери та перекрикуватимуть навіть Олега Тягнибока у привітанні «Слава Україні!».
Так, можна заперечити, що коли країна в стані війни, то не варто ризикувати й міняти головнокомандувача. Не треба хвилюватись — Володимира Зеленського легко зможуть замінити або прем’єр-міністр Денис Шмигаль, або вже досвідчений високопосадовець печерських пагорбів — голова Верховної Ради України Дмитро Разумков.
Бо все знову залежатиме від нашої колективної єдності, адже що в нас незмінно живе — наш сильний дух. Тож «Героям слава!», а всім, хто так і не зумів зрозуміти й полюбити Україну, і насамперед першим особам — вже досить, ідіть з миром!
Тим більше, що набагато раніше, ніж ви думаєте, в нашій країні буде інша влада та інші суспільні настрої.
