За даними результатів дослідження, проведеного за сприяння ЮНІСЕФ, у 2019 році в Україні зросла кількість дівчат-підлітків, що вживають наркотики.
Загалом у світі картина теж печальна, оскільки з кожним роком кількість наркотично залежних збільшується.
Що ж це за мана така, яка охопила весь світ? Чому людям так хочеться відчути ілюзорне щастя? Звідки з’являється залежність та як її позбутися?
На ці питання вирішив шукати відповідь Херсонський академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша, який на початку грудня розпочав співпрацю з Міжнародною антинаркотичною асоціацією.
Ідея зробити моновиставу на цю тему народилася на спільній зустрічі директора-художнього керівника театру Олександра Книги з представниками МАА. Така ініціатива в українському театрі виникла не вперше, адже п’ять років тому на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка презентували документальну виставу «Останній вагон», де роль акторів виконали колишні наркозалежні. Одним із учасників тієї вистави був Андрій Скутельник — киянин, який із 13 років уживав наркотики.
Тож у МАА цього разу виникла ідея зробити моновиставу та презентувати її на сцені Херсонського театру. В основу моновистави запропонували взяти історію життя Андрія, який і написав тексти. На початку грудня 2019-го молодий чоловік спеціально приїхав у Херсон, щоб втілити в життя цю ідею, сублімуючи історію власного життя у виставу.
Історія непроста. Тато пив і бив маму, а коли малому було п’ять років, він вигнав їх з дому. Андрій жив із мамою і бабусею, яка мала інвалідність через хворобу очей. Однак, оскільки батька не було, а мама майже весь час працювала, Андрій постійно відчував себе одиноким.
Єдиною його розрадою була бабуся, яка намагалась оточити хлопця любов’ю, аж поки він не почав виходити на вулицю. Неконтрольований дорослими простір дав йому відчуття радості й свободи, адже з друзями він почував себе потрібним. А одного разу старші хлопці запропонували спробувати таблетку трамадолу. Це був перший крок до прірви, над якою згодом Андрій вчасно зупинився, за мить до падіння вниз.
«Для багатьох людей наркоманія — шприци, голки, таблетки, закладки... Насправді це симптом психологічного розладу та спадковість. Ніхто собі не дозволяє засуджувати хворого на якусь серйозну хворобу. Моя мета — показати суспільству, що насправді відчуває залежна людина, про що думає, як живе. Ідея виникла вже давно, і театр — це одна з можливостей показати проблему, про яку багато людей мовчать, показати, що вихід є. І замість того, щоб засуджувати нас, я хочу, щоб ви зрозуміли», — каже Андрій Скутельник.
«Ілюзія», прем’єра якої відбулася у Херсоні цьогоріч у січні, вийшла дуже багатошаровою та сильною, адже над нею працював заслужений діяч мистецтв України, головний режисер Херсонського театру Сергій Павлюк.
Він вважає моновистави школою, яку має пройти кожен актор, що себе поважає, адже це, на його думку, найскладніший вид театрального дійства. Тому режисер свого часу створив творчу лабораторію, де працював із акторами херсонського театру, ставлячи моновистави, які є в репертуарі.
Незважаючи на те, що Андрій не має акторської освіти та не є професійним актором, режисерові вдалося не тільки розкрити його талант, а й зробити цю історію цікавою для кожного глядача. Режисерові належить повністю художнє рішення, адже він запропонував сценографію, наситивши її необхідним реквізитом, який створив чудові метафори та вражаючі образи.
Щодо музичного супроводу вистави режисер з учасником «творчого експерименту» Андрієм вирішували спільно, оскільки Сергій Павлюк мотивував молодого чоловіка (Андрієві 32 роки) згадувати ті пісні, які супроводжували його в той чи інший період життя.
Прикметно те, що перший варіант історії був написаний Андрієм російською мовою. А режисер спонукав його у ході роботи перекладати текст українською. Завдяки цьому Андрій зазвучав зовсім по-іншому.
«Якщо ми врятуємо хоча б одну людину, яка побачить нашу виставу — ми вже свою місію виконали. Але ми докладемо всіх зусиль, щоб врятованих людей було більше», — каже генеральний директор-художній керівник херсонського театру Олександр Книга.
Виставу згодом показали на 13-му антинаркотичному таборі у Пущі-Водиці поблизу Києва. Далі організатори зробили відкритий показ для психологів та соціальних педагогів шкіл. Після цього відбулися покази для учнів 9—11-х класів кількох херсонських шкіл та планувалися гастролі й участь у театральних фестивалях. З Андрієм Скутельником театр заключив договір, і він тепер є актором театру.
