Державний КОРОНАпереворот: мертва блокада громадянських свобод українців

Хоч у протиріччях запровадженого жорсткого карантину чимало білих плям, однак усе проглядається неозброєним оком. І от уже соціальні мережі нуртують: «Зеленський вивіз з України 983 тонни масок і вже встиг скласти 4 тисячі «протоколів» зі штрафами по 17 тисяч гривень кожен за пересування вулицями без масок». Або: «Європа: дохід 2000-3000 євро, штраф — 150-300 євро. Україна: дохід 1670-4700 гривень. Штраф 17000-34000? За що ви нас так ненавидите?».

 

Ось як із цього приводу розмірковує медіа-тренер, громадський діяч Зоя Казанжи:

 

«Влада вводить обмеження і заборони, а населення на 99 відсотків НЕ РОЗУМІЄ, що можна робити, а що ні. В медіа з’явилась уже купа варіантів-пояснень заборон, а сама влада це комунікує на такому рівні, що питань виникає ще більше.

 

Коли немає тактики і розуміння алгоритму дій, починається період хаотичних рухів. І я питаю сама себе: якби не було тестів, то у нас би і досі не було епідемії?

 

Людей би лікували симптоматично, купа би перехворіла легко, або не помітивши хвороби, так? А те, що нам «пророкують» пік через тиждень, звідки знають? Може, пік буде пов’язаний якраз із більшою кількістю протестованих? Наскільки правдива статистика інфікованих, померлих та тих, хто видужав, яку нам повідомляють у щоденному режимі? Станом на зараз маємо такі факти:

 

1. Вірус є.

 

2. Імунітету немає.

 

3. Вакцини поки що теж немає.

 

4. Медицина виявилась не готовою в жодній країні.

 

Карантин — від слова «сорок», — це час, який влада відводить собі і громадянам для того, щоб контролювати епідемію і знизити рівень захворювань і, відповідно, смертності.

 

Деякі країни пішли шляхом тестування великої кількості людей. Президент Зеленський у відеозверненні повідомив, що Україна скоро матимете 10 мільйонів тестів. Потім повідомив про 1 мільйон. Насправді до нас прилетіло з Китаю 250 тисяч тестів.

 

І навіть зараз, при наявності симптомів, не всі люди навіть із симптомами проходять тестування. Принаймні про такі випадки постійно повідомляється в медіа і соціальних мережах. Отже, карантин для того, щоб усі підготувались. Тобто не йдеться про людей — йдеться про систему, яка має бути готовою до того, щоб прийняти людину у важкому стані і починати лікувати.

 

Про легкі стани не має мови — тут сидіть у самоізоляції і лікуйтеся симптоматично. Лікарі розгубилися першими. Звільнення з лікарень — не міфи. Інфікування лікарів — не фантазії. Справи в країні почали вирішувати олігархи.

 

ШВЛ закупати волонтери на гроші бізнесу. Так уже одного разу було. Тобто всі включилися в проблему вирішення проблеми. 

 

Кілька ремарок. Інформаційні технології саме зараз яскраво продемонстрували вплив на людей. Згадайте початок епідемії і кадри, де на китайських вулицях в падучій бились люди. Я більше ніде не бачила таких кадрів.

 

Або ряди трун з італійського собору, які насправді мали місце, але в 2013 році і це було — поховання сирійських біженців, які потонули біля берегів Італії. Влада пішла шляхами заборон і обмежень, часто ухвалюючи абсурдні і невмотивовані рішення». 

 

А статистика підтверджень? Вона обчислюється за різними методиками. Наприклад, якщо є чимало діагнозів, які роблять людину вразливішою до коронавірусу, і людина вмирає, то пишуть про смерть від коронавірусу. А в деяких країнах — спричинена впливом коронавірусу.

Чимало активних громадян, політиків почали називати всі ці заходи державним переворотом, який ми не помітили. 

 

Народний депутат від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко прямо стверджує про ймовірний антиконституційний переворот: «Нам треба ввести карантин на ідіотизм. Заборони від Кабміну абсолютно не логічні, погано прописані, антиконституційні.

 

Без маски вийти не можна, але масок ніде немає. Гуляти з собакою можна, а з дитиною — ні. Бізнеси закривають, а ломбарди відкривають. Хворим на коронавірус можна відвідувати аптеки, магазини, лікарні, а парки — ні. 

 

Більшість ситуацій по факту будуть залишатись на розгляд правоохоронців, а це гарантовано призведе до свавілля. Шансу не порушити у вас немає. 

 

Причому більшість із цих обмежень абсолютно не ефективні у боротьбі з епідемією. Тому тут два варіанти. 

 

Перший: основна мета цих заходів інша. Це такий неоковирний спосіб антиконституційного перевороту. Будь-який авторитаризм завжди починається з абсурду.

 

Коли не зрозуміло, яку стратегію поведінки необхідно обрати. В Україні лише у двох випадках можна обмежувати права й свободи громадян: надзвичайний стан і воєнний стан. Для цього потрібен закон, ухвалений Верховною Радою, а не постанова Кабміну. 

 

Другий варіант: просто влада хотіла щось зробити, а вийшло як завжди. Пародія на «сильну руку». Як кажуть, хто жив у країні під керівництвом 95 кварталу, в цирку не сміється». 

Відтак юристи стверджують, що з правової точки зору дії Кабміну порушують щонайменше дві статті Основного Закону (6-ту та 19-ту), а також містять склад злочину, передбачений ст. 365 Кримінального Кодексу України «Перевищення влади або службових повноважень».

 

Конституційне право називає такий вихід державного органу за межі своїх повноважень, узурпацією влади, і тому стаття 60 Основного Закону звільняє від відповідальності осіб, що відмовляються підпорядковуватись незаконним наказам узурпатора: «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази».

 

Посилання на статтю 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у преамбулі постанови КМУ є нікчемним, оскільки норми законів не можуть суперечити прямим приписам Основного Закону: «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».

 

 

Тож що виходить: шостого квітня в країні завершився заздалегідь продуманий державний переворот, під час якого неуповноважений орган державної влади обмежив наші фундаментальні права та свободи у непередбачений Конституцією спосіб, а «правоохоронні» органи почали застосовувати штрафні санкції за невиконання незаконних приписів?

 

А тим часом позачергова сесія Верховної Ради проштовхнула закон, котрий збирав останнім часом найчисельніші мітинги протестів — зняття мораторію на продаж землі. Нині ж усі протестувальники на карантині. 

 

Однак ще мають бути якісь «сюрпризи». На черзі знову декілька позачергових карантиносесій Верховної Ради. А що, надзвичайний штаб із найвищих посадовців, у тому числі й поліцейського, діє. Сценарій прописаний, кошторис виведений ще тоді, коли про коронапошесть стало відомо від китайських фахівців. Відповідальні за напрямки визначені.

 

Проте ніхто не прораховує наслідки карантину. Декотрі психологи вважають, що розпад сімей та гострі психози — це може бути найлегший із варіантів. 

 

«А тепер про «театр безпеки». Цей термін придумав Брюс Шнайєр, спеціаліст із комп’ютерної безпеки, в 2003 році. Театр безпеки — це певні заходи, що націлені на підвищення безпеки. Але за фактом мало що робиться задля справжньої безпеки, — розміроковує Зоя Казанжи.

 

— Суть концепту в тому, що в ньому йдеться про ілюзію безпеки, яку люди самі собі створюють, щоб подолати страх і паніку. Переваги театру безпеки — іноді відчуття безпеки важливіше, аніж сама безпека. Якщо потенційні жертви відчувають себе у безпеці, то вони продовжують свою діяльність, життя, запобігаючи паралічному страху. А недоліки театру безпеки — всі заходи вимагають реальних фінансових вкладень, але, за фактом, не дають жодних переваг у плані безпеки. Театр безпеки вводить обмеження чи примушує людей проходити досить специфічні процедури, які можна сприйняти як обмеження особистої свободи і недоторканності приватного життя». 

 

Важливо усвідомлювати, що театр — це віртуальна реальність. А щодо театру безпеки, то тут також не обійтись без порівняння реального з віртуальним. Намагання сьогоднішньої влади ще з самого початку вмістити зображення всієї своєї значимої діяльності у віртуальний світ викликають сумніви щодо сьогоднішньої ситуації: скільки адекватних заходів у діях влади, котрі вона запропонувала задля нашої безпеки, а скільки — з театру безпеки? Тобто яка частка ілюзій щодо того, що про нашу безпеку реально дбають? 

 

Отже, про ймовірні державні зміни, сповзання в тоталітаризм заговорили експерти й політологи, адже таке переконання вже виникло спонтанно в надрах суспільної свідомості. Бо і цей факт — медичний, очевидний без розтину.