Дивуюся і заздрю тим, —
Хоробрим і сміливим, —
Хто, повз покришок чадний дим,
І в смерті був щасливим!..
Чогось ми трохи досягли,
Але турбот багато —
І унизу, і нагорі...
Коли ще буде свято?
Чи зможем вистоять в бою
На фронті та й удома
За Україну за свою —
Чи це комусь відомо?
Співаю вічну пам’ять я
Борцям за Україну,
Тим, хто віддав своє життя
За завтра, за людину,
За гідність, за людські права,
За європейський вибір!
Прийде весна, зійде трава...
Потрібен інший вимір:
Ми кожну думку, кожен крок
Звіряти мусим з ними —
Свободи хто нам дав ковток,
Ті, хто помер святими!
А нам і далі — боротьба,
Тяжка щоденна праця
І вічна доброго сівба...
І, може, щось і вдасться...
Вадим КИЙ,
політв’язень СРСР, учасник Революції гідності Київ