Світ стривожено аналізує: після безумного знесення уряду та генпрокурора в розпал світової кризи чи, бува, не хочуть «слуги народу» добити країну дефолтом; чи не зверне новий український уряд iз прозахідного, цивілізаційного шляху і чи був сенс узагалі його (уряд) міняти?
Ну хіба що для того, аби президент Володимир Зеленський міг показати країні, як летять голови, коли є за що. Або посилити хватку за горло держави одних олігархів і послабити інших.
Ротація закулісних олігархів
Міжнародні критики Зеленського звинуватили його в ухваленні поспішних і популістських рішень. На додаток, на думку опонентів Зеленського, новий уряд має у своєму складі людей, наближених до олігархів, а також представників «старої управлінської гвардії», яких мала на меті усунути від влади українська революція.
Також посилились загальні побоювання у зв’язку зі зняттям із посади генерального прокурора України Руслана Рябошапки, дії якого загалом схвалювали закордонні спостерігачі за здійсненням реформ та західні дипломати.
У нас в одному все без змін: загальнодержавна власність та її переділ перебувають у залежності від того, холодно чи тепло цілуються різновекторні олігархи.
Просто цікаво: народу — вибори, землю (услід за всім) — мільярдерам? Чи насправді олігархи з усіх таборів сіли й подерибанили країну — фінансово й політично? Тепер відносною стабілізацією називатиметься те, як вони мирно, коли країна в затяжному стані війни, продовжуватимуть ділити владу й гроші?
Напевне, тому, коли ми чутимемо з уст «шефа канцелярії» президента, що Зеленський «щось вирішив», то будемо губитись у здогадках, що з цього приводу думає або Ахметов, або Коломойський, або ще хтось і яку вони в цьому брали участь, і яка тут роль прокремлівських інтересів.
Хоча сам Володимир Зеленський заявляв, що українські олігархи (як основні донори українських політсил. — Ред.) нібито не мають жодного впливу на уряд України.
«Їм належить 70-80% активів у цій країні.
Кожен менеджер в Україні працював на одного з них або якось пов’язаний з одним iз них. І вони наймають кращих — ми повинні це розуміти», — видав свій посил для лохів президент України в інтерв’ю тижневику Bloomberg Quint.
А зміну українського уряду Володимир Зеленський пояснив необхідністю реакції на ефективність його роботи.
«Коли ви робите такі глибокі зміни в країні, ви не можете зазнати поразки. Йдеться не про ваш особистий рейтинг, не про те, що вас можуть вигнати з влади, а про те, що в України більше ніколи не буде можливості це зробити», — заявив Зеленський.
Але що «це» — залишилось нероз’ясненим.
Опоблок підСЛУГовує?
Однак задушливі обійми з реваншистами все відчутніші. Ймовірність неофіційної коаліції «слуг народу» з колишніми «регіоналами», котрі зібрались під (зло- чи незлоякісним) утворенням «Опозиційна платформа — «За життя», все очевидніша, й дарма, що самі «слуги» заперечують такий акт взаємодії.
Принаймні альянс «Слуги народу» з «Опозиційною платформою — За життя» спростовує заступник голови парламентської фракції правлячої партії Євгенія Кравчук. Це при тому, що низку ініціатив «слуг народу» у ході голосування представники ОПЗЖ підтримували. Тобто бодай крива, але очевидна коаліція існує.
Щодо існування неформальної широкої коаліції Євгенія Кравчук сказала: «Так, я це спростовую. Я взагалі не спілкуюся з ОПЗЖ. І не бачу тут жодних підстав. А чому ми провели позачергове засідання? Ми перебуваємо в стадії розгляду земельного закону, де саме ОПЗЖ уже третій тиждень не сходить з екранів, не вимикає мікрофони й розповідає про ринок землі», — заявила народний депутат у телеефірі.
Розквіт цього підпільного консенсусу вимірюватиметься рейтингом кожної з політсил і коливатиметься разом iз ним же, рейтингом. Бо в тому, що різнокланові «екс-дони» про щось там домовились зi «слугами», сенсації немає, вона частково лише в тому, скільки зможуть протриматись ці домовленості.
Куди повернуті стрілки політичного компаса
Новий уряд уже роздає обіцянки західним партнерам України пришвидшити темп підтримуваних провідними країнами реформ, які були розпочаті попереднім керівництвом. Водночас, як вказують низка закордонних видань, відставка українського уряду разом з усуненням із посади генерального прокурора України породили побоювання щодо можливої зміни політичного курсу країни та ефективностi боротьби з корупцією.
Заміна Олексія Гончарука на посаді прем’єр-міністра на Дениса Шмигаля пояснювалась президентом Володимиром Зеленським як необхідний крок за умов неспроможності попереднього уряду зупинити занепад промисловості, зібрати достатньо податків і поліпшити рівень життя населення.
Найжорстокіше наразі виглядає ставлення до пенсіонерів. Як відомо, влада проігнорувала чергову березневу індексацію, що закріплена у законі.
Економіст Олексій Кущ дещо раніше зазначав, що індексацію відсунуть до кінця року, до вересня, замість традиційного березня.
«Березнева індексація і так забирала в пенсіонерів два місяці, майже «пенсійний ПДВ». Нинішня влада «центристів-мейнстрімників» пішла далі — вона з барського плеча «подарує» пенсіонерам лише два місяці проіндексованих пенсій. Так, між іншим, з точки зору пенсіонерів, «нові обличчя» — це приблизно чверть Гройсмана. «Комахозація» влади, пробивання вузьким чолом у три пальці, здавалося б, неприступного дна», — так економічний експерт Олексій Кущ характеризує нинішніх кадрових новачків i перспективи їх діяльності на високих владних поверхах.
А позачергове засідання Верховної Ради, де відбулася зміна уряду, Олексій Кущ охарактеризував так: «Пекло пусте. Усі біси тут».
На замовлення Путіна
На думку депутата фракції «Європейська Солідарнiсть» Ірини Фріз, ці біси — реваншисти. Принаймні вона вважає, що новий український уряд під керівництвом Дениса Шмигаля — це уряд реваншистів, який виконуватиме всі вказівки Банкової.
«Я думаю, що він (Кабмін) не може бути успішним апріорі. Тому що попередній уряд йому здав справи в жахливому стані. Це наслідок діяльності так званих технократів, які поняття зеленого не мають, як справді функціонує виконавча гілка влади. Цей уряд є урядом камікадзе, урядом реваншистів, який виконуватиме всі вказівки, які отримуватиме з офісу президента або від пана Єрмака, або напряму телефоном від пана Зеленського. І нічого для людей цей уряд не буде здатен зробити, тому що він навіть не має жодних ресурсів і розуміння того, в який спосіб має функціонувати виконавча гілка влади», — пояснила Ірина Фріз, зазначаючи, що в новому уряді немає «нових облич».
— Там усі старі насправді обличчя. Причому багато облич, які працювали ще за часів режиму Януковича, і зараз вони з’явилися при новому президенті, панові Зеленському. І що вони будуть робити, яким чином вони будуть розвивати нашу державу?» «Я думаю, що якщо цей уряд протримається довго, ми будемо говорити «Гудбай, НАТО», «Гудбай, європейська інтеграція». Тому що він налаштований... Перша заява прем’єра була про те, що вони збираються давати воду в окупований Крим. Я думаю, що нічого нового від цього уряду, крім колаборантських дій на виконання обіцянок пана Зеленського пану Путіну, очікувати нам не варто», — наголосила депутат.
За мотивами нового прем’єра Шмигаля: на старті Нью-Васюки
Отже, і новий прем’єр Денис Шмигаль, пояснюючи закордонним ЗМІ, що означає зміна уряду в Україні, заявив, що все це свідчить про те, що існує бажання здійснювати кращі і швидші реформи в Україні.
Шмигаль додав, що новий уряд України вестиме і далі обережну фіскальну політику, а також конструктивну співпрацю з Міжнародним валютним фондом та іншими кредиторами України. Однак, як указують іноземні видання, всі ці запевнення навряд чи задовольнять критиків урядових перестановок Зеленського.
У першу чергу тут висувається аргумент, що певна кількість нових міністрів українського уряду має доволі слабку кваліфікацію і досвід у плані проведення реформ, а кілька посад в уряді взагалі не заповнені, бо сильні кандидати відмовились входити до уряду Шмигаля.
Українські реформи в депресії
Представниця дослідницького центру Atlantic Council Мелінда Герінґ у коментарі ірландському часопису The Irish Times своє бачення політичної ситуації в Україні змальовує так, що їй важко сказати бодай щось позитивне щодо нового кабінету Зеленського.
«Ми не знаємо, чи Україна повертається до «старих лихих днів», проте картина виглядає понурою. Кожен реформіст і активіст в Україні, яких я знаю, перебуває у депресії», — каже Мелінда Герінґ.
Так, уже понад півроку спостерігаємо перманентний стан повного кадрового розбалансування. Спочатку Зе-верхи бадьоро замінили одних і гордились ними до діареї. Тепер, правда, з гордістю — напруга. Залишилась лише одна діарея.
Якщо глянути на свіжу соціологію, то побачимо, що наразі нічого не змінилося. Народ знову ненавидить уряд і парламент, але довіряє президентові й сподівається на нього. Попри те, що президент особисто добирав як нинішню парламентську більшість, так і вже другий поспіль уряд. Утім знову будуть погані всі, крім президента. Хоча не факт.
Це вже як заверне бізнес-група, котра породила і президента, і його партію. Стане невигідним — зіллють, немов в унітаз. І будуть торочити устами своїх посіпак, що це і є демократія і свобода в дії.
Отже, раділи 73% що знайшли в особі комічного актора ключ до вирішення всіх українських проблем, ключ до дверей, за якими свобода. Чомусь переважна більшість українських виборців вирішила, що «наше всьо» саме в цьому ключі, тобто пасивному предметі, котрим просто користуються.
