Романові Шухевичу судилося стати на чолі визвольної боротьби українського народу в дуже важкий час — у період Другої світової війни, розгулу сталінщини, перерозподілу світу, де Україні відводилася роль колонії. Причому боротьбу доводилося вести на два фронти, проти двох потужних, агресивних тоталітарних систем — радянської та німецької.
Народився Роман Шухевич у Львові 30 червня 1907 року в патріотичній родині, з якої походять багато видатних діячів: священників, науковців, військових і політиків.
У 1925 роцi він закінчив Львівську академічну гімназію, а у 1932 року. — дорожне відділення Політехнічного інституту.
У 1928-1929 роках Романа призвали на військову службу до польської армії.
З молодих літ Роман Шухевич удосконалював себе фізично у пластових гуртках, брав участь у багатьох спортивних змаганнях. Він також майстерно володів музикою і співом.
У 1930 роцi Шухевич одружився з Наталкою Березинською. Будучи гімназистом, познайомився з командиром УВО Євгеном Коновальцем і став членом УВО. У 1933-му Романа Шухевича призначили бойовим референтом у Проводі ОУН. У цей час польська поліція проводила масові арешти патріотичної молоді, в тому числі арештували Романа і відправили його в концтабір Береза Картузька.
Під час суду на «процесі Степана Бандери» його вина не була доведена і він отримав три роки тюрми. У січні 1937 року вийшов на волю, а вже у 1938 роцi перебрався на Закарпаття, де брав участь у розбудові Карпатської Січі, в боротьбі з угорцями за Українську державу.
Із падінням Польщі у 1939 роцi Роман Шухевич переїздить до Кракова у розпорядження Проводу ОУН. Під його безпосереднім керівництвом відбувалися військові вишколи і підготовка старшин для майбутньої армії.
Він брав участь у ІІ Великому зборі ОУН в Кракові у квітні 1941 року. В цей час Провід ОУН домовився з верховним німецьким командуванням про вишкіл двох українських куренів для майбутньої армії під кодовими назвами «Нахтігаль» (Соловейко) і курінь «Ролянд». Роман Шухевич був сотником куреня «Соловейко» і з боку ОУН відповідальним за весь курінь.
Після вишколу у червні 1941 року курінь «Соловейко» переїхав до Ряшева, а з початком військових дій Німеччини проти СРСР бійці разом iз німецьким військом просувалися на схід українською територією. Вранці 30 червня бійці вступили першими у Львів і, розділившись на групи, захопили стратегічні об’єкти Львова: залізничну станцію, електрівню, радіостанцію, пошту і собор Святого Юра.
Маючи підтримку вояків українського куреня, ОУН (б) 30 червня проголосила Акт відновлення української державності. Ця подія з радістю була сприйнята українським народом і через радіостанцію розповсюджена на увесь світ.
Роман Шухевич пережив у Львові особисту трагедію, бо серед замордованих у тюрмі на вул. Лонського упізнав труп свого брата Юрка.
Німецьке командування негативно поставилося до проголошення незалежності України і пропонувало цей захід відкласти на майбутнє. Але бандерівське крило ОУН, зважаючи на антиукраїнську політику німців під час проголошення Карпатської України, вирішило випередити події.
Як відомо, Адольф Гітлер вважав, що Україна має стати колонією і постачати Німеччині робочу силу, зерно, корисні копалини та ін.
Після п’ятиденного перебування у Львові бійці куреня вирушили з боями на схід через Тернопіль, Проскурів (тепер Хмельницький) до Вінниці.
Уже на початку липня німецька влада арештувала Степана Бандеру, Ярослава Стецька і весь тимчасовий уряд і вимагала відкликати Акт Незалежності. Керівники ОУН відмовились, тому їх запроторили в концентраційні табори.
Коли Роман Шухевич отримав цю інформацію, то написав рапорт німецькому командуванню про те, що ці курені продовжать боротьбу тільки після звільнення наших керівників. Тодi курінь роззброїли і вояки були відправлені на Білорусь на охорону доріг і залізниць. На початку 1943 року бійці куреня повернулись у Львів. Роман Шухевич пішов у підпілля і повністю присвятив себе збройній боротьбі.
Усередині 1943 року на ІІІ Надзвичайному великому зборі ОУН Романа Шухевича затвердили головою бюро Проводу ОУН та призначили головним командувачем УПА.
Роман Шухевич був одним з ініціаторів створення в 1944 році Української Головної Визвольної Ради (УГВР). На цьому зборі за пропозицією Романа Шухевича було прийнято багато демократичних програмних документів.
Як мудрий політик, Роман Шухевич виступав проти будь-яких контактів із німцями, бо гітлерівська Німеччина залишилася непримиренним ворогом української державності. Того ж року він зініціював переговори у Львові з представниками польського підпілля, аби погасити українсько-польський конфлікт.
За його рішенням проводилися рейди відділів УПА на територію Чехословаччини у 1945-1947 роках і в Західну Європу, що відбулися в 1947 роцi.
Таким чином народи світу дізнавалися про більшовицькі злочини проти українського народу, також на Захід переправлялась інформація про революційно-визвольну боротьбу українського народу за свою незалежність.
Роман Шухевич як досвідчений стратег і керівник військовим підпільним рухом в Україні вів безкомпромісну боротьбу впродовж семи років (1943 —1950). Більшовицька імперія на найвищому державному рівні готувала і створювала оперативні групи для ліквідації головного збройного підпілля, його командира і соратників.
Та тільки 5 березня 1950 року на конспіративній квартирі в с. Білогоща під Львовом, оточений і поранений у бою, Роман Шухевич, щоб не потрапити живим до рук ворога, пустив собі кулю в скроню.
2009 року до 100-річчя від дня народження Роману Шухевичу присвоєно звання Героя України.
Волинь в огні, йдуть курені до бою,
про боротьбу запеклу знає світ.
Він керував святою боротьбою
Сім років ще, сім надтривожних літ.
З поезії С. Сердюка.
Ігор ОЛЕЩУК
