Прем’єр-міністр Олексій Гончарук, побувши реформаторською маскою президента Володимира Зеленського, незабаром може стати вільним.
Принаймні хоча б через те, що в нього нерви на межі.
Однак поширені чутки, що Гончарук удруге в поточному році написав заяву про звільнення, сам прем’єр-міністр і спростував.
Різні джерела натякають, що він нібито роздратований ситуацією, в котрій ЗМІ публічно розглядають кандидатуру для його можливої заміни, а президент не лише не захищає свій Кабмін, а й не заперечує розгляд альтернативних кандидатур.
Тягар вибору
Щоправда, така доля, такі перипетії, круговерті, струси й стреси переслідують усіх без винятку, хто перебував на верхніх щаблях влади. Чому для Гончарука має бути виняток?
Утім «УМ» уже прогнозувала, що слідом за екскерівником офісу президента Андрієм Богданом чемоданний настрій може захопити і прем’єра Олексія Гончарука.
Нічого особистого — просто політика й змагання олігархату за вплив на президента, на економічний вектор країни, а відтак — спроби керувати процесами в країні задля власного добробуту.
Власне, для багатьох на владних пагорбах Києва вже очевидно, як ослабли позиції Гочарука після приходу Андрія Єрмака на посаду глави офісу президента. Скажімо, хоча б тим, що Андрій Богдан нібито підтримував починання нинішнього прем’єра значно більшою мірою.
Останньою з останніх крапель терпіння Гончарука називають зустріч президента Володимира Зеленського з міністром юстиції Денисом Малюською та бізнесменом Ігорем Коломойським, де президент страшенно розкритикував міністра.
Така образлива реакція невипадкова, бо до приходу в уряд Денис Малюська разом з Олексієм Гончаруком працював у BRDO/World Bank Group, тому його вважають людиною, котра близька до прем’єра.
І якщо вже говорити прямо про те, хто може замінити Гончарука, то незважаючи на ажіотаж довкола перемовин президента зі старожилом української політики Сергієм Тігіпком, кому й ліплять прем’єрство в чинному уряді, все ж в оточенні президента того, хто зможе виконувати обов’язки прем’єра, вбачають у кандидатурі віце-прем’єра Дениса Шмигаля. Наразі вишукуються юридичні механізми. Відтак у Кабміні може оновитися вплив Ріната Ахметова, бо Шмигаля вважають саме його людиною.
Тягар сумнівів
Не виняток, що таким чином (посиленням позицій людей Ріната Ахметова на вершинах влади) впроваджується план зриву однобокого компромісу між суто пропутінською Москвою та оточенням українського президента.
Адже не секрет, що Кремль не такий монолітний, як хоче здаватись, і там існують різновекторні настрої. Хоча наївно було б думати, що, програючи країну і в шахи, і навіть у «Чапаєва», можна наверстати, сівши за карточний стіл з Ахметовим. Перехрестіться, безумні! Шпильовий здає!
Нагадаємо, 17 січня 2020 року прем’єр-міністр України Олексій Гончарук уже писав заяву про відставку і передав її президенту на підпис. Однак не варто забувати, що, згідно з Конституцією України, заяву про відставку прем’єр-міністр подає до Верховної Ради, а не президенту України.
Чи матиме якесь вирішальне значення таємна зустріч в ресторані у неділю, 1 березня, увечері глави офісу президента Андрія Єрмака та прем’єр-міністра Олексія Гончарука? Навряд чи.
Спікер парламенту Дмитро Разумков заявив, що на позачерговій сесії Верховної Ради — 4 березня,— що її вимагає президент Володимир Зеленський, питання відставки Олексія Гончарука не розглядатиметься.
Але розбір польотів, як наміри кадрових змін в уряді, буде. І серед питань порядку денного, за словами голови ВР, стоять звіти керівників силових відомств — МВС, СБУ, ГБР, НАБУ та офісу Генпрокуратури.
Це вказує на ймовірну низку кадрових зачисток глав саме цих відомств. За інформацією декотрих джерел, це наміри глави ОП Андрія Єрмака.
Озвучені декотрі прізвища на важливих напрямах. Наприклад, на заміну генпрокурору Руслану Рябошапці розглядають кандидатуру Сергія Іонушаса, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, однак в ОП немає однозначної згоди щодо цього.
Також уже вирішене питання щодо створення міністерства окупованих територій, яке може очолити юрист Олексій Рєзніков, а також Держкомвугілля, яке, ймовірно, курируватимуть менеджери ДТЕК Ріната Ахметова.
Поінформовані джерела свідчать, що співбесіди проводять глава ОП Андрій Єрмак та перший помічник президента Зеленського Сергій Шефір, причому перший просуває інтереси Ахметова, другий — Коломойського. Зеленський навіть не завжди присутній на цих співбесідах.
Тягар невизначеності
Як повідомляють деякі ЗМІ, в минулу п’ятницю президент викликав Олексія Гончарука для «душевної» розмови й серед інших питань він намагався з’ясувати позицію уряду щодо заміни глав трьох енергокомпаній, включно з Центренерго, що ним управляла довірена особа Ігоря Коломойського.
За словами джерел в офісі президента, Володимир Зеленський повідомив, що Коломойський украй невдоволений цими кадровими змінами й поцікавився причинами, що змусили прем’єр-міністра Олексія Гончарука їх здійснити.
У відповідь Гончарук нібито заявив, що йому не зрозуміла генеральна лінія: то ми боремося з Коломойським, то ми не боремося, то ми покращуємо стосунки з МВФ, то ми їх псуємо.
Правди ніде діти. Міжнародному співтовариству тонкощі процесу та різні правові заморочки вже глибоко фіолетові. Усі розуміють: те, що відбулось і відбувається в Україні — поза правовим полем, котре покинули всі без винятку. І процес може бути введено в якісь рамки лише через домовленості, котрих необхідно дотримуватись, тим більше, якщо вони досягаються у муках та на краю прірви.
