Так збіглося, що в дні пам’яті Героїв Небесної сотні полтавська громадська активістка й художниця Юлія Петушинська передала до краєзнавчого музею імені Василя Кричевського власну картину, з якої в образі Енея на нас дивиться майданівець і учасник АТО з Полтави Антон Цедік (хлопець мав на фронті позивний «Еней»).
Будучи молодою людиною із загостреним почуттям справедливості, під час Революції гідності Антон подався на Майдан до Києва й попри те, що був у самісінькому епіцентрі буремних подій, тоді лишився неушкодженим.
Коли ж розпочалася війна на сході України, полтавець вступив до лав добровольчого батальйону «Донбас», брав участь у визволенні міст Лисичанськ, Попасна Луганської області.
Під час Іловайського котла частина батальйону «Донбас» потрапила в оточення. Антон не міг залишити своїх побратимів... І коли 29 серпня 2014 року вони виходили так званим «зеленим» коридором на автомобілі КрАЗ, його розстріляли бойовики.
Антону Цедіку було всього 27 років... Посмертно він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Полтавська патріотка Юлія Петушинська також була активною учасницею Євромайдану в столиці.
«Не можу без сліз згадувати ті події, — зазначила вона. — І, знаєте, якби ми тоді, стоячи на Майдані, знали, що на сьогодні матимемо те, що маємо, то, напевно, не повірили б. Бо це найгірше, що могло статися. Думаю, учасники Революції гідності не мають сумніву в тому, що Майдан вистояв, але не переміг.
І сталося це, на мій погляд, тому що хтось на ньому переслідував загальносуспільні інтереси, а хтось — особисті, кишенькові. Не секрет, перемогою Майдану скористалися ті, хто прагнув дорватися до влади й використовувати її у власних цілях».
А от картину, на якій Антон Цедік постав в образі Енея, художниця написала для виставки, присвяченої 250-літтю з дня народження засновника нової української літератури Івана Котляревського. Зауважує: ідейним натхненником цієї роботи став голова Полтавської обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко.
«Я не ставила за мету добитися стовідсоткової портретної схожості. Для мене головним було створити образ мужньої, самовідданої людини, готової на самопожертву заради своєї Батьківщини. І під час роботи мені навіть здавалося, що хтось водив моєю рукою», — зізналася Юлія.
Мати загиблого воїна — Ольга Цедік — подарувала музею книгу спогадів про сина. «Дуже вдячна художниці за цю роботу, — сказала вона. — Картина надзвичайно виразна, а погляд сина неначе проникає в душу. Дуже хочеться, аби в нашій країні відбулися нарешті зміни на краще, щоб жертви наших дітей були недаремними».
За словами завідувачки науково-дослідного відділу новітньої історії краєзнавчого музею Валентини Клочко, картина знайде місце в експозиційному відділі «Полтавщина за роки незалежності України». «Антон Цедік дивитиметься на нас своїми чистими очима. Без таких людей, як він, Україна була б іншою. Вони дали нам надію», — наголосила пані Валентина.
