Про знахідки Трипілля та їх відкривача: у Національному музеї історії вшановують археолога Вікентія Хвойку

У Національному музеї історії України (НМІУ) відкрився виставково-освітній проєкт «Археологічні світи Вікентія Хвойки». Щойно минуло 170 років від дня народження цього видатного дослідника археологічних пам’яток і талановитого художника. Його відкриття лягли в основу першої наукової концепції історичного розвитку землеробського населення Середнього Подніпров’я від кам’яної доби до епохи Середньовіччя. Вікентій Хвойка відомий як археолог, що відкрив яскраву й неповторну Трипільську культуру на території України. 

Для відділу археології Національного музею історії України ця виставка знаменна також тим, що саме Хвойка був одним із засновників та першим головним зберігачем НМІУ, який тоді називався Київський художньо-промисловий і науковий музей. До уваги відвідувачів пропонуються оригінальні документи та акварельні малюнки Вікентія Хвойки. 

Під час кураторської екскурсії Марини Стрельник відвідувачі музею довідалися про життєвий шлях науковця та ознайомилися із цікавими речами з розкопок видатного вченого. Нині вони прикрашають постійну експозицію музею.

У серпні 1893 року Вікентій Хвойка на вулиці Кирилівській у Києві відкрив Кирилівську пізньопалеолітичну стоянку. Кураторка виставки ділиться цікавими деталями. «Під час перших розкопок на Кирилівській стоянці Хвойка знайшов кістки. Він показав знахідки Володимиру Антоновичу , і саме той визначив їх як кістки мамонта. А також порадив Хвойці досліджувати цю стоянку, що той і зробив. Під час розкопок поширилися чутки, начебто кістки, знайдені на вулиці Кирилівській, є цілющими. Люди прямували до цієї стоянки, щоб і собі взяти таку знахідку, що ніби може допомогти вилікуватися. Тож Вікентію Хвойці довелося встановити охорону навколо території, де велися розкопки. Крім знарядь праці, було знайдено рештки жител», — розповідає Марина Стрельник. 

У 1895—1896 роках на київських пагорбах над Подолом Хвойка дослідив поселення невідомої досі землеробської культури мальованої кераміки, яка пізніше отримала назву трипільської. Значним був внесок Вікентія Хвойки й у вивчення періоду раннього залізного віку. Він досліджував скіфські старожитності, зокрема, кургани біля сіл Оситняжка на Київщині, Вовківці на Сумщині, Акютинці на Полтавщині, Райгород, Пруси на Черкащині та інші. Він першим звернув увагу на Пастирське, Мотронинське (Черкащина) та Ново-Будківське (Сумщина) укріплені скіфські городища.

Продовжуючи активні пошуки, археолог знайшов слов’янські пам’ятки VІ–VІІ ст. на Пастирському городищі, а також слов’янський могильник літописних сіверян (VІІІ–ІХ) біля села Броварки Полтавської обл. Неабиякий інтерес у Вікентія Хвойки викликало дослідження давньоруських пам’яток: він розкопував Київ, Білгород, Витачів, Шарки, Безрадичі. Велику увагу науковець приділяв також збереженню та популяризації здобутих матеріалів.

Вікентій Хвойка — автор понад 36 друкованих праць, дійсний та почесний член багатьох наукових товариств, активний учасник археологічних з’їздів. «Значною заслугою дослідника стала розробка періодизації та історичної послідовності ранньослов’янських культур, а також ідея автохтонності українського населення, які актуальні й зараз», — наголошує кураторка виставки Марина Стрельник.