«А ви частіше слухайте радіо — там гарна українська мова», — повторював нам викладач. Зараз я не радила би цього учням.
Бо саме на радіо- і телеканалах мова здебільшого спотворена, збіднена, насичена канцелярськими штампами. Боляче чути, як диктори, журналісти відверто калічать українську мову.
Калька з російської, суржик, незграбна побудова речень вже стають нормою і на каналах, які вважаються проукраїнськими, зокрема на тому ж Українському радіо.
Ось таких «перлів» назбирала десь за кілька днів: одягати взуття, в’язати шерсть, бачити його бачення, підсумовувати підсумки, фантастичні фантазії, мешкаючі мешканці, розпочати початок, протестуючі протестувальники. Часто забувають, що в українській мові собака і біль — чоловічого роду, а неділя і тиждень, вдача й удача, шкОда й шкодА мають різні значення. Через неправильний наголос часом навіть важко зрозуміти слово: тОркатись замість торкАтись.
Чомусь усіх осіб вирішили називати особистостями. Утім вираз «скандальна, кримінальна особистість» є недолугим, бо особистість — це визначна особа. Ще б мусили знати, що облік — не вигляд, а бухгалтерський термін. Тоді як короткозорість — вада зору, а не далекоглядність, довжина — не протяженність. Російське слово «навоз» звучить на РадіоНВ в азаровському перекладі як «навіз».
А найбільших знущань зазнають числівники. Чого вартий вислів «дев’яностеро чоловік»!
І таких прикладів відвертої наруги над українським словом — безліч. Що це? Недбалість, лінощі, неповага до слухачів? Ці «особистості в якості журналістів» (один із поширених виразів) вивчали українську бодай у середній школі, можливо, й українську книжку до рук брали. Утім брутальне ставлення до державної мови вважаю свідомим прагненням показати її недолугість; навіть якщо це й елементарне невміння формувати нею свою думку. І саме таку нібито українську мову нав’язується мільйонам радіо- і телеслухачів.
Стало правилом запопадливо переходити на російську з гостем канала або радо погоджуватись на його: «А можно я?» На «112-му» чи Радіо НВ гість може розмовляти гарною українською, а журналіст — вперто російською.
Дуже модно стало рясно пересипати свою мову англійськими слівцями. І тому, для прикладу, температуру вже не вимірюють, а скринять (точніший результат, певно). Не думаю, що іноземна цих англофілів досконала, а ось похизуватись її знанням ну дуже вже хочеться. Українська мова зазнає великих втрат через нехтування саме їй притаманними термінами і виразами, а постійне калькування російської призводить до втрати мелодійності та збіднення.
Одна iз запекліших битв на фронтах гібридної війни точиться саме на мовному. Ганебно свідомо калічити українську мову. Це злочин, яким, як писав Іван Франко, ці люди хочуть «показати її неспосібність до літературного розвитку».
Сьогодні активізувались як відверті ненависники українського слова, так і ті, котрі вже майже 30 років закликають зважено і помірковано (за Кравчуком) вирішувати мовне питання. Чую поблажливе: «да какая разніца?». Та чому ж тоді так агресивно захищають мову окупанта рускіє, рускогаварящіє і ті, кому «всьо равно»? Нам уперто нав’язують думку, що в час війни не до мови. Тобто, відмовтеся від рідної мови заради збереження держави. Але ж якої, російської?!
У яких тільки гріхах не звинувачують нині українське слово! Виявляється, «смертельну небезпеку» Україні несе саме українська мова. Ніби вона винна і в загарбанні Криму російськими окупантами, і в антидержавних заколотах сепаратистів. А щоб «сшить страну», українська мова повинна зникнути? Нині їхнiй козир — про російськомовних, які стояли на Майдані і воюють на сході. І кричать про це найголосніше ті, які і не стояли, і не воюють.
Час від часу депутати-українофоби порушують у ВР питання про скасування мовного закону. Хоча, всупереч мовному законодавству, права українців постійно порушуються. Нещодавно зі мною відмовилися спілкуватись українською в магазині «Ватсон», мотивуючи це тим, що в них «так нє прінято». На відміну від росіян, які мешкають в Україні і мові яких не загрожує зникнення, наше мовне середовище звужується до родинного кола.
Обурює заява продюсерки серіалів на «1+1» Олени Єремєєвої, що українська мова годиться лише для зйомок комедій. Це відверто расистське висловлювання про меншовартість української мови попри те, що Україна здавна славиться своєю піснею й поезією.
Незабаром День рідної мови. І лунатимуть солодкі слова про «солов’їну та калинову» вбраних у вишиванки «патріотів». Та, покинувши сцену чи студію, немало з них із полегшенням перейдуть на «общєпрінятий».
Мова — найкоштовніше багатство нації, її захисний пояс. Мусимо затямити, що хибні, кальковані, казенні вислови, які тиражуються в інформаційному просторі, спричиняють умертвлення нашої мови. Тож маємо постійно заглядати в її словникову скарбничку. Українська мова, що постраждала від примусового зближення з мовою колонізаторів, важко загоює страшні рани на своєму тілі. Тому вона потребує активного та безкомпромісного захисту. Це наш останній рубіж!
Зоя ШАЛІВСЬКА
Конотоп, Сумська область
