Особливості постіндустріальної епохи: як зберегти здоров'я опорно-рухового апарату школярів

Кафедра фізичного виховання, спорту і здоров’я людини Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського підготувала практичну і лаконічну програму оздоровлення для сучасних дітей, позбавлених можливості повноцінних фізичних навантажень.

 

 

Спосіб життя в постіндустріальних умовах накладає відбиток не тільки на добробут і рівень життя.

 

 

Він також сприяє розвитку специфічних хвороб, — «хвороб розвиненого суспільства», викликаних численними технічними та інформаційними революціями останніх століть.

 

 

Технічний прогрес призвів до того, що замість мускульної роботи, яку доводилося виконувати людству протягом сотень тисяч років своєї еволюції, сучасним мешканцям як міст, так і сіл, в основному, доводиться виконувати роботу оператора, який керує складними технологічними процесами. Роботу, не пов’язану з м’язовими навантаженнями.

 

Інакше кажучи, в своїй основній масі ми вже не даємо на власний опорно-руховий апарат достатнього фізичного навантаження, обов’язкового протягом усієї відомої попередньої людської історії.

 

Згідно з ученням французького академіка Жана-Батиста Ламарка, органи і частини будь-якого життєздатного організму, піддані посиленому фізичному навантаженню, зміцнюються і ростуть.

 

А органи і частини організму, які не отримують достатнього навантаження протягом довгого часу, зменшуються і з часом редукуються.

 

За ілюстрацію доречно навести морських крабів: їхні клешні мають однакову генетику, однак, залежно від виду навантаження (розчавлювання чи колупання), з часом формують різні розміри і зовнішній вигляд.

 

Та клешня краба, яку краб задіює для роздавлювання — потужна, велика і міцна. Та ж, що використовується для колупання, — тонка, точна і моторна. На цьому прикладі добре відстежується, як фізичні навантаження, залежно від їх інтенсивності й різновиду, впливають на функції і зовнішній вигляд живого організму.

 

Таке трапляється, незважаючи на абсолютно ідентичну генетику і первісну морфологію. Те саме відбувається й з людьми: якщо навантаження на певні групи м’язів недостатні, ці м’язи значно слабшатимуть, їх розвиток пригальмується.

 

Але для людей подібні тенденції більш небезпечні через те, що ми — прямоходячі істоти. Особливості анатомічної будови тіла людини вимагають для підтримки вертикальної позиції хребетного стовпа наявності потужного м’язового корсету. 

 

Віддавна один із глибоких м’язів спини називається «м’яз, що випрямляє хребет». У ті часи, коли людям доводилося займатися м’язовою роботою, у них практично не траплялося проблем із функціональним станом хребта, адже цей м’яз був достатньо розвиненим практично у всіх.

 

Але у сучасних людей, які не мають достатнього фізичного навантаження на «м’яз, що випрямляє хребет», він не виражений такою мірою, що створює передумови для розвитку деформації вертикально розташованого хребта.

 

Визначити наявність такої проблеми у себе дуже просто: якщо ви можете промацати між лопатками кістки хребта замість потужної мускулатури, отже, атрофія глибоких м’язів спини торкнулася і вас.

 

Через недостатній розвиток глибоких м’язів спини порушується механізм динамічної стабілізації хребта, адже м’язи, що оточують хребет, можна порівняти з розтяжками, які утримують щоглу на кораблі.

 

Якщо таких розтяжок недостатньо, то щогла може впасти або зламатися. Те саме відбувається і з хребтом. Якщо недостатньо розвинені глибокі м’язи спини, в хребті як запасна система стабілізації з’являються «фігури жорсткості» — ферми, тобто постійні підвивихи.

 

Це схоже на просторову конструкцію опор ліній електропередач або на щоглу баштового підйомного крана, де стабілізація не має динамічних можливостей, а побудована на особливостях конструкції — «фігурах жорсткості».

 

До вичерпання межі своїх компенсаційних можливостей ця система стабілізації функціонує, але, як тільки цієї межі досягнуто, виникають постійні деформації хребта, що проявляються і в порушенні геометрії хребетного стовпа, і в постійному стисненні нервових корінців, розташованих між тілами хребців.

 

Ці деформації стають із часом звичними і призводять до асиметричних навантажень на зв’язки хребта і на ядра міжхребцевих дисків. А це призводить до розвитку хронічних «корінцевих» синдромів та появи гриж міжхребцевих дисків.

 

Останнім часом американські (та й не тільки) лікарі-вертебрологи все частіше говорять про вертеброгенне походження багатьох захворювань. Звичним поняттям у медицині став «вертебро-кардіальний синдром».

 

Тому величезне число вертеброгенних хвороб ми пропонуємо узагальнено називати «вертебро-соматичними синдромами».

 

Вже існує навіть базова таблиця, популярна у лікарів-вертебрологів, де показано, які саме хвороби розвиваються при підвивихах у хребті залежно від локалізації підвивиху.

 

«Велика медична енциклопедія» стверджує, що такі зміни в хребті починаються в організмі людини ще в молодшому шкільному віці.

 

Причина цього явища криється в тому, що в періоди першого і другого «витягування» (періоди особливо бурхливого росту дитини) розвиток кісткового скелета значно випереджає розвиток скелетної мускулатури. Як наслідок, хребет дитини може легко деформуватися, якщо не проводити спеціальних профілактичних заходів.

 

Такі профілактичні заходи насправді необхідні практично для кожної сучасної людини, яка живе в індустріальному або постіндустріальному суспільстві, особливістю якого, крім безлічі інших, є проблема тотального дефіциту вільного часу.

 

Саме дві ці проблеми допомагає вирішити доволі зрозуміла навіть для не надто посвячених у тонкощі фізики і біології розробка, яку сьогодні починають впроваджувати, поки що на рівні експерименту в українських школах. 

 

Ще в середині 90-х років український учений винайшов спосіб проведення профілактики деформації хребта, на яку витрачається кілька хвилин. Займаючись фізичними вправами певним способом, усього за одну хвилину щоденних занять можна повністю усунути сколіотичне викривлення хребта.

 

Особливо це винахід підходить для школярів і молоді, у котрих триває ріст. Але загалом він корисний для всіх активних людей, які не мають часу і бажання страждати розладами внутрішніх органів, викликаними стисканням нервових корінців у місцях ситуативної деформації хребта. 

 

Як відомо, знаменитий Гіппократ починав лікування з того, що самостійно усував пацієнтам подібні деформації в хребті. Він навіть дав таким деформаціям спеціальну назву — «парартремата».

 

Позбутися сколіозу, його ускладнень і неправильної постави сьогодні можна самостійно при застосуванні спеціально створеної конструкції — тренажера «Горбунок», який винайшов для власного самолікування київський лікар, кандидат медичних наук Олександр Федорич.

 

Тренажер запатентований в Україні і за кордоном. Тисячі людей уже випробували його позитивний вплив на власне життя. Коли у світі з’явилася рафінована і концентрована їжа, людям довелося звикнути до користування зубною щіткою, щоб зберегти власні зуби.

 

Тепер, для повноти якості життя, варто також користуватися ще й способами захисту власного хребта. Оригінальний сучасний тренажер «Горбунок» виконаний із металу. Він розбирається для зручності транспортування і зберігання.

 

Тренажер безпечний і корисний для людей всіх вікових груп, оскільки в його конструкції враховані всі особливості біомеханіки тіла людини.

 

Наиаля ДОБРОВАЬСКА