Фішка на зеленому: як Зе-команда намагається легалізувати гральні заклади

Команда президента України Володимира Зеленського намагається виконати передвиборчу обіцянку кандидата Зе — вивести з «тіні» гральну індустрію в Україні, яка, як вважають, є однією із найприбутковіших тіньових галузей.

 

Утім новий законопроєкт, ухвалений у першому читанні, лише частково врегульовує ситуацію, залишаючи поза увагою соціальні проблеми, наприклад, значне поширення ігроманії серед пересічних українців, а також поширення онлайн-казино, яких наразі прикривати не планують.

 

 

Відповідальність і контроль

 

Верховна Рада України голосами 260 народних депутатів ухвалила за основу законопроєкт про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор. Сталося це через місяць після того, як в Україні майже чи не за одну ніч влада закрила 5,3 тисячі нелегальних ігрових закладів.

 

Виконували вказівку вітчизняні правоохоронці, які вважаються головними «кришувальниками» нелегальних казино. Така ситуація, що поліція сама закрила власні гральні заклади, викликала у суспільстві певну іронію, що вилилася у величезну кількість мемів.

 

Але хоч як би там було, новий документ запроваджує систему ліцензування, при цьому розмір плати за ліцензії буде залежати від виду гри, кількості обладнання і місця розташування салону. Встановлюються жорсткі вимоги до фінансового стану організаторів азартних ігор  — аби гарантувати виплати виграшів.

 

Покарання за порушення будуть драконівськими. Наприклад, штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів очікує за одне лише прийняття ставки в лотерею від особи, яка не досягла 21 року.

 

Передбачено суворі обмеження до операторів, які не зареєстровані в Україні і взагалі не мають ліцензії: від 30 до 300 неоподатковуваних мінімумів, а також позбавлення волі від 5 до 12 років з конфіскацією грального обладнання та приміщень. 

 

Каратимуть — за бездіяльність — і поліцейських, які вчасно не ліквідували порушення, їм «світить» від 7 до 10 років. Кількість ліцензій буде обмеженою, а розмір плати за них визначатиметься за результатами електронних аукціонів.

 

Цікаво, що законопроєкт, який нардепи підтримали наприкінці минулого тижня, практично нічим не відрізняється від варіанта, який вони ж відхилили місяцем раніше, 19 грудня. Тоді, як ми пам’ятаємо, законопроєкт не набрав потрібної кількості голосів, за нього проголосували лише 213 депутатів, і документ було відправлено на доопрацювання. 

 

«Законопроєкт, ухвалений 16 січня, на 99,9% ідентичний із грудневим варіантом, — цитують президента Української асоціації ігрової індустрії Ірину Сергієнко. — Єдині зміни — це те, що підвищили вік гравців, що, безумовно, є позитивним моментом, — а також змінили вимоги до розміщення букмекерських пунктів. У самому тексті законопроєкту є як плюси, так і мінуси. Ми позитивно оцінюємо сам факт, що є політична воля і є єдність у правлячій партії з приводу того, що ігровий бізнес необхідно легалізувати. Але для того, щоб законопроєкт став життєздатним, Раді належить дуже серйозно попрацювати задля внесення правок».

 

На думку Сергієнко, якщо законопроєкт ухвалять у його нинішньому вигляді, то ймовірність детінізації ринку і надходження іноземних інвестицій буде досить невисокою. 

 

Білі плями законопроєкту

 

Ініціатори закону вважають своє дітище практично бездоганним.

 

«Ця редакція законопроєкту є оптимальною з точки зору інтересів держави, громадян і бізнесу. Ми вводимо принцип відповідальної гри і дозволяємо грати тільки після 21 року. Таким чином чітко регламентуємо відповідальність бізнесу за провокацію і сприяння ігровій залежності», — сказав голова підкомітету з питань організації та оподаткування грального бізнесу Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Олег Марусяк, додавши, що запроваджуються жорсткі норми на рекламу азартних ігор, кримінальна відповідальність за проведення азартних ігор без ліцензії, обмеження на розташування гральних закладів на вулицях міст. Зали ігрових автоматів будуть розміщені тільки в готелях категорії 3, 4, 5 зірок.

 

«Що стосується лотереї — вони будуть тільки класичними. Не буде ніяких залів миттєвих лотерей, під які маскуються гральні заклади. Забороняємо вести гральний бізнес юридичним особам, кінцевий власник яких є резидентом держави-агресора. Фінансова сторона — до бюджету від грального бізнесу, за нашими підрахунками, надійде за перший рік від 2,5 до 4 млрд грн, які підуть на підтримку медицини, культури і спорту», — додав Марусяк.

 

«Те, що в законі ми прописали «три зірки», не означає, що кожен тризірковий готель вже може розміщувати казино. Повинна бути комісія. Вона видає окремий дозвіл на конкретне приміщення, у залежності від того, чи воно відповідає нормам», — пояснив позицію Зе-команди голова провладної фракції «Слуга народу» її керівник Давид Арахамія.

 

Арахамія наголошує: важливий момент, що законотворці підняли допустимий вік гравця від 18 до 21 року. А також те, що вони заборонили рекламу закладів, дозволивши тільки вивіски, — і розробили механізм обов’язкової ідентифікації гравця. Як це буде відбуватися, поки не говорять, але схоже практикують у багатьох європейських країнах.

 

«У Швеції як постійні, так і тимчасові гравці мають особистий номер ідентифікації. За ним також зареєстровано домашню адресу і відомості про доходи. Це важливий момент», — цитують ЗМІ представника компанії ігрового бізнесу зі Швеції Аріо Мансурі.

 

Автори законопроєкту стверджують, що врахували питання протидії ігрової залежності та допомоги сім’ям лудоманів. Єдине, з чим поки немає визначеності, — вартість ліцензії. Конкретних сум депутати поки не називають, а це найбільше турбує учасників гральної галузі.

 

«Ціни повинні бути високими, але економічно обґрунтованими і справедливими», — вважає голова Всеукраїнського об’єднання роботодавців галузі відпочинку Ігор Макієвський. Перехідний період після остаточного ухвалення законопроєкту у другому читанні має тривати до року.

 

Як розпізнати ігромана?

 

Учасники ринку оптимізму влади традиційно не поділяють. І тому намагаються використати свій час до двотижневого дедлайну, аби зробити документ життєздатнішим. На думку Ірини Сергієнко, цифри, закладені у цей законопроєкт, нереалістичні.

 

«Я маю на увазі в тому числі вартість ліцензій. Є необхідність доопрацювати законопроєкт у частині єдиної державної системи онлайн-моніторингу і в частині соціально відповідальної гри. Деякі речі просто не передбачені, і їх треба врахувати», — додала керівник галузевої асоціації.

 

Скептично ставляться експерти і до перспектив досягнення ще однієї важливої мети, яку має розв’язати урядовий варіант законопроєкту. Адже медики переконані: зниження гостроти проблеми ігроманії (лудоманії) в Україні цей документ не досягне.

 

І хоча статистики залежних від гри громадян у нашій державі не існує, аналітики зазначають: на сьогоднішній день це одна з найболючіших і найпоширеніших соціальних проблем. І обмеження у новому законопроєкті у цьо­му напрямі є недостатніми. 

 

Наприклад, дозвіл розміщувати казино не тільки в 5-зіркових готелях, а й у 4, і в 3-зіркових. Останні ж, на думку фа­хівців, — це вже практично хостели, де не існує жодного фейс-контролю.

 

Та й, зрештою, обмеження на вхід за зовнішнім виглядом не може бути достатнім фактором для запобігання допуску уразливих верств населення. Хоча б тому, що люди зі схильністю до азартних ігор часто мають доволі респектабельний ви­гляд, вони — звичайні молоді люди, цілком адекватні, часто з вищою освітою, багато з них працює на високооплачуваній роботі. 

 

«Гравців» уже більше, ніж алкоголіків

 

Експерти при цьому зазначають: при підготовці подібних документів ми не можемо копіювати іноземні аналоги, адже між розвиненими державами та Україною існує чимало суттєвих відмінностей, у тому числі й у соціальній сфері. У нас, наприклад, молоді люди починають грати, аби швидко розбагатіти у цій бідній країні, просто так, не докладаючи жодних зусиль. 

 

На Заході ж за допомогою системи обмежень склалася традиція, що люди йдуть грати переважно для гостроти відчуттів, аби отримати емоції, розрядку, це своєрідний різновид розваги. Вони програють гроші і тим самим просто платять за задоволення.

 

А у бідній країні із, м’яко кажучи, небагатим населенням виходить деформація мислення: люди йдуть у казино за мрією, вважаючи, що кожен із них обов’язково виграє і розбагатіє.

 

А тому, як вважають психотерапевти, всі види ігор на гроші призводять до залежності. Неважливо, це гра на автоматі або в рулетку. А рівень поширення ігроманії в Україні вже перевершив захворюваність на алкоголізм чи наркоманію. 

 

«Побічні явища» проблеми — постійний нервовий стрес; той, хто програв, — як загнаний вовк. Людина перебуває на межі: через напругу великої ймовірності «спілкування» з колекторами, судових розглядів за неповернені борги. І можливість відігратися у казино — мов рятівна соломинка, яка має позбавити  проблем.

 

Але очікуваного звільнення не відбувається, натомість трясовина засмоктує все глибше. Відтак, людина потрапляє у важку ситуацію, втрачає здоров’я, у тому числі й психічне, часто накладає на себе руки.

 

Доволі часто руйнуються сім’ї, люди переступають закон: ігромани знаходять кошти на казино, беручи великі суми у вигляді банківських кредитів або у конторах під умовною назвою «Швидкі гроші», кількість яких останнім часом стрімко зростає. У ЗМІ навіть розповідають про випадки, коли людина, аби розрахуватися із боргами, була змушена продавати свої внутрішні органи. 

 

Але навіть повна заборона легальних казино, як стверджують експерти, не позбавить суспільство проблеми лудоманії. Адже сьогодні активно працюють і чудово почуваються гральні заклади, що функціонують у мережі інтернет.

 

Навіть у період заборони азартних ігор в Україні їх онлайн-сегментом ніхто фактично не займався, немає очевидних обмежень на них й у новому законопроєкті. А тому, на думку лікарів, у бідних державах, де люди грають не задля розваг, а задля виживання, такі казино треба негайно заборонити. Будь-які й будь-де. 

 

Більшість країн, які перебувають у кращому матеріальному становищі, ніж Україна, пішли на цей крок. На­приклад, у Польщі зайти на ігрові сервери практично неможливо, за ситуацією уважно стежить кіберполіція.

 

Залишитися без штанів онлайн

 

Інтернет-ігри, за словами Ірини Сергієнко, — це той пласт проблеми, над вирішенням якої зараз працюють в усьо­му світі. Ця проблема дійсно існує. Але світ стає високотехнологічним, усе більше людей роблять покупки в інтернеті, отримують консультації в інтернеті, працюють в інтернеті. І гра теж переміщається в інтернет.

 

«Боротися з цим явищем, напевно, немає сенсу. Потрібно враховувати реальність і регулювати це явище з урахуванням реальності. Поки ми вирішуємо, бути чи не бути азартним іграм в Україні, весь світ на гральних конференціях говорить про те, як контролювати гральний бізнес онлайн. Як зробити, щоб податки від грального бізнесу в інтернеті платилися коректно, з урахуванням не тільки резидентства компанії-оператора, а й резидентства гравців», — каже вона, зазначаючи: позитивним є той факт, що у законопроєкті не заперечується сам факт наявності ігрового онлайн-бізнесу. 

 

Адже його теж треба регулювати і з нього теж треба отримувати податки. Механізми контролю існують. Інша справа, що їх неможливо впровадити за один день, це потребуватиме певного часу. Але сама ідея онлайн-моніторингу, за словами експерта, є правильною і позитивною, тільки її потрібно більш коректно прописати, щоб потім можна було оперативно і ефективно реалізувати.