Чорну скриньку поховає Монмартр?

15.01.2020

Французькі ЗМІ, зі слів місцевих урядовців, відображали ситуацію з авіатрощею цивільного борта МАУ під Тегераном абсолютно нейтрально, — констатуючи факт, але не вдаючись у подробиці.
 
 
Ніякої позиції. Єдина реакція — «запропонували свої послуги в справі розшифровки чорних скриньок».
 
 
Але останнім часом я взагалі не вірю в безсторонність французької влади щодо будь-яких міжнародних проблем, які виникають в України.
 
 
Не вірю через те, що нинішня влада Франції абсолютно лояльна РФ.
 
Тому, на мою думку, Україна повинна вимагати (бо це її літак!) повернення їй «чорних скриньок». І саме Україна повинна була б залучати фахових і об’єктивних експертів — із тих, кому можна довіряти.
 
Утім, уважно спостерігаючи за відлунням трагедії збитого іранськими військовими українського «Боїнга», не міг позбавитися дивного відчуття: відсутнє піклування суверенної України про своїх громадян, свої авіалінії.
 
Від ракетного удару під цивільним аеропортом загинули громадяни багатьох країн, які, «довірившись українській авіакомпанії», полетіли літаком, що належав Україні. І що ж ми всі побачили?
 
Кілька днів, коли вже навіть іноземні ЗМІ, включно з лідерами іноземних держав, приводили неспростовні факти того, що літак збито ракетою, дислокованою в Ірані, спостерігали беззубі заяви про те, що «є чотири версії».
 
І навіть коли українська компанія МАУ опублікувала офіційні дані про літак, про його технічний стан, про те, що 6 січня цього року він пройшов технічне обслуговування (нагадаю, за даними джерел, літак 2016 року випуску!), — навіть після цього керівництво України продовжувало озвучувати версію трагедії — російську!
 
І тільки коли весь світ визнав, що український «Боїнг» був збитий іранськими військовими і коли саме іранське керівництво зізналося в цьому, тільки тоді українська влада щось про це промимрила...
 
Я не хочу давати посилання на всі французькі ЗМІ, які ніби знічев’я висвітлювали тегеранську авіакатастрофу. Для родичів і близьких тих, хто там загинув, вона занадто чутлива — мої співчуття!..
 
Але я ніколи не погодився б із такою позицією керівництва моєї країни щодо своїх співгромадян! У той час, коли керівники Канади, США, інших цивілізованих країн чітко і ясно, з посиланням на дані джерел своїх спецслужб, заявляли, що літак збито іранською ракетою (найімовірніше — російського походження), з України було чути невиразний «лепет» ні про що...
 
 
Колись, за часів Майдану в 2014 році, я писав, що хотів би жити в Україні і мрію стати громадянином України. Зараз я цього точно не хочу.
Я не хочу бачити Україну боязкою, запобігливою і приниженою!
 
Я не хочу бачити керівництво України в очікуванні чужої реакції, яка сформує у нього «свою позицію». Хіба про таку Україну мріють українці? Хіба такою її хотіли бачити ті, хто віддав своє життя на Майдані або захищав її в Донецьку і Луганську, відбиваючи російську агресію ?! Хто-небудь зараз із керівництва України говорить про окупацію саме Росією Криму і частини Донеччини і Луганщини?!
Зараз я бачу наступ на патріотів України і бажання змусити їх замовкнути!
 
Я очікував зовсім іншої реакції на трагедію в Ірані від українського керівництва і не почув ... І мені, чеченцю, було соромно.
 
Соромно за народ, який має величезну мужність і до якого я ставлюся з величезною симпатією. У цій ситуації можна тільки порадити українцям — не літайте літаками українських авіакомпаній.
Вас, у разі теракту або якщо зіб’ють «випадково», нинішня влада здасть. Бо, судячи з того, що відбулося, в Україні зараз немає своєї влади. 

  • Порядок денний: земля і слуги

    Історично складалось так, що Україна була, є і буде центром не тільки Європи. Пишу не лише для неуків з історії України. Земля, територія України — це вислід праці багатьох поколінь. >>

  • Франко і стрітфуд

    Ну приблизно якось так уявляли собі автори цього закладу, котрий на фото, життя і побут автора Каменярів. >>

  • Перспективи

    Не всі пройшли жорстку конкуренцію
    Й потрапили врешті на пресконференцію. >>

  • Наш феномен

    Добровольці — це свідома й активна еліта нації, яка без примусу, за велінням серця і совісті, бере на себе відповідальність за вирішення злободенних проблем громади, нації, держави. >>

  • Не на тих ставимо

    Я, дитина війни, маю вже похилий вік, пережив багатьох керівників нашої країни — спочатку СРСР, а потім, з 1991 р., незалежної України >>