Колишній співробітник спецпідрозділу білоруської міліції (СОБР) Юрій Гаравський заявив, що брав участь у вбивстві опозиційних активістів — опонентів президента Білорусі Олександра Лукашенка — на початку 2000-х років, а зараз очікує політичного притулку в одній iз неназваних «німецькомовних» країн у Європі.
Юрій Гаравський, який служив у білоруському СОБРі в 1999—2003 роках, розповів вражаючі подробиці в ексклюзивному інтерв’ю «Німецькій хвилі».
Заяви колишнього бійця СОБРу можуть дати новий імпульс з’ясуванню обставин iмовірно замовних убивств 20-річної давнини.
Навесні і восени 1999 року в Мінську зникли ексочільник МВС Юрій Захаренко, ексвіцеспікер Верховної Ради Білорусі Віктор Гончар та підприємець Анатолій Красовський, який підтримував опозицію. Гаравський стверджує, що їх викрали й убили бійці спеціального загону швидкого реагування внутрішніх військ МВС Білорусі.
Серед учасників убивств був і сам Юрій Гаравський. За його словами, Захаренка вивезли на навчальну базу внутрішніх військ за межі Мінська, а потім розстріляли, тіло відвезли на Північне кладовище на околиці білоруської столиці і спалили в крематорії.
Гончара і Красовського, які зникли після відвідин сауни в Мінську, відвезли на територію законсервованої військової частини і стратили, поховавши тіла у заздалегідь викопаних ямах у лісі, речі обох — спалили.
Зниклі Юрія Захаренко та Віктор Гончар.
За словами Гаравського, наказ про затримання бійцям віддавав засновник СОБРу підполковник Дмитро Павличенко. Він же застрелив політиків i бізнесмена. Колишній СОБРiвець упевнений, що про ці вбивства знали високопосадовці Білорусі — тодішній керівник МВС Юрій Сиваков та секретар Ради безпеки Віктор Шейман.
Гаравський вважає, що в курсі був і президент Лукашенко, проте стверджувати це не береться.
«Усі накази віддавали в усній формі. Жодних письмових підтверджень, відеозаписів, протоколів нема», — розповів він.
Зізнання Гаравського відповідають висновкам спеціального доповідача Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Хрістоса Пургурідеса, який у 2004 році розслідував зникнення опозиціонерів. СОБР він називає «ескадроном смерті на чолі з Павличенком».
«Те, що ці викрадення і вбивства сталися без відома, м’яко кажучи, дуже важливих високопосадовців, виключено. І коли я кажу «високопосадовці», то маю на увазі президента Білорусі», — підкреслив Пургурідес в інтерв’ю «Німецькій хвилі».
Юрій Гаравський утік з Білорусі в жовтні 2018 року, побоюючись переслідувань. 41-річний чоловік живе в статусі шукача притулку в одному з німецькомовних регіонів в Альпах. Країну Юрій попросив нас не називати, адже боїться помсти колишніх колег. У російську редакцію «Німецької хвилі» він звернувся сам у вересні 2019 року. Стверджує, що готовий підтвердити все під присягою.
У 2003 році Юрій Гаравський звільнився зі служби, підписавши документ про нерозголошення військової таємниці, але весь цей час підтримував відносини з Павличенком.
Мовляв, той таким чином «наглядав» за ним як єдиним із загону, хто пішов зі служби.
В історії Гаравського не все є переконливим. Наприклад, чому він вирішив розповісти про свою участь у вбивствах, як йому вдалося втекти з Білорусі, чим він займався після того, як пішов із СОБРу? Утім деякі документи, які він показав «Німецькій хвилі», підтверджують його історію. Тому видання вирішило опублікувати його розповідь.
