Культура прикрашання тіла малюнками зародилася серед далеких від цивілізації племен.
Набивки вважались оберегом від злих духів, знаком племені, а в деяких культурах — покаранням чи прокляттям. Із часом роль тату різко змінилася, а з розвитком глобалізації взагалі стало важко означити її.
У XXI столітті навіть свиня хоче прикрашати себе в такий спосіб. Дивно, але правда. Українська художниця Дар’я Іващенко вигадала персонажа Мампсі і створила проєкт Mumpsy.Wants.Tatoo. За словами мисткині, свинка прагнула долучитися до молодіжної тенденції й шукала модні ескізи в мережі.
Для польових досліджень було використано Instagram, популярну соціальну мережу. Простежувачі, серед яких були й діти 11-13 років, охоче ділилися з Мампсі своїм досвідом і радили трендові дизайни.
За спостереженнями Дар’ї, підлітки хочуть бути «крутими» й роблять тату в досить несвідомому віці, проте мало хто замислюється про індивідуальність і безпеку.
«Прослідкувати цей мейнстрім дуже просто: знайдіть найпопулярніші ескізи в Pinterest чи Google. Здебільшого їх десять у різному виконанні. Люди штампують на собі чужі роботи», — розчаровано констатувала художниця.
У рамках презентації виставки відбулася дискусійна панель «Tatoo: тренд чи самовираження?». У ній узяли участь телеведучий і блогер Олександр Педан, психотерапевтка Марія Фабрічева й тату-майстриня Олена Жук. Модераторкою дискусії була Ольга Сердюк, програмна директорка фонду Олени Пінчук, за підтримки якого організовано виставку. Подія набула гучного резонансу, можливо, через присутність відомого медійника. Зала була заповнена: хтось стояв, хтось мостився на підвіконні — але всі, від малого до великого, уважно слухали думки експертів.
Напевно, більшість присутніх цікавило, чи несе сучасна тату-культура символізм минулих десятиліть і віків. Татуювальниця Олена завважила неможливим означити це явище конкретно, бо малюнки на тілі давно стали індивідуальними прикрасами. І справді, нині такий спосіб бодіарту перетворюється з ремесла в справжнє мистецтво, хоча деякі тенденції все ж існують.
Олександр Педан почав свої роздуми з розповіді про перше тату й підготовку до нього. Улюбленим тілописом ведучого є старий малюнок маленької доньки. Показавши незрозумілі дитячі закарлючки, він з усмішкою зазначив: «Ношу щось рідне в себе на животі».
А справжнім жахом назвав відбиток руки сина на грудях. Майстер захопився й обрамив його коробкою. Такі символи носять мексиканські мафіозі. Довелося перероблювати. Шоумен сприймає тату як розрив шаблонів і свободу вибору. «Я не залежу від телебачення і від рекламодавців. Я можу робити зі своїм тілом що завгодно», — пролунало з вуст гостя.
Психотерапевтка Марія Фабрічева підтримала цю думку. Кожен визначає свою «норму». Але вибір символа чи зображення не є випадковим, до цього треба ставитися відповідально. Експертка настійливо радить слідкувати за своїм душевним станом, коли приходите в тату-салон. Якщо з’являється відчуття тривоги, страху або ж паніки, не йдіть на такий сміливий крок.
До того ж дискутанти наполягли не поспішати з тату юнакам і юнкам через незакінчені фізичний розвиток та психологічне становлення. Усі в один голос сказали: безпека — головне. Ніколи не пізно зробити тату, але варто добряче підготуватися, знайти майстра-професіонала, пройти консультацію й упевнитися, що тату стане повноцінною частиною вашого тіла, а не тавром на все життя або ж загрозою здоров’ю.
Усе ж таки тату — це данина моді чи засіб самовираження? Питання залишається відкритим. Авторка проєкту підсумувала: «Виставка вийшла досить іронічною. Мені хотілося показати, що не все, чого ми хочемо, — це власні бажання. Часто це всього-на-всього ідеї, які транслює нам Instagram і Google. У тому немає нічого нашого». Дійсно, у гонитві за трендами, які нав’язує нам поп-культура, не слід забувати про інші способи самоствердження, бо ніяке модне тату не є виявом внутрішньої індивідуальності.
Марія НОВІК,
студентка Київського університету імені Бориса Грінченка
