Мерія Харкова судитиметься з Кабміном та Інститутом нацпам’яті через Жукова вже у Києві

Затяжна епопея навколо харківського проспекту, що вже кілька років поспіль поперемінно носить то ім’я Георгія Жукова, то Петра Григоренка, вийшла на новий рівень конфліктності.

 

Після того як суд укотре повернув до топонімічного списку міста прізвище генерала-правозахисника, у мерії з новим ентузіазмом активізувалися прихильники одіозного маршала.

 

У підсумку, Окружний адміністративний суд Києва отримав одразу два позови, в яких Кабмін та Інститут національної пам’яті обвинувачують у порушенні вітчизняного законодавства.

 

Так, урядовці, на думку позивачів, повинні відповісти за невиконання Закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», а заодно створити офіційний список осіб, які б не викликали подібних дискусій. Водночас фахівців ІНП звинуватили в нехтуванні правовими нормами, які регулюють процеси місцевого самоврядування.

 

«Інститут національної пам’яті лізе не у свої справи, — емоційно прокоментував ситуацію начальник департаменту у справах інформації та зв’язків міськради Юрій Сидоренко. — Вирішувати, чиїми іменами називати вулиці, — це справа місцевої громади. Нехай суд вкаже інституту на це». 

 

Паралельно мерія запустила онлайн-опитування, аби з’ясувати кількість прихильників тієї чи іншої назви проспекту, але й тут не минулося без скандалу.

 

Днями активістка Міла Денчик повідомила, що чиновники різко обнулили статистику прихильників генерала-правозахисника, замінивши 1 тис. 730 голосів на скромні 897. Несправедливу підтасовку в мерії вже прокоментували, але в досить своєрідний спосіб.

 

Там кажуть, що перевірили адреси тих, хто голосував за Григоренка і виявили в цьому списку чимало підписантів, які не проживають у Харкові. А ці громадяни, на думку муніципалітету, не мають права висловлюватися з приводу тих чи інших дій місцевої громади. 

 

Хто переможе в новому двобої, стане відомо вже до кінця року. Але вже зараз зрозуміло, що опоненти за жодних обставин не змиряться із власним програшем. Схоже, харківська «жуконіана» все більше стає схожою на перманентний процес.