Навальна та Кара-Мурза організували у Берліні марш
Біля Потсдамської площі в Берліні у день, 17 листопада, розпочався мітинг-марш, на якому були присутні, зокрема, організатори - Юлія Навальна, Володимир Кара-Мурза та Ілля Яшин. >>
30 років тому впав Берлінський мур: чому Німеччина досі далека від національної єдності
08.11.2019
Частину Берлінської стіни залишили як символічне нагадування про минуле протистояння двох світів та ідеологій. (Фото з сайта sputnik8.com.)
У Берліні в понеділок, 4 листопада, почалися заходи, присвячені 30-річчю падіння Берлінського муру, повідомляє «Німецька хвиля». Святкування триватиме тиждень — до 10 листопада.
На відвідувачів чекають понад 200 заходів на сімох майданчиках. У програму входять, зокрема, інсталяції, виставки, презентації книг, авторські читання, поетичний слем.
Одна з найбільших інсталяцій — «Хмара» біля Бранденбурзьких воріт, що складається з близько 30 тисяч послань, у яких мешканці і гості Берліна минулого літа поділилися своїми бажаннями, надіями, спогадами та уявленнями про майбутнє.
Інсталяція з близько 100 тисяч кольорових стрічок iз побажаннями любові й миру займає площу дві тисячі квадратних метрів. Автор ідеї, американський митець, спеціально зробив конструкцію легкою, щоб стрічки трiпотiли вiд вітру. Іншу інсталяцію розробила голландська мисткиня, яка презентувала відбитки 10 тисяч 316 людських рукостискань.
Процес пішов
Берлінська стіна — кордон, що став одним із символів Холодної війни та поділу Німеччини. Мур, який складався із комплексу споруд між двома частинами Берліна — західною, яка після закінчення Другої світової війни перебувала під протекторатом військ Західної коаліції, та східної — під протекторатом СРСР , було зведено за наказом державного керівництва СРСР від 13 серпня 1961 для попередження втечі мешканців східної частини Німеччини до західної.
Упродовж 28 років споруду багато разів добудовували та розширювали. При спробі перетнути кордон у напрямку Західного Берліна було вбито багато людей.
У 1989 році, через 40 років після заснування НДР, комуністичний режим перебував у глибокій політичній та економічній кризі. Десятки тисяч людей вийшли на вулиці Лейпцига 9 жовтня 1989 року, вимагаючи свободи і демократії. 4 листопада ще масовіша демонстрація відбулася на Александерплац у Східному Берліні.
Під час так званого періоду «перебудови» СРСР у травні 1989 року Угорщина знищила укріплення на кордоні з Австрією, а 11 вересня 1989 року угорський уряд оголосив про відкриття кордонів. Тоді існування берлінського муру не мало більше жодного сенсу, і за три днi НДР залишили через територію Угорщини 15 тисяч громадян.
Так падала Берлінська стіна, листопад 1989 року.
У Німеччині незмінно цінують роль першого і останнього президента СРСР Михайла Горбачова у возз’єднанні двох частин німецьких земель. Але до його заслуг варто віднести хіба що раціональне мислення. Він усвідомив, що «процес пішов», і цьому вже нічим не зарадиш. Бо СРСР на той час був настільки слабким, що вже не міг дозволити собі масштабне військове протистояння iз Заходом.
Масові демонстрації із вимогою цивільних прав і свобод пройшли країною. Проти ночі з 9 на 10 листопада було вирішено відкрити пункти пропуску між частинами міста, тому саме 9 листопада вважається датою остаточного падіння муру.
Відкриття кордону транслювалося по телебаченню і зібрало сотні тисяч німців біля Берлінської стіни. Проте охорона стіни й візовий режим тривав до 1 липня 1990 року. Було залишено тільки шість фрагментів як пам’ятник, фрагменти стіни з розписами були розпродані 1990 року на аукціонах у Берліні та Монте-Карло.
«Бідні родичі»
Возз’єднання двох частин німецьких земель — Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) та Німецької Демократичної Республіки (НДР) — відзначають двома датами. Перша — це падіння Берлінського муру 9 листопада 1989 року. Друга — День німецької єдності 3 жовтня, бо саме цього дня 1990 року НДР офіційно приєдналася до ФРН.
Символічні хрести в пам’ять про жертв муру, січень 1990 року.
Під час відзначення Другої з них — 29-ї річниці Дня німецької єдності, головні урочистоті з нагоди якої відбувались у місті Кіль на півночі Німеччини, канцлерка Німеччини Анґела Меркель заявила, що возз’єднання німців — це тривалий процес, який продовжується вже 30 років iз часу падіння Берлінського муру і поки не є завершеним, інформує агенція dpa. За її словами, єдність — це не стан, а постійний процес.
«Єдність Німеччини як єдиної держави завершено. Єдність німців iз 3 жовтня 1990 року все ще не було завершено», — констатувала Меркель.
Канцлерка наголосила, що необхідно ще більше працювати для створення рівних умов між східними та західними німецькими федеральними землями. Водночас Меркель відзначила, що необхідно шанувати різноманітність, а також брати на себе відповідальність заради виживання демократії.
Берлінський мур зник 30 років тому, але глибокі морально-психологічні перепони залишаються до цього часу. Нам, колишнім мешканцям СРСР, вони особливо зрозумілі.
Східні німці мали на порядок вищий рівень добробуту, ніж жителі СРСР, але вони рівнялися на рівень добробуту в ФРН, який був на порядок вищим, ніж у НДР. І, можливо, не це було головним, бо значна частина «оссі» (тобто мешканців Східної Німеччини — від слова оst — схід) прагнула тих же прав, свобод i можливостей, які мали «вессі» (тобто мешканці Західної Німеччини (від слова west — захід).
З об’єднанням двох Німеччин свободу вони таки отримали, але можливості — не всі. Зусилля німецького уряду з «вирівнювання» життя у двох частинах Німеччини лягло важким тягарем на плечі як «вессі», так і «оссі». Першим довелося відразу пережити підвищення на 5% прибуткового податку, зростання цін на низку продуктів, а також відчути на своєму гаманці інші наслідки допомоги «бідним родичам».
Нове життя «по живому» різало старі порядки. Буквально до кінця 1991 року квартплата у колишній НДР підскочила аж у чотири рази. У НДР безробіття не було, але в 1992 році роботу втратили 45% східних німців. Для послаблення негативних наслідків цього феномену з державного бюджету в перший рік на східні землі було спрямовано 300 млрд марок. І на цей час вливання у відбудову Східної Німеччини сягають астрономічної суми у майже два трильйони євро, а повної «рівності» все ще не спостерігається. А рівень ВВП на душу населення в колишній НДР нині становить лише три чверті від західнонімецького рівня.
Середні зарплати на сході надалі нижчі від «західних». Уряду вдалося хіба що майже зрівняти рівень пенсій у двох частинах країни. Мета зрозуміла, бо серед тих «оссі», які найбільше відчувають «осстальгію» (сум за НДР), переважають літні люди, які після років життя в НДР не знайшли себе в нових реаліях ФРН. Молоде покоління, яке народилося вже в об’єднаній Німеччині, навчилося давати раду новим викликам життя.
Хоча і серед молоді не бракує прибічників «осстальгії». Оскільки безробіття (особливо серед молоді) на сході в півтора раза вище за західне. Цим пояснюється феномен ультрарадикальної антиемігрантської партії «Альтернатива для Німеччини», переважна більшість (молодих) прихильників якої перебуває саме на сході країни.
Два уламки одного цілого склеюються дуже важко. Про німецький досвід корисно пам’ятати також Україні.
