Папiр, у який загорнуто котлети: рецензія на збірку віршованих сатир Юрка Космини

«Підручник iз найновішої історії для нащадків» — такий підзаголовок має збірка політичних віршованих сатир авторства Юрка Космини.

 

 

Титул збірки — «Котлети з ведмедя», а випустило у світ цю двохсотсторінкову книжину в обкладинці з клапанами та дулею з небес на чільній сторінці видавництво «Люта справа».

 

 

Збірка свіжа, побачила світ буквально на минулий день Незалежності. Автор її, Юрко Космина — особа знана й популярна: журналіст, дошкульний сатирик, відомий і своєю співпрацею з Майклом Щуром, і власними гострими блогами на Ютубі. Але насправді Юрко вже достатньо дорослий (щоб не сказати — «немолодий»), аби мати й паперове видання своїх творів. 

 

Сьогодні ще живі й ходять серед нас диваки, які очі свої, окрім моніторів та дисплеїв, скеровують часом і на папір, помережений літерами. А ще на збірці можна взяти автографа — ну це якщо відвідувати зустрічі з автором.

 

Тому ідея книговидання ще досі жива. І однотисячний наклад «Котлет із ведмедя», безперечно, розійдеться, — адже, по-перше, це дуже невеликий наклад, а по-друге — ці вірші варті уваги.

 

Вони спрацьовують, бо говорять про актуальне: сьогоднішню політичну й побутову реальність. Вони — це ніби продовження того самого сатиричного блогу або шоу, коли обговорюється якась відома всім подія чи ситуація, — і ця подія чи ситуація коментується. Коментується дотепно, парадоксально, їдуче і водночас максимально технічно. 

 

Вірші Космини — типовий зразок постмодерного письма, це вміле жонглювання не тільки римами, а й смислами. Читач першого рівня посміхнеться, і не раз, від влучних порівнянь і вдалих характеристик персонажів, а читач більш підготовлений упіймає в текстах ще й перегуки з іншими творами української (і не тільки) літератури та культури: 

 

...бродить привид — Дядя Стьопа,

вічний міліціонер.

Тихим шелестом хабарним

він співа Каховці й Сарнам,

заколисує свавіллям 

Богодухів із Трипіллям,

наганяє хвилі втоми 

на Полтаву і Житомир,

нависає пузом синім

над бабулями з насінням,

покриває оргзлочинність,

захища начальство чинне,

бовваніє при дорозі,

всім болить і всіх морозить

потойбічний голий нерв — 

вічний мусор дядя Стьопа,

вічний слідчий, вічний опер, 

вічний корупціонер!

 

У процитованих рядках згаданий вище підготовлений читач легко зауважить асоціації і з російським гімнотворцем С. Міхалковим, і з українським класиком І. Франком. 

 

А щодо самого вірша — бо наведено лише фрагмент, — то вірш цей присвячений реформі поліції, сиріч він актуальний.

 

Та персонажі Космини зазвичай далеко не уявно-метафоричні, як щойно згаданий дядя Стьопа, — у текстах віршованих сатир живуть і діють реальні важковаговики світової політики, президенти, спортсмени найвищого класу, естрадні співаки (до них чи, точніше, до одного з них, Іво Бобула, у Юрка Космини особливий сентимент), а також представники пролетаріату і трудового селянства.

 

Фігурують усі ці персонажі у віршах із конкретного приводу. Ось, наприклад, Тарас Чорновіл, політик у відставці, зробив у інтерв’ю гучну заяву про зростання добробуту населення: «Абсолютна більшість людей купує собі продукти, які я як депутат чотирьох скликань  не можу собі дозволити. ... Я бачив останнім часом, чорну ікру почали більше купувати...» Ніби рядове таке зауваження. Але Космина й з такого ординарного випадку робить акцію, подію, — змальовуючи нам картинку в супермаркеті на Позняках, де, за його свідченням, проживає сам Т.Чорновіл:

 

Вчителі, роботяги, програмери, 

Прибиральниця і метрдотель

Тягнуть чорну ікру кілограмами

До забитих ікрою осель. 

 

А в зажертих мажорів за спиною

Із кульочком негострих мівін

Прямо в черзі голодною слиною 

Обтікає Тарас Чорновіл... 

 

Різкий гротеск, карикатура, гостра і дошкульна, зрозуміла всім — це основний творчий прийом Космини. Сатира повинна бути впізнавана, бо інакше вона не досягає мети. 

 

Назву збірці дав вірш — він не чільний, але на початку збірки. До більшості віршів, як читач, мабуть, уже помітив, дані й вступні пояснення, і коментарі нижче тексту, часом чи не більші за обсягом, ніж сам вірш. Тож вступний коментар до вірша такий: «...15 жовтня 2014 року народна артистка України Софія Ротару скасувала свій концерт у сибірському Красноярську, отруївшись замовленими в ресторані готелю котлетами з ведмежатини...». Звісно ж, такою подачею, народженою самим життям, не вигаданою, Космина як сатирик не міг не скористатися, і він відпасовує одразу. Ось перша строфа:

 

Забудьте про штампи з дешевих комедій — 

Життя наспівало жирніший куплет:

Кацапи! Реально! Вживають! Ведмедів!

У вигляді супу, пюре чи котлет.

 

Космина не соромиться вживати слів жорстких, майже непристойних, — як у наведеному куплеті. Та й ті слова, що звуться непристойними напряму, теж присутні в його збірці. Про це є попередження на другому титулі, сформульоване чітко й вичерпно: «Містить нецензурну лексику.

 

Дітям до 18 років бажано читати так, щоб батьки не бачили». Хоча сьогоднішні підлітки, поза сумнівом, уже мають вокабулярний запас значно ширший і глибший, ніж ужиті в сатирах Космини іменники й дієслова. 

 

Загалом наявність у літературному процесі таких митців, як Юрко Космина, означає насамперед, що весь літературний організм перебуває у доброму стані. Коли існує якісна проза, драматургія, поезія, причому поезія серйозна, лірична й епічна, — ось тоді з надлишків літературно обдарованих юнаків і народжуються Юрки Космини. 

 

Його творчість цікава і гостра, як про це вже говорилося вище. Вочевидь, це тому, що вона проминуща, прив’язана до певного часу й обставин. Тому і коментарі рясніють під кожним віршем. І водночас цим вона і цікава. Як віршований літопис певного часового проміжку в історії України. 

 

А серед політиків від Космини у збірці дістається усім! Найдошкульніші рядки є й про попереднього, і про новообраного президента, не згадуючи вже фігур дрібніших. Цитувати вже не будемо.

 

Але політична позиція Космини при цьому чітка й зрозуміла. Він — український поет-сатирик, із чітким усвідомленням своєї місії: творити дотепні тексти українською мовою, в риму чи прозою. 

 

Тож насправді, розгорнувши цю збірку, ніби паперового пакетика з фаст-фуду, читач насолодиться стравою, набагато вишуканішою, ніж якісь там банальні котлети. Нехай навіть вони і з ведмедя...