Сталось так, як і підозрювалось: «Ноїв ковчег» на воду спущено. Ной, як годиться, присутній, але не факт, що особисто керує процесом. Куди пливемо?
Схоже, на безперспективний для українського майбутнього розворот, що завуальовано під назвою «лібертаріанство» — додамо уточнення — по-українськи.
Радар завис, радіохвилі розбіглись хто куди — від нерозуміння цього напрямку геометричні параметри не зчитуються, кінцева мета цієї всеосяжної недолугості з хайпом вискочок, однак зі скріпним чиновницьким пафосом. Ковчег крутиться довкола своєї оісі.
От і щойно затверджену п’ятирічну програму діяльності уряду технократів стратегічним документом навіть із великою натяжкою назвати складно.
У соцмережах свіжу програму дій Кабінету Міністрів уже назвали димовою завісою з додатком галюциногенних речовин. Видно, що презентації наші урядовці робити навчилися, адже значна частина їх прийшла в міністерські крісла з чиновницьких посад середньої ланки Кабміну та міністерств: керівників департаментів (чиїхось креатур), заступників керівників і т.д.
Словом, не будемо заглиблюватись, достатньо і того, що на поверхні — більшість у нинішньому Кабміні — це вчорашні, нехай і високофахові, але просто виконавці-бюрократи. Очільника МВС Арсена Авакова наразі до уваги не беремо. У нього тут своя уособлена місія.
Отже, як одна з версій, через відсутність досвіду продукування нових ідей і втілення їх у реальність, — наповнювати програми змістом, аналізувати ситуацію, робити розрахунки та формулювати переконливі аргументи в сьогоднішніх урядовців не виходить. Усі скупі публічні коментарі, що стосуються щоденної роботи, а не того, чи зручне крісло й затишний кабінет, базуються на зробленому попередниками.
Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, політичний експерт Віталій Кулик зазначив, що програма дій уряду Олексія Гончарука достатньо амбітна, поставлено благородні цілі, але методів їх досягнення не запропоновано, як і не озвучено необхідні інструменти для досягнення цих самих цілей.
Друзям усе — ворогам закон
Традиції не змінюються. Хоча обіцялось інше. Наприклад, гравці бізнесу зауважують, що пропозиції «Слуг народу» спрямовані більше на вимивання грошей з реального бізнесу, ніж на створення робочих місць, водночас вони не стимулюють створення сприятливих умов для ведення бізнесу.
Згадаймо нещодавній протест ФОПів біля Офісу президента, під час якого активісти чітко вказали, що ініціативи влади спрямовані на знищення як класу дрібного та середнього підприємця.
І є всі підстави вважати, що це не остання акція протесту активної, прогресивної та винахідливої частини українського суспільства і що подальші мітинги можуть бути досить жорсткими.
Тому що, наприклад, ФОПи, котрі працюють із закордонними юридичними особами, роздратовані тим, що тепер не знають, як укладатимуть свої трудові угоди, якщо ВР заборонить їм надавати послуги саме юридичним особам.
А вже інша категорія невдоволених підприємців побачила запровадження преференцій для одних і несправедливо обмежувальні й категоричні заходи для інших.
Наприклад, створюються сприятливі умови для компаній, які видобувають марганцеві руди, зокрема це стосується компаній Коломойського. Водночас для тих, хто видобуває руду інших видів, збільшується рента.
Цікаво, місія МВФ, яка поїхала з України без результатів перемовин з українською владою, гучно грюкнувши дверима через можливе повернення Коломойському Приватбанку, про це знає чи ні?
Отже, заклики про намір втілювати лібертаріанство (термін, який використовується спектром політичних філософій, що просувають ідею індивідуальної свободи та мінімізації розміру державного апарату) розбиваються об рифи ручного управління економічними процесами, а тому перетворюються на мильні бульбашки.
Сила заклинань, а не державної доцільності
Час від часу у висновках закордонних економічних експертів та аналітиків лунають пропозиції Україні не робити ставку на зменшення присутності держави в економіці, а працювати над удосконаленням державних інститутів.
І тоді, на їхню думку, держава сама зможе стати ефективним інвестором. Але в нового уряду інша позиція, що додає лише напруги: частка держави в економіці повинна знизитись до 5%. Усе! Завіса! Про розбудову, економічне зростання, збільшення обсягів промислового виробництва урядовці навіть не мріють.
Таких пасажів у програмі достатньо. Ось ще один із них, що претендує на всенародний хіт від «Слуг народу»: «Ми модернізуємо Державну службу зайнятості через перехід до моделі роботи на принципах аутсорсу — із залученням приватних кадрових агентств до пошуку роботи та метчінгу працівників із найкращими роботодавцями, залученням приватних надавачів освітніх послуг до навчання робітників сучасним навичкам, які затребувані на ринку праці. Ми створимо еко-систему з веб-порталів, що забезпечують профайлінг, тренування для пошуку роботи, підвищення професійних навичок, метчінг та супроводження на новій роботі для безробітних і внутрішніх та зовнішніх трудових мігрантів із метою їх залучення на український ринок праці» (Ціль 7.3. Українські працівники мають легальну роботу та витрачають менше часу на пошук нової легальної роботи, стор. 48).
Ви серйозно? Оце порадували! Невимовно! Новизна... від уряду до уряду. А головне: все ясно й чітко!
Українці в соцмережах відреагували на ці «благі» наміри з гумором, але не без роздратування: «Після прочитання такого хочеться взяти в руки цей самий метчінг — і так добре надавати автору по профайлінгу, аби в нього на все життя залишився аутсорс». Або: «Схоже, Кабмін уже захворів на президентську хворобу — продукувати ілюзії замість програм, створювати інформаційний шум замість якісного контенту».
Невже уряд вірить, що достатньо записати красиві та обнадійливі «хотілки» в програму, плюнути три рази через ліве плече на співвітчизників і… — економіка України зросте на 40%, 24000 км доріг загальнодержавного значення моментально «будуть приведені у хороший стан», рівень забруднення довкілля зменшиться принаймні на 20%, а українці почнуть більше народжувати і менше емігрувати в пошуках кращого життя?
І взагалі, великий мінус — де програма оборонної промисловості!? У нас шостий рік іде війна!
Шиємо «на дому» ?
На Ноєвому ковчегу — цирк, дитячий садок, що завгодно, тільки не свідомий, зрілий державотворчий організм. Так і в епіцентр ідеального шторму незабаром можна потрапити.
Складається враження, що цей уряд прийшов ненадовго. Чи надовго? Бо чомусь не покидає відчуття, що вся проблема вул. Грушевської (і наша через них) вкладена в хрестоматію: «Тату, ти кого хотів: хлопчика чи дівчинку? — Чесно кажучи, синку, я просто хотів приємно провести час...»
Але ж ми не будемо наївно вважати, що прем’єр-міністр України Олексій Гончарук сам по собі просто «шиє на дому», а не політично керований посадовець. Про що свідчить ця Програма уряду?
Виказує ступінь стратегічного державницького мислення? Чи його відсутність? Або демонструє елементарний брак висококваліфікованих кадрів-практиків у команді президента Володимира Зеленського?
Відсутність переконливої відповіді можновладців на ці та інші риторичні запитання народжує два відчуття: або нинішній глава уряду лукавить і не хоче оприлюднювати справжні шляхи досягнення амбітних цілей; або гряде череда Ноєвих ковчегів. Звісно, якщо президент — неофіт на тлі Майдану, що стрімко постає, встигне осмислити й зробити роботу над помилками.
