У травні цього року Премія імені Максима Рильського, яку традиційно вручають у галузі літературного перекладу, отримала ще одну номінацію.
Якщо раніше нагороду присвоювали тільки тим, хто перекладає твори зарубіжних письменників на українську, то тепер її вручатимуть і за переклад творів українських класиків i сучасних авторів мовами народів світу. Ухвалили таке рішення, аби про українську літературу та її найяскравіших представників дізнавалося якомога більше людей за кордоном.
«Безперечно, нова номінація сприятиме популяризації української літератури у світі, її інтегруванню у світовий літературний простір. Здобутки вітчизняних літераторів стануть доступнішими зарубіжному читачеві, дозволять глибше пізнати Україну, духовний світ нашого народу», — зазначив на пресконференції в «Укрінформі» Богдан Червак, перший заступник голови
Держкомтелерадіо.
Стимул з’явився, та от дивина: прийом заявок від претендентів на премію завершується 1 листопада, а в номінації для перекладачів із української — жодного кандидата! Можливо, причина цьому — недостатня поінформованість про зміни або ж певні прогалини в трактуванні цих новацій, наприклад, не уточнено, що подаватися на премію можуть іноземці. Адже загальновідомо: найкращими перекладачами з іноземної є саме носії мови. Проте цей момент у Положенні про премію чітко не виписаний. Наразі готується відповідне подання до Кабінету Міністрів з проханням внести необхідні зміни.
Очільник благодійної організації «Фонд Максима Рильського «Троянди й виноград» Максим Рильський-онук додає, що поява нової номінації — невипадкова. «Я часто бував у різних амбасадах і бачив, як перекладацька справа налагоджена в інших країнах, — розповідає Максим Георгійович. — У багатьох посольствах можна побачити стенди з літературою, перекладеною на мову країни, в якій воно працює. Це не тільки популяризація культурного надбання тієї чи іншої нації, це, зрештою, питання престижу. Хотілося б, щоб такі стенди були й у наших посольствах, адже ми маємо чим пишатися».
Звісно, на ентузіазмі перекладачів справа навряд чи зрушить із місця. Потрібна зацікавленість держави та відповідне фінансування. «Я ще з перших років незалежності України виступав за те, аби в Україні працювала спеціальна державна програма, яка б забезпечувала переклад української літератури іноземними мовами, — каже директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка, академік Микола Жулинський. — Наївно чекати на те, що світ нами зацікавиться, захопиться і буде нас перекладати. А така програма якраз могла б презентувати нашу культуру світові. Бо що б ми говорили, а саме культура — це найефективніший спосіб пізнання і зближення народів. Наші твори мають перекладати найвідоміші перекладачі зі світовим ім’ям. І Премія Максима Рильського — це перший крок до того, щоб екстраполювати себе у світовий культурний простір».
Нагадуємо, що розмір премії у кожній із номінацій — 20 тисяч гривень (умови можна переглянути на сайті Держкомтелерадіо в розділі «Конкурси, премії»). Може, розбагатіти на ці гроші й не можна, проте отримати нагороду — престижно. З моменту заснування премії в 1972 році її лауреатами стали відомі українські письменники та перекладачі Борис Тен, Микола Лукаш, Григорій Кочур, Дмитро Павличко, Рауль Чілачава, Роман Лубківський, Сергій Борщевський, Максим Стріха та інші. Не дивно, що в першій номінації вже вишикувалася черга претендентів.
