Відсутність прозорих правил гри на земельному ринку і, відповідно, ситуація безладу, яку ми отримали за роки дії мораторію, призвели до ще однієї великої проблеми.
Йдеться у тому числі про пасовища та сіножаті — громадські, а також ті, що належать селянам.
За роки земельного безміру їх власники — за допомогою «умовно чесних» методів взаємодії із місцевою владою — доволі часто змінювали цільове призначення цієї землі.
І використовували для зовсім інших цілей, ніж випасання худоби чи заготівля сіна.
У межах України йдеться про доволі великі площі землі, які сьогодні влада має намір повернути назад, у державну власність. Відповідний законопроєкт, за даними ЗМІ, вже невдовзі мають винести до Верховної Ради.
Збиток для держави — 500%
...За даними Держгеокадастру, земельний фонд нашої держави упродовж останніх десятиліть «усихав» і «втрясався». Іншими словами, його площа постійно зменшується, а структура землеволодінь зазнає змін.
Так, площа земель, які є у власності чи користуванні сільськогосподарських підприємств, за останні два десятиліття зменшилась на 23 млн 903,9 тис. га, що становить 39,6%. Натомість площа земель, які фактично використовують громадяни, навпаки зросла на 14 млн 881,6 тис. га, тобто, на 24,7%.
Іншими словами, земля потрохи відходила від структур її колективного обробітку і переходила у приватні руки. А подекуди під час цього «переходу» вона просто щезала.
Ось динаміка земельного фонду України всього лише за один рік: станом на 1 січня 2015 і цей же ж день 2016 року. Сільськогосподарських земель на початку непростого в економічному і воєнному плані 2015 року ми мали рівно 42 млн 731,5 тис. гектарів, через рік уже — 42 млн 726,4 тис. га. Тобто лише за рік десь випарувалося 5,1 тис. гектарів.
Але якщо власне сільськогосподарські угіддя за цей час зменшилися на 3,8 тис. гектарів, то ситуація з іншими земельними наділами виглядає ще трагічніше. Так, пасовищ у нашій державі лише за цей один рік стало менше на цілих 6,9 тис. гектарів, також безслідно зникли тисяча гектарів сіножатей та 5,7 тис. гектарів перелогів.
Звичайно, про фізичне зникнення вітчизняних гектарів говорити не доводиться, адже закон збереження матерії в корупційному українському аграрному секторі ще діє. І насправді ж ми спостерігаємо за процесом тіньового використання сіножатей, пасовищ, перелогів.
Річ у тiм, що за оренду гектара ріллі користувач платить 2 тис. 474 гривень за гектар, а за використання пасовищ — лише 454 гривні. Таку суму, як відомо, встановив Держгеокадастр. Останні дані: нормативна грошова оцінка пасовищ і сіножатей становила 5 тис. 679 грн/га та 7 тис. 341 грн/га, а середня НГО ріллі — 30 тис. 927 грн/га.
Отже, у державі відбувається масована афера: спритні ділки беруть в оренду землю під сіножаті чи пасовища, а потім обробляють її як ріллю, вирощуючи високорентабельні сільськогосподарські культури.
Як наслідок, держава втрачає величезні кошти лише на оренді: за приблизними підрахунками, 500% прибутку з пасовищ i сіножатей, якщо вони розорюються. З іншого боку, втрачається ресурс для тваринництва: громаді сіл подекуди вже стає ніде випасати худобу, адже призначені для цього наділи перебувають у використанні.
А більшість проголосує
Держава давно і послідовно виступає категорично проти такого стану речей. «Пасовища — це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовують для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20% ділянки.
До ділянок ріллі не належать сіножаті й пасовища, що розорані з метою їхнього докорінного поліпшення й використовуються постійно під трав’яними кормовими культурами для сінокосіння й випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовують під посіви, — пояснює Держгеокадастр.
І додає: — Враховуючи роль і мету пасовищ, використання земельної ділянки, що є пасовищем, з метою розорювання та засівання олійних культур суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь».
Утiм раніше, до скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, особливих успіхів у боротьбі з проблемою держава не мала. Частково — через відсутність механізму, частково — через корупцію. Сьогодні ж часи змінилися.
І землю, яка «підвисла» та використовується «втемну», хочуть таки повернути. Як передбачається, у державну власність. До того ж це має статися до відкриття ринку землі, тобто до 1 жовтня 2020 року.
Серед численних документів: законів та підзаконних актів, які мають з’явитися до офіційного скасування земельного мораторію, як стало відомо журналістам, готується і законопроект авторства провладної фракції парламенту про повернення сіножатей та пасовищ назад у державну власність.
І якщо кілька років тому подібна ініціатива була б одразу приречена на політичну поразку через її, м’яко кажучи, невелику популярність у народу, то сьогодні ми маємо кардинально іншу ситуацію.
Підтримка президента Володимира Зеленського, який виступає за скасування земельного мораторію, не знижується, причому понад 50% респондентів вважає, що країна рухається у правильному напрямку.
Цей факт, безумовно, дає владі карт-бланш. Тим паче що певною мірою на її боці — аргумент справедливості. Із проходженням документа через Верховну Раду складностей також виникнути не має: більшість «Слуги народу» наразі слухняно голосує за всі ідеї, які народжуються в їхній фракції чи спускаються з Банкової.
