(Не) говорити, (не) мовчати: що варто змінити новому парламенту в регулюванні свободи слова

Про межі свободи слова, критерії її обмеження та прогалини в національному законодавчому регулюванні розповів Олександр Бурмагін, медіа-юрист, адвокат, експерт ГО «Платформа прав людини». Розмова відбулася в рамках фестивалю для студентів-журналістів та викладачів «Праволюдяність: Медіафест 2019» у робочій групі «Свобода слова в умовах конфлікту».

Перше, що необхідно пам’ятати про свободу слова, — вона не є абсолютною. Тобто це означає, що право людини на свободу слова у певних випадках можна обмежувати. У практиці Європейського суду з прав людини існує три критерії, коли свобода слова правомірно обмежується. Перший з них — коли це передбачено законом. Але не обов’язково саме законом України, прийнятим Верховною Радою. 

«Це може бути будь-який нормативно-правовий акт. Але, відповідно до міжнародних стандартів, закон повинен бути якісним. Тобто не просто формально прописати в законі, що, наприклад, у такому випадку журналісту заборонити використовувати техніку, а в такому ні. Закон має бути якісним у тому плані, щоб людина, яка його прочитає, могла розуміти наслідки своїх дій при виконанні цього закону або його порушенні», — наголошує Олександр Бурмагін. На думку юриста, наше національне законодавство часто неякісне через нечіткість дефініцій та його незрозумілість. 

Ще одна проблема у площині свободи слова в Україні — немає її законодавчого регулювання в інтернеті. Сюди належить відсутність офіційного статусу онлайн-видань. А це тягне за собою наступну проблему — журналісти, які працюють в онлайн-ЗМІ, не захищені законодавством. Вільне створення онлайн-медіа негативно впливає і на національну безпеку держави. Як каже медіа-юрист, за 5 років конфлікту на сході України держава не спромоглася виробити жодних механізмів для врегулювання цих питань. 

Інші критерії обмеження свободи слова — це переслідування легітимної мети (наприклад, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності, захисту репутації тощо) та необхідність у демократичному суспільстві. Це, за словами медіа-юриста, змістовний критерій, який визначає баланс: чому надавати пріоритет — свободі слова чи приватному життю. 

Щоб обмежити свободу слова, необхідні всі три критерії. Відсутність якогось із них є порушенням стандартів Європейської Конвенції з прав людини та статті 34 Конституції. 

Стосовно регулювання свободи слова в умовах конфлікту, на думку експерта, у нас теж багато законодавчих дірок. Наприклад, після зміни АТО на ООС Закон «Про боротьбу з тероризмом», який встановлював хоч якісь рамки щодо поширення інформації, став не дотичний до ООС і більше не регулює ситуацію на сході України, зокрема й свободу слова та свободу поширення інформації. Тому новому парламенту є над чим працювати, щоб врегулювати законодавчу сферу свободи слова в умовах конфлікту.

Нагадаємо, Олександр Бурмагін виступив у рамках фестивалю, учасниками стали сто студентів із 24 університетів України. Організатори фестивалю: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, ГО Zmina та Програма розвитку ООН в Україні.