Директор «Енциклопедичного видавництва» Алла Киридон: «Велика українська енциклопедія» — це проєкт державної ваги»

18.09.2019

Директор «Енциклопедичного видавництва» Алла Киридон: «Велика українська енциклопедія» — це проєкт державної ваги»

Директор «Енциклопедичного видавництва» Алла Киридон. (Фото Тараса ЗДОРОВИЛА.)

Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» щороку проводить конференцію, присвячену енциклопедистиці.

Але основним функціоналом установи є підготовка (згідно з указами президента 2013 і 2015 рр.) «Великої української енциклопедії».

Це універсальна енциклопедія, яка охоплює всі галузі знань — хімію, фізику, біологію, математику, історію, географію, літературознавство тощо. Створення багатотомника, згідно з президентським указом, має завершитися у 2026 році

У 2016 році вийшов друком 1-й том (А-Акц) накладом 1000 примірників (за програмою «Українська книга»), наразі у верстці перебувають 2-й і 3-й томи (вони теж охоплюють слова на літеру «а»). Проте відсутність коштів гальмує друк накладу видання.

Тому колектив наукової установи наполегливо працює над створенням портальної версії «Великої української енциклопедії» е-ВУЕ. Колектив установи запрошує ознайомитися з наповненням портальної версії енциклопедії й долучитися до її створення — стати авторами.

Інформація про те, як саме долучитися до творення енциклопедії, є на головній сторінці («підвал») за посиланням http://vue.gov.ua.

«УМ» зустрілася з директором «Енциклопедичного видавництва» Аллою Киридон i попросила детальніше розповісти про роботу установи, зокрема, підготовку до майбутньої конференції, кропітку працю над ВУЕ та труднощі, які доводиться долати.

Написати статтю до енциклопедії — філігранна справа

Цьогорічна конференція «Енциклопедичний контент і виклики сучасного світу» має відбутися 30 жовтня (м. Київ). До обговорення заплановано широкий спектр проблем енциклопедистики: здобутки, проблеми та перспективи сучасної української енциклопедистики; порівняльна характеристика української та зарубіжної енциклопедистики; сучасна українська енциклопедистика та виклики цифрового світу; «Велика українська енциклопедія» — мультимедійний проєкт національної ваги; принципи та критерії науково-інформаційного наповнення сучасних енциклопедій; мова і стиль енциклопедичних видань та інші.

Відтак питання, що пропонуються до обговорення, важливі не лише для тих, хто створює енциклопедії, а й для авторів. Адже насправді написати статтю до енциклопедії — непроста, навіть філігранна справа. Це особливий жанр, iз характерними мовно-стильовими особливостями, вивіреністю фактологічної складової, чіткою регламентацією обсягів статті тощо.

Енциклопедійна стаття має бути еталонною за змістовим наповненням, концентрацією думки, новизною, інформативністю; виклад має бути стислим, виваженим, вивіреним, незаангажованим.

Цікавою видається розмова про алгоритм роботи над текстами. Кожна стаття проходить кілька фільтрів на унікальність тексту, редагування (літературне, наукове), оформлення бібліографії та ін. Важливою складовою є ілюстративний матеріал (малюнки, рисунки, інфографіка тощо). Створення сучасних онлайн-енциклопедій теж може бути цікавою темою для конференційного обговорення.

Електрона версія ВУЕ — не аналог книги

Портал — це окрема історія ВУЕ. Зауважу, що над створенням портальної версії е-ВУЕ Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» співпрацює з Інститутом програмних систем НАН України.

Йдеться про створення особливого семантичного пошуку інформації за спеціальними параметрами, який здійснює машина. Ми, по-суті, є першими у цій царині.

Якщо паперове видання призначене переважно для читачів, то електронне — для читачів і слухачів (у тому числі для людей із порушенням зору, людей з особливими освітніми потребами).

В електронній ВУЕ широко застосовуються інтерактивні та мультимедійні засоби. Статті доповнені аудіо-, відеоматеріалами, ілюстраціями — світлинами, картами, схемами, графіками, діаграмами, малюнками. Усі ці елементи інтегровано з текстом, що дає змогу зусібіч розкрити суть явищ.

Інформація в електронній версії розлогіша, ніж у версії друкованій, однак до обох версій є свої вимоги, обсяги, стилістика тощо. В електронній версії має бути витриманий стиль енциклопедії. Крім того, всі тексти на порталі озвучуються, що розширює нашу аудиторію.

Є в нас ще й така цікавинка. Ми розглядаємо кожне поле, як окремий (але взаємопов’язаний) інформаційний простір. До прикладу, до рубрики «бібліографія» включено не лише літературу, що використав автор при написанні статті, а запропоновано кілька видань, які дозволяють предметніше ознайомитися з питанням. Фактично надається інформація для подальшого осмислення проблеми.

Автори, долучайтеся!

Наявність висококваліфікованого автора у виданні є запорукою перевіреності й достовірності інформації. З огляду на те, що більшість статей ВУЕ — авторські, звичайно, хотілося б долученості до когорти авторів ВУЕ професіоналів усіх наукових галузей, причому авторів, які були б глибинно заангажовані в ту чи іншу проблему, які присвятили своє наукове життя вивченню тієї чи іншої проблеми, були «впізнаваними» в царині конкретного дослідницького простору.

Найактивнішими авторами є викладачі закладів вищої освіти. Кілька листів-звернень Міністерства освіти і науки щодо підтримки проекту створення «Великої української енциклопедії» мали резонанс: у нас з’явилися партнери. На сайті установи та на порталі е-ВУЕ оприявнено заклади вищої освіти, з якими маємо угоди про співпрацю.

Більшої підтримки й активності хотілося б мати від установ НАН України. Хоча до складу Головної редакційної колегії здебільшого входять представники академічних інституцій. На жаль, особливої активності академіків серед авторів непомітно. Щоправда, майже в усіх відділеннях НАН України (у 9 відділеннях із 14) створено експертні групи, які надають фахову експертизу авторських статей, надісланих до ВУЕ.

Ми вдячні академікам-секретарям відділень та очільникам академічних інституцій за співпрацю (Інститут історії України НАН України, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України, Інститут української мови НАН України, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (відділення релігієзнавства), Інститут програмних систем НАН України та ін.).

Порятунок архівних документів

Окрім підготовки видання ВУЕ та е-ВУЕ, колектив установи опікується рятуванням і збереженням архівних документів енциклопедистики. Архіви колись зберігалися в цокольно-підвальному приміщенні (в доволі жахливих умовах). Та й зараз спеціально відведених площ для зберігання не маємо.

За ініціативи й сприяння першого заступника голови Держкомтелерадіо Богдана Червака, було створено спеціальну комісію з представників архівів, Держкомтелерадіо, Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» для обстеження характеру й стану збереженості документів. На жаль, отримали невтішний висновок експертів.

Тоді ми вирішили рятувати документи власними силами. Спочатку перенесли їх на другий поверх (до слова, дякуємо за допомогу Держкомтелерадіо й службі «Київжитлоспецексплуатації»).

Придбали спеціальну апаратуру для знезараження. Вирішили спробувати взяти участь у грантовій програмі Українського культурного фонду для оцифрування частини архіву, щоб дати документам друге життя. Грант ми здобули (травень 2019 р.), хоч сума і незначна.

Не побоюся пафосу, але саме завдячуючи самовідданій праці наших співробітників рятуємо архіви. Наразі кілька співробітників, окрім свого основного навантаження, опрацьовують цей «грантівський» матеріал: йде сканування документів, їх опис, створення спеціальної платформи для оприлюднення матеріалів тощо. Опрацювання частини архівних справ стане посильним внеском установи в збереження культурної пам’яті.

15 років без… опалення

Наша установа вдячна за підтримку Держкомтелерадіо, зокрема голові комітету Олегу Наливайку та його першому заступникові Богдану Черваку. Саме за їхнього сприяння ми робимо багато кроків на випередження й намагаємося втілювати дуже цікаві проєкти, хоча й за відсутності належного фінансування. Попри все, колектив засвідчує, що навіть в умовах безгрошів’я ми рухаємося шляхом реалізації проєкту.

На жаль, з огляду на брак коштів, слабкою є мотиваційна складова авторів. Тому особливо хочеться подякувати всім, хто долучився до створення «Великої української енциклопедії» й самовіддано (це не пафос, а констатація реалій), наполегливо, а часом виснажливо працює над створенням унікального інтелектуального продукту.

Процес підготовки «Великої української енциклопедії» ускладнюється не лише браком фінансування, а й проблемами матеріально-організаційного характеру.

Зокрема, на певний час (квітень 2017 — лютий 2018 рр.) колектив установи був позбавлений можливості працювати в приміщенні за адресою вул. Б. Хмельницького, 51-а. Ми виборювали право на повернення саме в цю будівлю, з огляду на історичність і символічність приміщення: саме тут видавалась перша універсальна «Українська радянська енциклопедія» під керівництвом Миколи Бажана (упродовж 1959-65 років вийшло 17 томів. Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друком упродовж 1976—1985 років). Тоді всі чотири поверхи будівлі обіймала редакція УРЕ, з повноцінним налагодженим процесом видавництва тощо. Наразі Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» займає лише 2-й поверх будівлі. Однак сутужно доводиться працювати взимку: понад п’ятнадцять років немає центрального опалення.

Наш оригінальний внесок у спільне самопізнання людства

Універсальні енциклопедичні видання створюються у різних країнах світу. Будь-яка нація, яка себе поважає, мусить мати енциклопедію універсального характеру як свідчення інтелектуальної спроможності й репрезентації держави світові.

Основою підготовки проєкту «Велика українська енциклопедія» є україноцентричність. За усталеною для універсальних енциклопедій традицією, частка власне національного матеріалу в ВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання. Україна в ній має виступати не лише як органічна складова частина інтелектуально інтерпретованої картини світу, а й як суб’єкт інтерпретації — в тому значенні, що цю енциклопедію творять українські вчені, даючи самостійний інтелектуальний продукт на підставі освоєння досягнень світової науки і методологій і таким чином репрезентуючи здатність українства запропонувати свій оригінальний внесок у спільне самопізнання людства.

Сподіваємося, що на друк

«Великої української енциклопедії» держава знайде необхідний ресурс. Нагадаю, що 1-й том побачив світ завдяки програмі «Українська книга» (на той час була в Держкомтелерадіо). Всі тисячу примірників, собівартість видання яких становила 452 тисячі гривень, — розійшлися по бібліотеках, у вільному продажу їх не було.

Дуже хотілося б, щоб пріоритетом гуманітарної та інформаційної політики в нашій державі було видання достойного інтелектуального продукту — «Великої української енциклопедії» як візитки

держави. І цей інтелектуальний продукт має стати результатом роботи не однієї установи, а проєктом національно значущим.

Ми дякуємо нашим авторам-дописувачам і всім долученим до роботи над нею. Запрошуємо до продовження розмови на конференції 30 жовтня 2019 року.

Друкована версія