Аграрна країна, ледь не половину експорту якої стабільно формує продукція сільського господарства, розчерком владного пера щойно опинилася без профільного міністерства.
Добре це чи погано? Точно несподівано. Рішення про ліквідацію Мінагрополітики та його приєднання до Мінекономрозвитку виявилося неочікуваним для всіх галузевих об’єднань. Скажімо, ще зранку 29 серпня учасники Національного дня ферми на Черкащині в кулуарах жваво обговорювали можливі кандидатури на пост очільника профільного міністерства, а вже по обіді дізналися, що його приєднують до МЕРТ.
«Насторожує, що такий кардинальний крок здійснено без обговорення із профільними аграрними асоціаціями, — поділилася занепокоєнням Ганна Лавренюк, віцепрезидент зі зв’язків із громадськістю Асоціації виробників молока. — Впродовж кількох останніх років АВМ констатувала поступове налагодження діалогу та співпраці із Мінагро, за що окремо вдячні Ользі Трофімцевій і команді Департаменту аграрної політики та сільського господарства. Наразі судити про результати злиття Мінагро із МЕРТ зарано. Але настільки стрімкі та радикальні рішення не додають впевненості аграріям. Непрогнозованість агрополітики та незрозуміла ситуація зi стартом обігу сільгоспземель уже мають істотний негативний вплив».
Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) ставиться зі стриманим оптимізмом до спроби проведення реальних реформ і вітає наявність сильних технократів в уряді. Але спроба влити Міністерство агрополітики в МЕРТ (на його думку — колишній Держплан iз незрозумілими функціями і завданнями) міжнародного експерта теж здивувала: «Звичайно, потрібно подивитися, що вони спробують зробити, але виглядає це не дуже логічно, особливо на тлі того, що АПК — це галузь №1 за валютним виторгом у країні зараз. Звичайно, круто задекларувати, що ми будемо позбуватися іміджу аграрної держави, але для цього потрібно не топити агро, а розвивати інші галузі! Вважаю, що агроміністерство можна було скоротити, але є безліч функцій, які потрібно додавати, — зокрема, питання розвитку сільських територій або того ж ринку сільгоспземлі. Припускаю, що з’явиться безліч проблем iз легалізацією всіх питань регулювання торгівлі аграрною продукцією, і це може призвести до проблем з експортом. У нас є визнана багатьма країнами система забезпечення якості і безпеки продукції. Її трансформація займе багато років і коштуватиме чимало грошей».
У цілому ідея укрупнення центральних органів виконавчої влади стала б корисною, якби усунула дублювання функцій і забезпечила комплексний підхід до управління, оптимізацію апарату та ліквідацію застарілих структур та функцій.
«Якщо говорити про Мінагрополітики, то простий перелік підрозділів міністерства створює враження, що більшість з них лише забезпечує діяльність міністерства, — висловив свою думку на сайті agrovery.com Анатолій Мірошниченко, доктор юридичних наук, старший партнер EUCON Legal Group.— Але будь-яка зміна структури — це загроза дестабілізації управлінського процесу, принаймні тимчасового зниження ефективності її роботи. Цей ризик можна нівелювати шляхом ретельної підготовки реорганізації, чого в даному випадку, на жаль, не було. Насторожує відсутність будь-яких викладок, що саме планується забезпечити реорганізацією, перед прийняттям такого рішення. Постфактум з’явилася поки що лише заява нового міністра МЕРТ Тимофія Мілованова, яка пояснює його необхідністю пришвидшити ключові реформи, такі як приватизація державних підприємств, запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, детінізація аграрних ринків та земельних відносин, лібералізація трудових відносин, розширення міжнародних ринків, перезавантаження системи професійного навчання, модернізація підходів до наукових досліджень та запровадження інновацій в аграрному секторі. На мій погляд, така заява поки що не пояснює, чому для реалізації окреслених реформ було необхідне укрупнення. Сподіваюся, Директорат безпечності та якості харчової продукції, департаменти аграрної політики та сільського господарства, підтримки фермерства, кооперації та розвитку сільських територій, продовольства, управління технічної політики в АПК мають шанси на те, щоб бути збереженими».
Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, який балотувався в парламент від «Слуги народу», також неоднозначно оцінює швидку ліквідацію профільного міністерства:
«Здавалося, я особисто і команда ВАР повинні радіти, адже воно швидше заважало, або, як у випадку з розподілом коштів держпідтримки, ігнорувало і зраджувало інтереси середнього і малого аграрія. Ми навіть були змушені судитися з урядом і Мінагро з цілої низки питань і судимося досі. З-поміж світлих винятків — робота команди Ольги Трофімцевої з відкриття закордонних ринків і управління нею міністерством в якості в.о. І все ж я вважаю рішення про його злиття з Мінекономіки стратегічною помилкою. Потрібно не зливати Мінагро, а докорінно його реформувати. Зробити перезавантаження кадрового складу, переглянути його функції, скоротивши штат, але якісно посиливши його грамотними фахівцями. Аграрна галузь дійсно дає великий внесок у ВВП і валютну виручку, а також забезпечує зайнятість і підтримує село. Тому гроші, які витрачають iз бюджету на утримання Мінагро, при їх правильному використанні повернулися б сторицею.
Проте рішення прийнято, потрібно виходити з того, що є, зосередитися на його позитивних моментах і вичавлювати максимум для розвитку аграрної галузі. Про які позитиви я говорю? Ну хоча б про те, що Мінекономіки в цілому більш прогресивна і гнучка структура, а також має більш широке коло повноважень і відповідальності. Сподіваюся, що нам буде легше домогтися від МЕРТ, ніж від старого Мінагро, підтримки пропозицій аграріїв, спрямованих на докорінне реформування аграрного сектору. Йдеться не тільки про боротьбу з тінню, а й про дерегуляцію в питаннях будівництва нових об’єктів, підключення їх до мереж і введення їх в експлуатацію, відкриття українського ринку для нових сортів і гібридів, нових ЗЗР, нових добрив, нових організаційних форм господарювання (реформа кооперації), вирішення логістичної кризи і багатьох інших інновацій».
Заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський тим часом радить дочекатися інформації про структуру нового міністерства: «Я вважаю, що в Україні не повинно бути галузевих міністерств. Це не означає, що в державі не повинно бути аграрної політики, але, якщо ми будуємо компактну та ефективну державу, кількість міністерств та їх розмір потрібно скорочувати. Якщо реформувати кадастр, передати ОТГ державні землі, приватизувати держпідприємства, реформувати держдопомогу, то роль держави в агросекторі суттєво зменшується. Отже, й окреме міністерство буде не потрібне».
А от Марія Колесник, заступник директора компанії «ПроАгро Груп», висловила протилежну думку: «Ліквідація аграрного міністерства є вкрай помилковим рішенням. На сьогоднішній день аграрна галузь у країні є однією з найбільш потужних та тією, що постійно демонструє зростання. Водночас на світових продовольчих ринках конкуренція є дуже високою, а потрапити на ринки певних країн без довготривалих перемовин на рівні не нижче міністра просто неможливо. Отже, для просування української продукції на ці ринки зусиль бізнесу буде недостатньо і потрібна значна підтримка чиновників.
З урахуванням того, що Україна в питанні продовольства є експортно орієнтованою країною, нам постійно треба розширювати свою присутність на зовнішніх ринках, а це додаткові зусилля та гроші, які за умов наявності лише департаменту, а не цілого міністерства, будуть суттєво скорочені. Кількість вимог та обмежень на продовольчому світовому ринку суттєво перевищує всі решту в інших секторах економіки. Це колосальна робота, яку зусиллями лише частини департаменту МЕРТ виконати вчасно і на високому рівні буде вкрай важко. Служби Мінагро на місцях щоденно збирали інформацію про хід збирання врожаю та посівну компанію. Потім все це акумулювалось, і ця інформація надавалась усім зацікавленим учасникам ринку.
Ми могли довіряти чи не довіряти прогнозам виробництва від міністерства, але їх завжди враховували як постачальники ЗЗР при формуванні номенклатури та обсягів свого імпорту, так і трейдери чи аграрії під час укладання форвардних контрактів. Якщо система буде зламана, то всі відпрацьовані роками механізми взаємодії між різними гравцями ринку перестануть діяти, що може певний час негативно позначитись на конкурентоздатності української продукції на зовнішніх ринках.
Думаю, ми частково втратимо свої позиції в тих перемовинах, які тривають, оскільки міністр МЕРТ просто фізично не зможе розірватись. А швидко розібратись у проблемах та потребах усіх галузей одночасно набагато складніше. Це загальмує підписання нових торгових угод між Україною та країнами-партнерами або стане причиною підписання не дуже вигідних для наших товаровиробників умов під час укладання угод про зону вільної торгівлі. На тлі послаблення позиції однієї зi сторін зазвичай різко активізуються конкуренти, а отже, ми не лише не отримаємо нові ринки, а й можемо частково втратити вже наявні».
Іван Фурсенко, заступник голови Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, припускає, що ліквідація потягне за собою поступовий перехід України до великих агровиробничих підприємств, а малим та середнім виробником, тим паче селянином-одноосібником, займатиметься винятково місцева влада за залишковим принципом.
«Сподіваюся на сприйняття народними обранцями політики Європейського Союзу в частині підпорядкування аграрної політики політиці сільського розвитку і того, що в «смарт» Естонії є Міністерство у справах сільського життя, в Австрії — Міністерство сталого розвитку і туризму, у Канаді — Міністерство сільського економічного розвитку. І якщо в Україні не створять нове профільне міністерство, то ці функції покладуть на Міністерство розвитку громад та територій».
