Ну що, продовжуємо сатирикон? Шерочка з машерочкою на бюджетному танцмайданчику, куди не було запрошено ні глядачів, ні, не дивуйтесь, інших учасників процесу складання головного кошторису країни на наступний рік.
Головний фінансовий документ- 2020 може стати бюджетом спотикання нової влади буквально з парламентського порогу та перших днів роботи нового уряду, оскільки верстається в цілковитій утаємниченості від усіх причетних до його формування одноосібно Міністерством фінансів.
Зовнішні борги vs потреби українців
Зазначимо, що бюджет базується згідно з позиціями бюджетної резолюції. У цьому році вона повинна була складатись на три роки. Але уряд її до парламенту так і не подав, тому що не вдалось узгодити необхідні показники між міністерствами, і першою чергою — соціальні. Утаємничені в процес стверджують, що у декотрих міністерств й Мінфіну було абсолютно різне бачення розмірів цих показників. Але якщо раніше Міністерство фінансів узгоджувало всі необхідні складові з усіма іншими міністерствами, то за нинішньої нової політичної ситуації всі позиції усіх міністерств просто не беруться до уваги. Відтак можна припустити, що бюджет уже давно сформовано, а очільнику Мінфіну гарантовано збереження посади в наступному уряді. От чи дає це гарантії українцям, що їхні нагальні потреби не будуть так само злиті в унітаз, як злили цілковитим ігнором і відсутністю запитів усі можливі фінансові пропозиції міністерств?
А тепер строкові кроки прийняття головного кошторису країни в парламенті: бюджет — це політичний документ, що визначає пріоритети фінансування згідно з програмою Кабінету Міністрів і має подаватись до Верховної Ради не пізніше 15 вересня. Для цього новий Кабмін повинен оприлюднити програму дій, згідно з якою визначатимуться пріоритети соціально-економічної політики, під які й формується бюджет наступного року. Але досі ми всі не маємо навіть дуже приблизних уявлень про програму дій уряду. Ну, хіба що в цій безпросвітній історії видніються декотрі обриси лише одного вже зазначеного міністерства — фінансів. Повертаючись до аналізу попереднього періоду діяльності Мінфіну в уряді Гройсмана, вирізняємо безумовний пріоритет відомства у виконанні зовнішніх боргових зобов’язань. Зазначимо, що в нинішньому бюджеті на погашення зовнішнього боргу спрямовується більше 400 млрд гривень.
А, наприклад, для того, аби підняти зарплату працівникам освіти з 1 січня 2020 року, необхідно виділити 15 млрд грн з державного й 5 млрд грн із місцевих бюджетів. Ця сума викликала дискусію в Кабміні, для Міністерства фінансів вона здалась завеликою. Ініціаторами підняття зарплати вчителям була розроблена схема підвищення, де й пропонувались варіанти відповідей на питання: де брати гроші. Наприклад, 75% приватного сектору працює на мінімальній зарплаті. Якщо ж підняти її розмір, можна отримати ресурс у вигляді збільшених відрахувань, аби перекрити потреби місцевого самоврядування для фінансування цих видатків. Далі — розглядався варіант скорочення видатків зі сплати зовнішніх боргів на 15 млрд грн, зі збільшенням дефіциту державного бюджету на цю ж цифру — й перше, й друге залишатиметься у рамках дозволених параметрів. Але все це мало б вирішуватись шляхом узгоджень, а їх, як уже зазначалось, не було. Тому точно наразі не відомо про майбутнє зарплат учителям і взагалі, чи будуть і як будуть враховані потреби соціально вразливої частини суспільства? Скажімо, попередньо в уряді Гройсмана пропонувалось, аби в 2020 році підняти розмір мінімальної зарплати до 5000 гривень. А яка сума буде закладена новим Кабміном, й чи передбачається взагалі зростання мінімальної зарплати? Так само, як і немає відповіді на запитання про майбутнє субсидій, індексування пенсій і т.д.
Улюблені граблі у тому ж кутку
І ще одне запитання без відповіді. Яким чином можна пропонувати проект бюджету до 15 вересня, якщо формування і робота нового складу уряду почнеться також у першій половині вересня? Адже формування бюджету проходить декілька етапів, перший, його ми вже зазначили — надсилання запитів про потреби до міністерств. Далі всі запити мають узгоджуватись в уряді, а потім Кабмін за них голосує і вже після цього подає на затвердження до парламенту.
Перше засідання Верховної Ради нового скликання відбулося вчора, і одразу ж планується запуск роботи нового складу Кабінету Міністрів. Рухатися по орбіті міністерських вісей новим міністрам і прем’єру доведеться з нереально великим прискоренням, аби до 15 вересня бути в темі й готовими осягнути задачі, зрозуміти, скільки грошей необхідно для очолюваних галузей, які вони взагалі, ці галузі, як вони повинні розвиватись, ну і... де прокол (усе може бути).
До слова, традицію приймати бюджет під дзвін бокалів біля новорічної ялинки поламав уряд Володимира Гройсмана. Тому чи піде новий Кабмін на танці на улюблених граблях попередників, і покаже його налаштування на відповідальну роботу. Утім можна відрапортувати про готовий бюджет і 15 вересня, а потім одразу відправити на доопрацювання, чи кардинальне перепрошивання, це вже як піде.
Наслідки залежатимуть від того, чи делегує президент Володимир Зеленський повноваження новому уряду, чи включить режим ручного керування.
Ця ситуація створює і можливості, і великі ризики, бо чи може тотальна перемога однієї політичної сили й створення монофракції бути плюсом для країни? На це питання теоретично є відповіді, але виглядає переконливіше практичний досвід, і от той, що є в нас, наштовхує на не дуже оптимістичні висновки.
