Саме 1 вересня — бо це офіційно вихідний і тому нікому не можна буде зробити закид про відсутність на роботі у робочий час — у Києві о 12-й годині біля офісу президента планують зібратися викладачі дитячих музичних шкіл та всі ті, хто не згоден з окремими положеннями реформи початкової спеціалізованої мистецької освіти, яку на виконання ухваленого у 2017 році «Закону про освіту» проводить Міністерство культури України.
Нагадаємо, що опоненти Мінкультури зібрали понад 16 тисяч підписів за вимогу скасувати накази, якими відомство затвердило зменшення тривалості занять зі спеціалізації та окремі досить принизливі вимоги до атестації педагогічних працівників. Скасування окремих положень реформи підтримали скрипалька Богдана Півненко, оперний бас Анатолій Кочерга, композитори Мирослав Скорик, Євген Станкович та інші імениті представники мистецької спільноти.
На початку літа, 6 червня, щоб донести свою позицію до чиновників, під стінами Мінкультури зібралося понад 2 тисячі людей із різних областей. Тоді міністр Євген Нищук привселюдно пообіцяв дослухатися до думок професіоналів. Утім подальший розвиток подій показав, що слова — це не завжди рішення.
У переддень нового навчального року «Україна молода» говорить з одним із учасників робочої групи розробників закону «Про освіту», директором Київської дитячої музичної школи № 35, головою президії ГО «Всеукраїнська рада директорів закладів початкової мистецької освіти» Олександром Шалітом, який із колегами та однодумцями намагається донести чиновникам, що неузгоджені з практиками зміни вже через 6-7 років спричинять помітний занепад дитячих мистецьких шкіл та зменшення перемог юних українських музикантів у міжнародних музичних конкурсах. Перетворення початкових фахових освітніх закладів по суті на гуртки художньої самодіяльності точно не додасть суспільству всебічно розвинених, розумних громадян, якими є випускники, зокрема, дитячих музичних шкіл.
Орієнтація на... малокомплектні школи
— Олександре Григоровичу, із 1 вересня учні 1-х класів дитячих мистецьких шкіл мають вчитися по-новому. Чи відрізнятиметься і чим навчання новачків у конкретній Київській дитячій музичній школі № 35 від того, яке було в попередників-початківців?
— По-новому почнуть вчитися учні 1-х класів тих шкіл, педагогічні колективи яких прийняли рішення про використання в навчальному процесі Типових освітніх програм, що затверджені наказом № 352 Мінкультури. Наскільки мені відомо, таких шкіл не дуже багато, називаються вони «пілотниками». Гірше те, що управління і департаменти культури деяких територіальних громад наполягають на тому, щоби мистецькі школи переходили на ТОП, а це вже є порушенням норм Закону України «Про освіту», який надав автономію закладам освіти щодо організації освітнього процесу і самостійного вибору Освітніх програм.
У нашій школі учні продовжать навчатися за Наскрізною освітньою програмою, яка створена на основі Типових навчальних планів. Така можливість надана листом-роз’ясненням Мінкультури, що опублікований на його сайті. Ми намагаємося зберегти академічне спрямування організації освітнього процесу, який перевірений десятиліттями.
— За рішенням педради ДМШ можна працювати за типовими навчальними планами — як виняток — до моменту переоформлення установчих документів мистецьких шкіл відповідно до Закону «Про освіту». Який кінцевий термін переоформлення? За вашими даними, чи багато музичних шкіл скористаються правом винятку?
— Якщо школа на початок цього навчального року розпочне працювати за Освітніми програмами, які створені на підставі Типових навчальних планів, то цей цикл має завершитися після того, як останній учень завершить навчання за вимогами, зазначеними у них. Це через 6 або 8 років (залежно від терміну навчання, що визначений в цих Освітніх програмах). Скільки шкіл залишиться працювати за Освітніми програмами, що створені за ТНП, мені не відомо. Це буде залежати від рішень педагогічних колективів і позиції управлінь (департаментів) культури.
— В одному з телеефірів, де і ви були присутні, державний експерт із комунікації Директорату мистецької освіти Міністерства культури України Ольга Журова сказала, що, розробляючи нові типові освітні програми для початкової мистецької освіти, спеціалісти орієнтувалися на... малокомплектні школи. Тобто це як орієнтувати програми загальноосвітніх шкіл на сільські, де мало учнів і не вистачає вчителів. На вашу думку, чому так?
— Мені дуже шкода, але пані Журова не має навіть початкової мистецької освіти. Уявіть реакцію лікарів, якби я, музикант, прийшов до них на семінар і почав учити їх, як ставити діагноз?! У Положенні про початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад (школу естетичного виховання), яке сьогодні втратило чинність, було зазначено, що на підставі Типових навчальних планів, які визначали Державний стандарт початкової мистецької освіти, мистецька школа створювала Робочий навчальний план у межах бюджетних призначень, затверджених на певний фінансовий рік. Таким чином керівник школи мав можливість за рахунок варіативної (додаткової) частини ТНП збалансувати години інваріантної (обов’язкової) частини і, врешті-решт, виконати Державний стандарт.
На жаль, наші опоненти дуже погано знають нормативну базу (в тому числі і Закон «Про освіту»), тому й орієнтувалися у своїх розрахунках на малокомплектні школи. А цього можна було й не робити саме тому, що в ТНП закладено механізми, які дозволяють керівникові побудувати освітній процес таким чином, щоби врахувати бажання здобувачів освіти: одним учням запланувати вимоги до професійного розвитку в руслі академічної освіти, а іншим — для навчання «для себе».
А так звана «реформа», яка, до речі, повністю запозичена у країни-агресора, не має відповіді на дуже багато питань. Наприклад, яким чином підготувати учня до середнього (базового) рівня, якщо на «старті» він отримає зі спеціальності тільки одну годину на тиждень? І ще на багато інших питань, які можна обговорювати винятково на професійному рівні, немає відповідей.
Дискусії з опонентами у професійному середовищі, на жаль, не було. Запозиченню «реформи» у РФ є велика кількість доказів. Хто більш допитливий, той може зайти на сайт будь-якої мистецької школи РФ і побачити, як звідтіля «стирчать вуха» наших реформаторів.
«Будемо подавати позовну заяву до Мінкультури»
— Ще 6 червня, під час протесту під стінами Мінкультури ( більше 2 тисяч викладачів музшкіл та інших людей, які не підтримують реформу початкової мистецької освіти), міністр Євген Нищук пообіцяв дослухатися до вимог мітингувальників. Чому, словами приказки, практично «віз і нині там?»
— На превеликий жаль, жодна обіцянка, висловлена міністром, не виконана. Він запевнив, що наказ № 352 буде відтермінований в часі; у Розділ 5 Положення про атестацію (наказ №628) будуть внесені зміни; що буде створена Робоча група з доопрацювання зазначених документів, роботу якої він буде контролювати особисто; що генеральний директор Директорату мистецької освіти буде відсторонена від подальшого проведення «реформи»...
За період від акції робоча група зібралася лише один раз — перший і останній — 19 червня. З боку мітингувальників були подані письмові пропозиції за змістом згаданих нормативних актів, але... далі цього представники міністерства і комунікатор Ольга Журова не пішли. Посилаючись на те, що люди у відпустці, більше жодного зібрання робочої групи не відбулося.
— Представники Мінкультури вдаються до відвертих маніпуляцій, наприклад закидаючи, що ніякого стосунку до початкової мистецької освіти не має Олесь Журавчак, який є представником від опонентів реформи в робочій групі з доопрацювання неприйнятних нововведень. А він, окрім того що професійний музикант, — ще й посаду заступника міністра культури обіймав. Чому невиконання публічних обіцянок і публічні маніпуляції, на вашу думку, сходять із рук держслужбовцям?
— Олесь Журавчак — професіонал, який має саме академічну мистецьку освіту і дуже добре розуміє, до чого призведе втілення «реформи» в життя. Під час перебування його на посаді заступника міністра я неодноразово з ним зустрічався з питань початкової мистецької освіти. Ці зустрічі не завжди носили «мирний» характер. Але саме тому, що Олесь Журавчак — професіонал, ми знаходили шляхи розв’язання проблем, які виникали. І повірте, їх було не менше, аніж тепер.
Чиновникам Мінкультури все «сходить з рук» саме тому, що серед них немає справжніх професіоналів, і все, що подається генеральним директором Директорату нагору, сприймається як істина в останній інстанції. Коли ми були на зустрічах з міністром, мені здавалося, що він нас чує, але вже наступного дня його переконували наближені до пані Тетяни Колос керівники в тому, що тільки їхня позиція сприйняття «реформи» правильна, а ми (опоненти) родом із «совєтов» і не хочемо сприймати креативних ідей.
— Ви консультуєтеся з юристами, щоб у судовому порядку призупинити введення реформи. На якій стадії підготовка судового позову?
— Зараз проводимо консультації з юристами, які допомагають нам сформулювати позовну заяву до суду про призупинення введення в дію наказів із запровадження Типових освітніх програм та Положення про атестацію. Цей процес дуже складний тому, що дуже мало фахівців сфери права, які добре розуміються на специфіці мистецької освіти. Але ми не зупиняємося. Найближчим часом будемо подавати позовну заяву до суду з вимогою про призупинення ввдення в дію наказів № 352 та № 628.
— Попередньо обговорювалося кілька дат проведення протесту проти реформи, цього разу біля офісу Президента. Чому обрали 1 вересня?
— Ми спочатку планували проведення акції на 6 вересня, але, порадившись, із метою наголосу на гостроті проблеми, вирішили провести її 1 вересня — в день нашого професійного свята. Запрошуємо приєднатися до нашої акції і профспілку працівників культури, але, не залежно від їхнього рішення, акція відбудеться саме 1 вересня.
Ця акція проводиться для того, щоби звернути увагу на стан академічної початкової мистецької освіти, яка весь час незалежності України фінансувалася за залишковим принципом. Одною з наших пропозицій Президентові України буде пропозиція про надання системі академічної початкової мистецької освіти статусу національного надбання. Пропозиції передамо Президентові 2 вересня. Сподіваємося, що нас почують.
У результаті матимемо скорочення до 30% складу педколективів
— Конкретизуйте стисло ще раз, які основні неприйнятні для музично-педагогічної спільноти положення реформи початкової мистецької освіти?
— Це — скорочення годин спеціальності до одної години на тиждень (навчання грі на музичному інструменті), вилучення з навчального процесу на елементарному підрівні предмета «сольний спів», відмова «реформаторів» на початковому етапі від предметів академічного циклу «сольфеджіо» та «музична література» (ці предмети вивчають вже більше, ніж століття, в усіх професійних мистецьких закладах освіти), перетворення спеціалізованої початкової мистецької освіти на гуртки художної самодіяльності.
До речі, стаття 21 Закону України «Про освіту» має назву «Спеціалізована освіта». Саме в ній проголошено безперервність і наступність мистецької освіти, і саме в ній визначено мистецькі школи початковою ланкою спеціалізованої мистецької освіти.
— Які наслідки спричинять нововведення реформи Мінкультури, якщо лишити всі пункти, які пропонують чиновники?
— Катастрофічні наслідки матимемо вже найближчим часом. По-перше, це зниження якості початкової мистецької освіти, оскільки учні не отримають рівних стартових можливостей. Відсутність в освітній програмі базових дисциплін, скорочення годин на їхнє вивчення, збільшення учнів у групах, відсутність годин на зведені репетиції дитячих творчих колективів навряд чи зможуть позитивно вплинути на підвищення якості освітнього процесу.
По-друге — скорочення годин навчального плану і збільшення кількості учнів у групах призведуть до зменшення кількості педагогічних ставок і в результаті — скорочення до 30% складу педагогічних колективів. Якщо говорити про Положення про атестацію, то більшість викладачів-професіоналів уже сьогодні, в разі його запровадження, відмовляються подавати заяви до атестаційних комісій департаментів культури, оскільки там будуть оцінювати не їхні професійні досягнення за основними, загальновизнаними педагогічною спільнотою критеріями, а за формальними ознаками — відвідування заходів, відвідування учнями уроків тощо. Як результат, ми втратимо професійних викладачів, перетворимо початкову спеціалізовану мистецьку освіту в гуртки художньої самодіяльності, скоротимо кількість абітурієнтів мистецьких вишів і, врешті-решт, втратимо підготовленого слухача, глядача, відвідувача картинних галерей, концертних залів, театрів... Втратимо більше, ніж придбаємо...
