Сміливість та любов, помножені на 4: на Донбасі захищають незалежність два незвичайних тернопільських подружжя

На сході України нині захищають її незалежність багато чудових людей, воістину кращих синів і дочок свого народу, чимало серед них і особливих.

 

Серед таких — і четвірка тернопільських близнюків Сімчуків. Особисто познайомилася з ними, коли 10 років тому писала для «УМ» про фантастичне тернопільське весілля: близнюки Володимир та Ярослав Сімчуки одружилися з близнючками Любою та Надією Слив’як.

 

Погодьтеся, що таке нечасто трапляється навіть у світовому масштабі! Відтак ми зустрілися аж через 5 років, коли в обох сім’ях уже підростали первістки. І після щирої розмови я переконалася, що пари ці дивовижно схожі не лише зовні, а й за світоглядом i переконаннями.

 

А ще — що за час після весілля вони вчотирьох стали душевно ще ближчими, наче єдиним родинним монолітом. «У нас один — за всіх і всі — за одного!» — з посмішкою сказав мені тоді на прощання Володя.

 

Коли в Києві повстав Майдан, хлопцям туди поїхати не вдалося — обидва працювали на той час в УБОЗ, тож службові обов’язки тримали в Тернополі. А в зону АТО, у складі зведеного загону правоохоронців Тернопільщини, вони вперше поїхали наприкінці 2014-го, і одним із перших випробувань стала охорона блокпосту біля селища Щастя на Луганщині під жорстоким артобстрілом. Тим часом їхні дружини вже носили під серцем своїх других дітей, відтак це чудовим чином пов’язалося з допомогою всім українським воїнам.

 

Улітку 2015-го штаб «Самооборони Майдану Тернопільщини» ініціював дуже красивий і емоційно потужний проект під назвою «Люблю.Чекаю», спрямований на моральну підтримку бійців на сході.

 

Його суть полягала у виготовленні серії високохудожніх фотографій із зображеннями дружин наших воїнів для білбордів, сітілайтерів, постерів та календарів (виручені від продажу останніх кошти було заплановано також передати на потреби АТО).

 

Так от, першими моделями для цього фотопроекту стали якраз Люба та Надя Сімчук. «Родзинкою» їхнього фото було те, що обидві були зображені там на останніх місяцях вагітності, і вийшло воно таким, що не залишало байдужими навіть абсолютно сторонніх людей.

 

Коли ж малюки трохи підросли, Люба і Надя через свої бойовi характери вирішили, що просто любити і чекати коханих чоловіків iз війни — замало. А що обидвi — медсестри за професією, то укласти відповідні контракти проблем не становило.

 

«...Час служби нерідко розділяє сестер. Надя виконувала завдання медика в зоні проведення Операції Об’єднаних сил, а сьогодні її приїхала міняти Люба. Така собі родинна ротація, одна мама служить у Тернополі, інша — на сході. Складається й так, коли сестри одночасно в різних місцях заступають на чергування, тоді ініціативу беруть тати-близнюки.

 

У Наді та Люби це вже другий контракт, хоча ще два роки служби попереду. Мріють зустрітися за родинним столом, адже 29 серпня виповнюється 10 років, коли об’єдналися в єдину родину половинки, схожі не лише зовні, а й за вдачею і любов’ю до своєї Батьківщини», — написав нещодавно про сестер Юрій Кульпа, пресофіцер тернопільської 44-ї окремої артилерійської бригади.

Хай береже їх Бог, усіх чотирьох!