Якби мені довелося робити коротку анотацію до цього ошатного видання, я б достеменно процитувала всім відому «крилату» строфу Івана Франка — похвалу книгам: «Книги — морська глибина:// Хто в них пірне аж до дна,// Той, хоч і труду мав досить,// Дивнії перли виносить.»
Отже, йдеться про цікаву, актуальну і потрібну художньо-методичну працю викладачів кафедри українського ділового мовлення НА СБУ Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко та Н. В. Кавери — «Услав ім’я своє», яка побачила світ за фінансової підтримки виконавчого органу Київської міської ради — КМДА в числі переможців рейтингу «Книги 2018 року».
Незважаючи на те, що книга орієнтована на цільову аудиторію: здобувачів вищої освіти, старшокласників, викладачів вишів і шкіл, державних службовців, працівників РАЦСів, вона зацікавить і масового читача, адже, як сказано в передмові до книжки, «присвячена власним іменам і прізвищам, їхньому виникненню, первинному значенню та поширенню у світі», тобто благодатній темі, до якої ніколи не згасне читацький інтерес.
До честі поважних авторів видання — науковців і викладачів-філологів НА СБУ Тетяни Грибіниченко, Лариси Доліченко і Наталі Кавери, воно скомпоноване під інтригуючим кутом зору. Підсилює враження новизни, активізуючи читача до роздумів, розділ «Епіграфи-ключі до розуміння та осмислення», в якому зібрані афоризми видатних людей.
Тож навряд чи знайдеться той, хто, прочитавши крилату фразу Расула Гамзатова: «Нема нагороди більшої, ніж ім’я», чи Данте Аліг’єрі: «Ти живеш, доки звучить твоє ім’я», не задумається про значення для кожної людини її імені.
Поглибить задуму розвідка «Як прийшли в нашу мову власні імена», мета якої нагадати, якими були найвідоміші, найпоширеніші, найпочесніші імена та їхні носії на території сучасної України і яким чином нині поповнюється арсенал людських імен в Україні та інших країнах. Тому вельми доречними є вміщенні поряд статті «Імена великих князів Київських...» та «Імена давньоруських митрополитів...».
А раптом хтось вибере для свого первістка легендарне ім’я і простелить тому щасливу дорогу в майбуття, і навчатиме жити чесно й гідно, щоб залишити добрий слід на землі, уславивши ім’я своє величними справами...
Можливо, саме такими мотиваціями і обумовлена теперішня мода на величні, очищені від історичного негативу князівські наймення: Ярослав, Ізяслав, Всеволод, Володар, Святополк, або ж «святі» жіночі імена: Марія, Ганна, Віра, Надія, Любов, Людмила, Святослава?!
З огляду на «сакральну загадковість» імен цікавими переважно для молодих батьків будуть статті про нині популярні і вживані чоловічі та жіночі імена, їх походження і значення, про імена з Біблії, із церковних «Святців», а також запозичені з інших мов, що дійшли до нас «крізь віки і народи», їх сучасне звучання в різних мовах.
Звісно, викликає іронію стаття про радянські «іменні новотвори» типу Сталіна, Ревміра («революція міровая»), Трактор... Зате розповіді і поетичні роздуми про козацькі імена, прізвиська і прізвища повертають читачів у давні лицарські часи української історії...
Вельми пізнавальними є розділи «Услав своє ім’я і ти, сучаснику», де зібрані статті про видатних українців, що діяннями своїми уславили власні імена (Іван Сірко, Миклуха-Маклай, Іван Піддубний, Василь Єрошенко, Симиренки, Василь Ремесло, Осип Бодянський, Квітка Цісик, Михайло Терещенко, Богдан Гаврилишин), а також «Як обирають нині в Україні імена», «Власні імена у прислів’ях, приказках, загадках, фразеологічних виразах».
Особлива цінність цієї надзвичайної праці ще й у тому, що кожний бажаючий знайде в ній консультацію і практичну допомогу, до прикладу, у розділах «Чи можливо змінити ім’я та прізвище?», «Відмінювання прізвищ, творення та відмінювання імен по батькові».
Галина ТАРАСЮК,
членкиня Національної спілки письменників України
